Після перевірки жінка, яка перевірила цю жінку, щиро посміхнулася. — Ви напевно вчений? Я знайду для вас тиху каюту. Чи не хочете поселитися в кінці коридору? Там буде спокійніше.
— Дуже вам дякую, — закинув Сол.
Зрештою він підвівся на палубу і стояв біля входу.
На цьому дирижаблі зазвичай не було магів, тому квитки на нього були дешеві.
Маг на борту - це гарантія безпеки.
Якщо не станеться битви магів, то навіть коли виникнуть якісь проблеми, хтось зможе їх оперативно вирішити.
А офіційні органи влади всіх трьох континентів суворо-настрого заборонили магам атакувати дирижаблі в польоті. Отже, безпека пасажирів була гарантована законодавцем.
Соул побачив, як на борт піднявся і Майк, який з ним розмовляв. - Ось номер моєї каюти. Після вечері я буду в себе. Якщо ти теж хочеш, щоб тобі посміхнулася удача, заходь. Я пригощу тебе вином.
Соул з усмішкою кивнув.
Він чекав не Майка. Він відчув на палубі коливання магії. Дуже слабкі, мабуть, учні мага. Але серед пасажирів він не помітив жодного.
Один з слуг, побачивши просто одягненого Сола, що стояв біля перила, обережно підійшов до нього. — О, я в порядку, тільки будь-який пейзаж, - махав рукою Сола і давав зрозуміти, чого не збирається стрибати.
« Тоді я відведу вас до каюти, — продовжував слуга. — Коли дирижабль злетить, пасажирам не можна буде залишатися на палубі.
Соул кивнув, пнув рудого кота біля своїх ніг, підняв велику валізу і попрямував у каюту.
Пройшовши кілька кроків, він обернувся до все ще слідуючим за ним слугою. - Скажіть, будь ласка, на цьому дирижаблі є господарі?
- Господи магів немає. Але на борту є один пан учень мага, правда, він рідко виявляється стороннім.
Сол кивнув.
Схоже, слабкі коливання магії, які він відчув, походили саме від цього учня.
Після вечері Сол все ще сидів у каюті і читав.
А поруч рудий кіт Кейт, пов'язавши серветку, як людина, з ножем і виделкою в лапах, заплетував недоторкані Солом бифштекс та овочевий суп. — Пане Сол, ви збираєтеся послухати про ту « найбільшу вдячність»? — Как би невзначaй запитав Кейт.
- А що, теж хочеш навчитися дякувати? — Не відлучаючись від книжки, відповів Сол.
Кейт зараз був його полоненим.
Спочатку він думав про втечу, але коли дізнався, що Сол є новим правителем Нічових земель, то примирився.
Будучи магом, який перевернувся на кота, він потребував такого сильного покровителя, що також умів лікувати ментальну нечистоту.
А Соул у свою чергу цікавився станом Кейта, тому тримав його при собі для дослідження.
Він також написав книжку, яку читав.
Він хотів спробувати, чи зможе він без допомоги щоденника перенести душу Кейта в людське тіло. Кейт, дивлячись на книгу в руках Сола, відчував, як у нього по спині біжать мурашки.
Він здерся на стільці, і його хвіст мимовільно смикнув. - Мені просто трохи цікаво. Адже ви, пане, теж колись згадували це слово. Думаю, це щось важке.
Соул засунув книгу до підборіддя, роздумуючи чи варто говорити Кейту, що « вдячність - це всього лиш його жарт.
Через мить він, так нічого і не пояснивши, поклав книгу на стіл. - Гаразд, піду подивлюся. Може, звичайна людина і знайдеться щось цікаве.
Почувши це, Кейт розплився в усмішку. З його котячої пащі раптом висунувся алий, метровий язик, який одним махом слизав всю їжу зі столу.
Потім рудий кіт зістрибнув з стільця і на двох лапах підійшов до Солу. - Я поїв, пане Сол. Дозвольте мені піти з вами.
— Можна дозволити, - опустив погляд Сонця на все ще пов'язану з Кейтою серветку. — Але я беру з собою кота, а не...
Кейт відразу ж все зрозумів. Він опустив голову і, підчепивши передньою лапою, зірвав з шиї серветку. Потім встав на всі чотири лапи і, піднявши голову, м’яволів.
Соул задоволено посміхнувся і вийшов за двері.
Рижий кіт легко пішов за ним.
Вони піднялися на поверх вище і в середині коридору знайшли каюту Майка.
Стук-тук.
Соул лугонько постукав.
Через деякий час почулися важкі кроки, і Майк відкрив двері.
Побачивши Сола, він розплився в усмішку. - Так торопав? А я ще не доуживал.
На його шиї все ще висіла серветка, точ-всього кота тільки що. Здавалося, Сол перервав його трапезу.
Соул нічого не сказав, його погляд ковзнув повз Майка на вже охолоджений вечерю на його столі. - Кхм-кхум ... раз уже прийшов, заходь. Я, взагалі-то, ввечері майже не єм, - кашлячи, Майк поспішно послизнувся.
Тільки тоді Сол увійшов.
Рудий кіт в ту ж мить, як двері почали закриватися, прослизнув у щілину.
Майк відклав ніж і виделку, зірвав з шиї недбало пов'язану серветка, виглянув у коридор, щоб переконатися, що нікого немає, і тільки потім закрив двері.