Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Щоденник мага смерті

Щоденник мага смерті. Частина 1123

0% of chapter read

Соул обернувся і побачив не дуже товстого, але вже змокшого чоловіка. У таку спеку він був у сорочці і костюмі. Не дивно, що він спітнів.

Соул теж був у довгих рукавах і штанях, але його одяг була з дихаючих льону.

На жаль, його, як йому здавалося, неприємний одяг тут виділявся.

Дев'ять з десяти людей у черзі були в костюмах. Решта - або їх слуги, або теж в якійсь уніформі. Мало хто був одягнений так само недбало, як Сол. - Так, пощастило. У мене, мабуть, від природи така конституція, — коротко відповів Сол, збираючись відвернутися.

Але чоловік, що стояв за ним був балакучим. Не потієш, не потрібно часто прати. Скільки часу ви економите!

Його погляд ковзнув по руках Сола і його великій валізі. - Хлопець, ти в перший раз на дирижаблі? — запитав він.

— Не буду приховувати, я і в черзі тут вперше, - сором'язливо посміхнувся Сол.

— Не хвилюйся, в дирижаблі немає нічого страшного. Якщо не підходити до краю палуби і не дивитися вниз, то майже як на кораблі.

— До речі, — потішив Сола і представився чоловік, - мене звати Майк. Я лечу до небесного міста відвідати родичів. А ти, хлопче?

— Мене звати Сол. По-перше, я лечу в небесному городі, щоб побачити світ, а по-друге, пошукати, може якусь роботу.

— Ищёшь роботу? — Майк, схоже, здивувався. Він знову оглянув Сола з ніг до голови, цього разу вже не ховаючись. — Небесний місто - це не якесь дріб'язкове місце. Хоч його називають раєм знань, але, як кажуть мої родичі, там добре живеться лише високорівневий маг. Багатьом учням і навіть деяким низькорівним магам доводиться нелегко.

— Правда? — Дуже здивувався Сол, пригадуючи історії торговця Ґаґагу. - А я чув від друга, що в Небесному місті навіть звичайні люди мають право на знання.

— Тс-з... Соле, ти що, вчений? — лиц Майка напрежено. - У тебе є кваліфікація науковця, підтверджена якоюсь магічною організацією?

Кваліфікація вченого? Сол уперше чув цей термін, але, схоже, серед звичайних людей він був досить відомий.

Тому Сол просто чесно похитав головою.

М’язи на обличчі Майка відразу розслабилися. — Ти думаєш, що « незвичайні люди» насправді звичайні? Лише ті, хто має доказну магічну організацію кваліфікації вченого, можуть навчатися і працювати в Інституті знань.

« Але ти молодий і виглядаєш міцним, — змінив він тему. - У тебе є шанс влаштуватися на допоміжну роботу в Маринському інституті. Але туди важко потрапити. Для пересічної особи, навіть якщо вона відповідає усім вимогам для отримання роботи, то мусить бути надзвичайно везіння.

— Здається, конкуренція справді висока, — кивнув Сол, але не злякався.

Вигляд у нього був, як в теля, не бояючого тигра.

Побачивши, що Сол не підтримує розмову, Майк підійшов ближче і знизив голос, сказав: - Соул, ти виглядаєш мені хорошим, чесним хлопцем. Не хочу, щоб ти поїхав з порожніми руками. Я покажу тобі шлях. Не гарантуючи, що ти потрапиш в медичний інститут, але твої шанси зростуть на п'ятдесят відсотків.

Соул дивився на те, як той, побоюючись, що його почують, говорить загадками, і йому стало смішно. Але він продовжував грати роль простака. - Який шлях? — З подивом запитав він.

І почув, як Майк ще більше знизив голос і нахилився до нього прошепотів: - Ти чув про котячої подяки?

Сол: "?!"

Рудий кіт: "Мяу?"

Соул чекав на продовження, але Майк замовк. -Тс-с, тут не місце для розмов. Коли сядемо на дирижабль, я скажу тобі номер своєї каюти. Якщо хочеш збільшити свої шанси, приходь до мене після вечері. Якщо є якісь сумніви, можеш і не приходити.

Сказавши це, Майк відступив.

І як би Сол не домагався, « що таке кішня подяка?», той більше нічого не говорив.

Коли Сол бачить, що він набиває себе за ціну, то не застосовує силу.

У цей момент рудий кіт Кейт обережно передав йому милу повідомлення. « Господин Сол, ця кошара подяки... Це не те прокляття, що ви поширюєте? "

Коли ще півгодини був у черзі, Сол нарешті піднявся на борт дирижабля. Він дійсно вперше стояв у такій черзі. Колись дирижаблі, користуючись протекцією наставника Горси, спеціально робили гак для його арешту. З вежі - пряміком в VIP-каюту.

Цього разу Сол не спішив. Він взяв з собою валізу книжок і записів, щоб на борту було добре працювати й заповнити прогалини в базових знаннях.

Перевірка багажу перед посадкою була дуже ретельною. Довелося навіть відкривати валізу.

Поки його оглядали, Сол встиг підсунути туди пару смішних комплектів одягу.

Було б дивно, якби небагатий на вигляд звичайний чоловік, який збирається провести на дирижаблі місяць, взяв з собою лише валізу книжок і папір пером.

https://literna.net/uk/books/136-shchodennik-maha-smerti

Previous chapterNext chapter