У цей момент за її спиною з'явилася фігура.
На перший погляд, вони були дуже схожі.
Але від другої фігури походить невимовна чарівність. Хоч вона стояла з безстрашною особою, але її присутність затьмарювало ту, що була перед нею.
А коли вона почула рух, обернулася і побачила це прекрасне та привабливе обличчя. Але зараз їй було не до захоплення. - Люди з Трібуналу і Ради Зоряних Ворота увійшли в Нічінні землі! Ми повинні негайно повідомити господареві! Пані Пер, позичіть мені вашу пташку!
— Вже пізно, — тихо похитала головою Пер. — До того ж, птаха може перехопити. Башта Очищення Душ занадто близько до Помести минулого. Вони, мабуть, також стежитимуть за Солом.
Тиснення на обличчі Ане зникло. — Тоді що робити?
Ми підемо туди разом, як планували. Я думаю, що Сол з'єднується по обстановці.
Вона давно не бачила Сола і відразу ж сказала: « Тоді ми пішли! »
Але ні Пер, ані Ан не припускали, що деякі речі, навіть якщо Сол і зможе співієнтуватися через непереборні обставини застануть його зненацька і поставлять вступити в гру.
Соул і не думав, що поки він чекатиме у вежі, коли Пер влаштує пастку для Творця снов Кларка в Помісі Минулого, йому через деякі непередбачених обставин доведеться з спостерігачем перетворитися на учасника.
Коли чутки про Помети минулого поступово поширилися, грибна гай у Озера Рейн зустріла нових гостей.
Велика хмара білих спорів зминулася в небо, але не встигши розсіятись.
Машина, яка з радістю саджала гриби, негайно заховалася в одному із величезних грибів і подивилась у той бік, звідки прийшла тривога.
Невдовзі він почав збирати гриби і побачив двох чоловіків, які йшли по галявині.
Один з них — повноватий чоловік із дуже короткими, майже їжаками, волоссям і рудою бородою.
Інший — чоловік середніх років з синіми, розділеними пробіром, волоссям і безстрасною обличчям та моноклеєм.
Обидва вони напевно були магами, і виглядали дуже сильними. Але машина не могла визначити їх рівень.
Він хотів ще трохи поспостерігати за ними, щоб потім таємно доповісти Солу.
Але, захопившись, він раптом відчув, як чиєсь рука лягає йому на плече.
Машина інстинктивно обернулася і від жаху мало не вистрибнув з гриба.
Його плече стискала висохла, темно-серва рука, яка простягалася десь ззовні грибу. Машина не бачила її володаря.
Він не встиг і подумати про те, щоб вирватися, як його з величезною силою витягли з гриба.
Тільки тоді він побачив, хто його схопив.
Він мав суху руку - мумія, сіро-коричневий колір, обшарпаний та мішкуваті мантії мага.
Її очима були дві чорні діри, в глибині яких світилися срібні вогники.
Щеки були впалими.
У безгубному роті криво стирчали кілька жовтих зубів.
Судячи з того, що це мав бути якийсь мертвий чоловік, який керував кимось. Але, невідомо чому, машина відчував від нього сильну життєву аура.
Інтуїція підскакувала до Меша, що перед ним - живий маг, просто трохи дивний на вигляд.
Маг-мумія, витягши Машину, не стала його бити, а взявши за шкалу, привезла до рудого і блакитноволосного. — Ти з Вежі Очищення Душ? — Здається, головним у них був рудий.
Машина не знала, що відповісти. Але той і не чекав відповіді. Він дозволив магу-мумії, тримаючи Меша, йти далі, до Озера Рейн.
У цей момент Сол у вежі нарешті помітив рух зовні і повільно вийшов через арки.
Його погляд ковзнув по трьох приходьках.
Всі троє були магами другого рівня.
Магі другого рівня в Нічових землях були рідкістю. І, судячи з їхніх магічних коливань, вони були сильними навіть серед свого рівня.
Троє магів, які потрапили в антимагічну зону Озера Рейн, відразу помітили поганий стан. Але ніхто з них не виказав паніки, а лише здивовано подивилися собі під ноги і продовжили йти по льоду.
Соул не став нападати, користуючись моментом.
Не з'ясувавши, чому вони прийшли, він не хотів наживати ворогів в обличчя трьох чарівників другого рівня. — З чим ви скаржилися в Башню Очищення Душу?
З ніг Сола до голови озирнувся Рижебородовий, який був головним.
На відміну від Сола, який робив це приховано, погляд рудого був владним. Він дивився на Сола, як на річ. — Ти - господар Вежі Очищення Душ? - Голос рудого теж був владним.
Соул відчув на собі кілька паліших поглядів. Двоє інших магів, схоже, теж без сором’язливості його розглядали. « Хіба вони від Володаря Світлячків Герберта? »
Солу було неприємно, але на його обличчі це ніяк не відбивалося. - Я.
Ріжебородний ще деякий час вивчав Сола. Коли ми з Трібуналу побачили, що він зовсім не соромився під його поглядом, він навіть трохи зацікавився -- - кутки його губ, сховані під бородою, злегка поднялися. — За наказом ми повинні дослідити одне небезпечне місце.
Почувши слово "Трибунал", зіниці Сола звузилися.
Він не очікував побачити тут магів з Трібуналу, який, як казали, не втручався в справи Нічної землі.