Одного разу Джастін, власник джерела дерева Чорного моря, сховався в Нічних землях саме тому, що Трибунал не виконував тут свої вироки.
Але несподівано вони самі порушили свою обіцянку і увійшли в Нікчію. « Чи невпізнали через помести минулого, через очі бурі» — подумав Сол.
Він відчував, що вплив « ока бурі» і нечисті чорного припливу, можливо, було серйознішим, ніж він думав.
І дійсно, рудебородий продовжував: - Біля звідси є дуже заражене помети. Навіть для чарівника другого рівня заходити туди небезпечно. Ми хочемо, щоб ти пішов з нами, як чарівник, що вміє очищати від бруду. Після того ми заплатимо тобі хорошу нагороду.
« Хіба вартою винагородою не обмовляють заздалегідь? »
— Вибачте, — байдуже відмовився Сол. — Я тільки що став другий рівень, моя сила ще не стабільна. Тепер я не можу лікувати і очищати від поганих звичок.
Рижебородовий, як і очікувалося був стійкий. - Не хочеш йти? Так не піде. Ти живеш так близько до Помести минулого. Його правила раптово змінилися. Наскільки я знаю, і правила твого озера колись змінювалися. Тепер я підозрюю, що зміни в маєток Минулого пов'язані з тобою.
« Якщо ти не підеш з нами, — сказав він. — Тоді я засуджу тебе у порушенні стабільності Нікових земель і спроваджу вирок!
Соул справді боявся Трибуналу. Він все ще пам'ятав силу Джашіма, колишнього власника "Клінка душі".
Але це не означало, що його можна було так легко залякати.
Від цих слів рудий навіть не шелехнувся. А ось синьолосий за його спиною тут же прищурився, і його тіло окутал туман.
Але рудий підняв руку, зупиняючи його.
Рижен був їхнім лідером. Синьолосий відразу ж втягнув туман назад. - Прикази, звичайно, не жарт. Але твоє ставлення і поведінка вплинуть на те, що ми доповідемо Трібуналу. Думаю, ти не хочеш знати, як це - потрапити до списку засуджених. Так що краще йди з нами. Якщо ти не винен, то, як лікар загону, ми будемо захищати тебе в першу чергу.
Соул на мить замислився.
Троє магів навпроти нього мовчки чекали його відповіді.
« Здається, що маг отрути. А цей рудий, з його гострою аурою, - маг металу».
Він знову кинув погляд на мага-мумії, який весь цей час тримав Машину за шиворот.
Той мовчав і лише тихо дивився на Сола, але тиск від нього падав не менше ніж від двох інших.
І Сол не міг визначити атрибут його магії. Судячи з його вигляду, маг-мумія, швидше за все, був чарівником темної магії.
Соул зробив вигляд, що йому важко, довго думав і, нарешті, кивнув. - Добре. Я піду з вами в маєток Минулого. Але я мушу повернутися і підготуватися.
Соул погодився піти на розвідку разом з рудим та його супутниками. Це трохи відрізнялося від його початкового плану, але подумавши, що так навіть краще.
Хто знає, чи зможе Офелія дійсно допомогти Пер здолати Кларка. І поки Кошмарний метелик був у Сола, Кларк, який спеціалізується на силі кошмарів, не залишить його в спокої.
Хоч він і приготував запасний план, але коли Кларк нападе — невідомо.
Як і у випадку Сід, краще створити можливість розставити свою пастку, стрибнути в неї та приманити її.
Але все сталося надто раптово, і Солу потрібно було повернутися й приготуватись.
Але рудий, дивлячись на Сола, не дуже-то вірив, що той так просто здався і дійсно готовий піти з ними в маєток Минулого.
Він обернувся і хотів було оселити синьолосому з монклелем піти з Солом, але побачив, що маг-мумія, невідомо коли, вже відпустив грибної людини і прибудувався за спиною Сола.
Відстань між ними була менш ніж 30 сантиметрів, і незнайомці стали ображатися.
Соул також помітив мага-мумію, що був збудований за ним і нахмурившись запитав у рудого: - Вас так багато, і ви все ще боїтеся, щоб я втік?
— Звичайно, боюся, — безжурно посміхнувся рудий. — Хто знає, чи у тебе є якийсь просторовий артефакт? Зрештою, ти ж... Улюблений учень мага Горси.
Вони знали, хто він?
Але, очевидно, це не давало йому жодних привілеїв.
І це правда, вони ж з Трібуналу. Добре ще, що не нападають на Горсу. "Постойте-но, а може вони якраз і нападають?"
Але Сол і не збирався бігти. Якщо вони йдуть з ним, нехай ідуть. — Іди за мною і не відставай, — тихо сказав він магу-мумії позаду себе. — Хоч це моя башта, але я успадкував її від наставника Горси. Хто знає, де можуть бути смертельні пастки.
Маг-мумія схилив голову набік. Срібні вогники в його порожніх очних блиснули, ніби йому було зовсім наплювати на погрози Сола.
Але коли Сол ступив, він все ж трохи відлучився. Відстань між ними з "близнього" перетворилася на « шаг".
Вони увійшли в вежу і спустилися до першого підземного поверху.