На думку невинної Камілла, якій останнім часом не було з ким обговорювати свої питання, нудно сиділа у чарівному колі.
Поява Сола змусила її повернути голову, а незнайомець за його спиною трохи нахмуритися.
Але Каміла мовчала, тільки її погляд слідував за Солом.
Маг-мумія також помітив заточеного тут духа і, здається, дуже зацікавився. Ввійшовши, він не зводив із Каміли очей.
Але обидва мовчали.
Одна - тому що говорила тільки про знання.
Інший — мумія, в якої згнили голосові зв’язки, також не міг говорити.
Соул не звертав на них уваги. Він підійшов до входу на другий підземний поверх — велику діру в кутку кімнати.
Малюк Водоросль завжди відновлювалася на другому поверхі землі. Останнім часом у неї прокинувся апетит. Вона перестала підбирати дивні плоди, а зосередилась на поглинаннімертвої енергії. Її щупальці потовстіло.
Сол, присівши біля дірки, подивився вниз на величезні, що тягнуться до неба щупальця.
У кутку, у воді, проросло насіння дерева Чорного моря.
Темно-коричневий стебел і сірковий паростки злегка підрогивали, наче безневинна дівчина в оточенні безлічі злих духів.
Сол простягнув руку до єдиного відносно спокійного відділення болота. — Малюк Водоросль, виходь.
Зазвичай Володал вистрибувала з болота і забиралась на нього.
Але сьогодні, невідомо чому, Сол покликав двічі, а вона так і не з'явилася.
Соул вже збирався спуститися і подивитися, як раптом на нього з блискавичною швидкістю заміталася чорна тінь.
Він відразу відскочив назад і побачив, як чорне щупальця з гострими, наче акула, зубами пронеслося у нього перед носом. — Малюка Водоросль! — Сол схопив щупальці трохи нижче кінчика, наче змія за шию.
Іншим рукою він стиснув її верхню і нижню щелепу.
Маленьке щупальце звивалось, але вирватися не могло. — М-м-му... - Звивалася Малютко Водоросль.
— Хм? — Помітивши недобре, спустився з лабораторії Байрон.
- Ти прокинулася? — Сон повільно відпустив Малюнку Водоросль. Вона більше не атакувала, а, виснувши маленький чорний язичок, лизнула його палець, наче вибачаючись.
— Дитинка Воросль останнім часом стала чимось дратівливим, — прибрав щупальця Сол. - Може, це через те, що « очі бурі» з'явився поруч і вона вкоренилася у землі, відчула його вплив?
Соул вирішив, що найближчим часом не буде пускати її під землю, щоб уникнути інших проблем.
Дитину Волосоль заховалася у нього за шию. У цей момент підійшов Байрон.
Він подивився на того, хто стояв позаду Солу мага-мумії і запитав: « Помогти? »
Хоча Байрон і був магом першого рівня, але його ельфійська шкіра мала вражаючий ефект. Раптом замінивши його, він міг би допомогти Солу здолати ворога.
Але Соул похитав головою, не дозволяючи Байрону втручатися. - Нічого, старший. Мені потрібно відлучитися. А ти продовжуй свої дослідження. Якщо все піде добре, я повернуся протягом півмісяця.
Байрон ніколи не ставив зайвих запитань. Він кивнув, беззастережно довіряючи Солу.
Взявши маленького Водоросль, Сол прихопив з лабораторного столу кілька інструментів і зеленій та, повернувшись до магу-мумії, сказав: "Добре, тепер ми можемо йти.
Вони піднялися наверх. Не дивно, що цей молодий чоловік побачив, як він слухняно повернувся.
Синьолосий поправив монкль і, оглянувши Сола, здається, нічого не виявив, скинув руку. — Идем, - рудеболадний першим розгорнувся, і інші пішли за ним.
Маг-мумія як і раніше йшов за Солом, ніби вирішив не спускати з нього очей. - Як вас звати? Коли ми зайдемо до Помети минулого, я ж не буду вас називати "ригенодом" (Синіволосовий) і "мумія".
Але рудий, обернувшись широко посміхнувся. — Ха, а ти точно підмітив. Так і клич нас. Ми самі не знаємо імен один одного, а просто звертаємося по хребті.
Сказавши це, він ступив за межі Озера Рейн і злетів.
Синьолосий не любив розмовляти. Він лише подивився на Сола і полетів за рудим.
А маг-мумія ззаду не рухався, немов чекав, поки Сол піде першим. « Цей маг-мумія дійсно не спускає з мене очей. Але поки він поруч, він і прикриття».
Соул, не вагаючись, злетів і полетів за двома чарівниками.
Він відразу почув свист, який розсікав повітря за спиною. Звук швидко наближався. Відстань між ними могла бути меншою за метр.
Через дві години вони приземлилися в лісі у Поместі минулого року.
На їхнє здивування, тут було надзвичайно людно.
Соул, побачивши натовп у трьох рядах, несхвально скрикнув. « Вона казала, що потай розповсюдить чутки, аби Володар Світлячків і Творець снів помітив щось погане. А зараз це схоже на загальновідому таємницю».
Рижебородовий теж був здивований, побачивши стільки людей у Помети минулого.
Але трибунал діяв жорстко і не звертав уваги на зевок.