З ним зникла і русалка, яка сиділа навпроти.
Рухи кучера, який керував каретою, раптово застигли. Потім він різко обернувся і грубо відкрив половину дверей.
У карете Герман, міцно зтиснувши руки, побачивши відчинені двері, повернувся і посміхнувся кучеру. — Не хвилюйтеся, я заложник, залишений господарем. Він обов'язково повернеться через три дні.
Але кучер, наче не слухаючи його, загальмував, а потім, зігнувшись, увійшов в і без того близький карету і двічі обігнув її.
Герман розгубився, дивлячись на нього. Щось не так?
Цей кучер щойно сказав, що не буде обмежувати пересування Сола. На третьому колі, так нічого і не знайшовши, кучер нарешті зупинився і подивився на Германа.
Оскільки Герман сидів, а той стояв зігнувся і міг чітко бачити його вираз обличчя.
Як би це описати? здається, що цей випадок був ще більш розгублений від самотності Германа.
Його розстроювало три речі, троє — недовір’я і страх.
Герман побачив, як у кучера смикнув куточок губ. Потім він раптом повернувся на своє місце, пурхнув поводями, і дві пегаса швидко поспадали вперед.
За весь цей час Герман так і не зрозумів, що на нього натрапив.
Йому все одно. Він обережно притиснув до грудей відрубаний палець, наче боявся, що його пограбують.
А тим часом, після миттєвого спотворення зору фігура Солу раптом з'явилася в просторій кімнаті.
З ним на підлогу з гуркотом впала і русалка.
Цей шум змусив чоловіка, що схилився над столом підняти голову. - Соле, ти нарешті повернувся?
Перед ним був старший Байрон, якого він не бачив півроку.
Ось тільки, хоч він і виглядав так само, як раніше, але в його подобі було щось... Дивовижно!
Побачивши здивовання в очах Сола, Байрон, наче щось згадавши, хитнув головою, і та дивовижна, владна аура тут же зникла.
Він знову став тим звичайним на вигляд, дивним за характером старшим.
Флоко, якого телепортація кинула до ніг Сола, сів. Хоча він був у плащі, але занадто довгий рибний хвіст висувався з-під нього. - Соле, твоя телепортація, виявляється, не залежить від елементів магії. У Долини Гномів навіть маг четвертого рівня не може телепортуватися. У майбутньому трибунал буде ставитися до тебе ще серйозніше.
Сол застиг.
Так у Долині Гномів не можна було телепортуватися. Схоже, той кучер з Трібуналу хотів посміятися над його наївністю, але в кінцевому підсумку стримався.
« Я був вражений тим, як транслювалося телепортування. Але нічого страшного. Навіть якщо вони і зрозуміють, що я не завищу від магії, то все одно не дізнаються, як я використовую в якості координат. А що до їхнього серйозного відносини... в майбутньому, для створення нової « Сімфонії долі », мені все одно не вдасться залишатися у тіні».
Подумавши про це, Сол сказав Флоко: - Нічого страшного.
Тоді Сол підійшов до Байрона. - Від старшого все сильніше пахне ельфами. Ельфійська пологова вода не допомогла?
Приховати було безглуздо. Ельфійська аура, яка вийшла від Байрона, була настільки сильною, що Флоко, колишній п'ятий рівень, безсумнівно відчув її. До того ж, він, який жив сотні років тому, повинен був знати про ельфів більше, ніж вони.
Флоко, який раніше думав про телепортацію Сола, тільки коли той підійшов до Байрону, згадав, що від того дійсно виходила ельфійська аура.
Він схопився з підлоги і тут же сів на лабораторний стіл Байрона. Якщо б не потворне обличчя руска, то його великий серебристо-голубовий хвіст виглядав би дуже привабливо. — Руалка?
Байрон раніше теж не бачив русалок. Побачивши хвіст, він відразу підійшов ближче. Здавалося б, якби не те, що цю русалку привів Сол, він би в наступну секунду вже почав здирати з неї луску для досліджень.
Але, коли він підійшов, Флоко шлепнув його по лобі і відштовхнув.
Байрон застиг і тільки тоді помітив, що від руска виходять магічні коливання другого рівня. - Маг другий рівень?
— Думай, що хочеш, — недбало відповів Флоко.
Тіло руслки ледве притягувало до першого рівня. Душа Кейта всередині була магом другого. А Флоко, який тимчасово захопив контроль над тілом, колись був п'ятого. І навіть тепер, у вигляді водяного духу, він був сильний майже як маг четвертого. - Замість того щоб вивчати мою силу, краще потурбуйся про себе, — Флоко, розгорнувшись і махнув хвостом в сторону Сола. — У нього вже почали виявлятися ознаки перетворення в ельфа. У мій час це було б добре, але зараз... ельфам дуже небезпечно дивитися на очі.
Почувши це, Сол відразу зробив стілець і сів навпроти Байрона. Він також дістав великий акваріум зі сховища, щоб поплавати.
Флоко вже давно відчував, що йому бракує води. Він без церемоній пірнув в акваріум.
Бризг було дуже мало, наче в воду кинули маленький камінець.
Зробивши в маленькому акваріумі пару кіл, Флоко висунув голову з води. - Спочатку я розповім вам про походження ельфів. Звичайно, ту частину, яку я знаю.