Незважаючи на свою назву, Гнілая Долина була справді пишною і зеленою, повною квітів та дерев. Тут навіть не було стежок для ходьби.
Здоровий ґрунт був надзвичайно родючим, але всі знали, що це було добривом для рослин.
Навіть найбільш довірені і улюблені Володарі Світлячків наважувалися жити лише в околицях долини. Кожного разу, перш ніж увійти всередину, вони мали отримати дозвіл від свого господаря.
Світлячки були на вершині харчового ланцюга. Всі, хто їх бачив, обходилися стороною.
Темної ночі маленький світлячок влетів у саму палубу долини і сів на низький кущ.
Світло погас, і все затихло.
Однак через кілька секунд долина осяяла світло. Тисячі пожежників з’єднались, наче лісова пожежа, і освітлювали всю долину як день.
Ця яскравість відразу викликала занепокоєння чарівників, які жили на околиці. Вони подивилися в сторону долини, і в їхніх очах пром'яв страх і занепокоєння.
- Вітряна... фея!
Голос Герберта, з легким холодом, рознісся по долині.
Незабаром тисячі пожежників на землі зібралися в одному місці, створюючи фігуру лисого здоров’я.
Решта світлячків продовжували летіти до нього, формуючи обладунки з жовто-зеленого світла.
Він наче король, гордо випростившись і широкими кроками вийшов. — Я до Вітряної феї. Ви продовжуйте охороняти.
Кілька магів мовчки опустили голови.
Володар Світлячків не любив, коли його підлеглі розмовляли. Це заважало його світлячкам.
Віддавши наказ, Герберт знову розсипався на міріади світлячків і полетів у небо.
Утес.
Логово Вітряної феї.
А, в тілі Найрілли, звичайно віддавала накази своїм підлеглим. - Я ж казала їм бути обережнішими і обережними! Як їм вдалося уникнути смерті в Замтьє минулого? — Ан помахнула рукавом, і чашки зі столу полетіли на підлогу, розбившись удребезглі.
Яскрава служниця відразу вихопила уламки з допомогою магії.
Кілька магів першого рівня стояли на одному коліні. Навіть єдиний маг другого рівня мовчав, боячись дихати. - Що мовчіть? Зазвичай, як їсти і пити за мій рахунок, так все...
Пер, яка лежала в таємній кімнаті і всі чули, не витримала свого голосу й голосно кашляла до Анні.
Вона відразу замовкла.
Але не встигла вона, згідно з планом, вимовити наступні слова, як її перервав раптово з'явився у кімнаті світлячок. - Вітряна фея! Ти не дотримала слова!
А вже не вперше бачила цього світлячка. Вона вже не хвилювалася і не боялася, як раніше.
Але вона змінила свій зухвалий вираз обличчя і, махаючи рукою, наказала іншим ухилятися. - Де це я не дотримувала слова? — Відчувши, що Пэр непомітно наближається, Ане стала ще впевненішою.
Світлячок підлетів майже до її носа. - "Глаз бурі" стосується всіх в Нічкових землях! Знайшовши його, ми повинні були повідомити один одному. А ти що? Помітивши « очі бурі», ти таємно відправляла людей на розвідку, не повідомивши ні мені, ні Кларку. Ти що, зуміла себе справжньою Вітряною Пер?
Обличчя Ане стало нещасним, але в душі вона подумала: « Так ви все-таки знали, просто прикидалися дурнями".
Вона здалася, опустила голову і смиренно сказала: — Я просто не була впевнена, що це « очі бурі». Мій перший загін, який я туди послала, загинув без жодної інформації. У другого, коли вони тільки увійшли, спрацював датчик, але потім - тиша. Ніхто не повернувся. Тільки той, хто залишився зовні, приніс звістку.
Вона підняла голову і подивилася на світлячка. — Третій загін пішов, щоб підтвердити, « очі бурі» чи ні. Вони були дуже обережними, але ніхто не повернувся.
І ось світлячка кінчиком пальця торкалася його, і той відразу обгорнув її.
Вона поспішно віддерла палець. У її очах промайнув жах, але на обличчі все ще була усмішка. - Я якраз збиралася запросити вас обох туди разом.
- Не думай, що зайнявши владу Вітряної феї, ти стала кимось важливим, у голосі світлячка почулася посміховище. — Та й сама Вітряна фея нічого. Люди з Трібуналу вже ввійшли в Нікчінні землі. Я їм сказав. Моліться, щоб вони не покарали тебе.
— Люди з Трібуналу увійшли до Нікчаних земель? — вскочивла Ан.
Згідно з порадою Пер, вона сказала: « Творець снів не дозволить їм втручатися! » Це проти договору!
— Договір? — У голосі світлячка знову почулося презирство. - Це лише для виду. І ти думаєш Кларк такий вже невблаганний? Коли прийдуть люди з Ради Зоряних Ворт, він також буде їх покірно зустрічати!
- Тільки ми третій рівень у Нікійних землях. Але це лише тому, що сила тут не дозволяє з'явитися комусь сильнішому. А я и Кларк...
Голос Герберта обірвався. Здавалося, що він трохи не проговорився. - Загалом негайно вирушай до Помети минулого і готуйтеся співпрацювати з двома великими силами.
Се промовивши, маленький сьвітлячок без усякого вітру запалив ся, і перевершившись у горлицю попелу, розсипався по підлозі.
Аня відразу змінила покірний вираз обличчя на брезгліву і, помахнувши рукою, відімкнула попіл.