Він повернувся у свої покої на четвертому поверсі.
Кімната вже була укладена директором. На грибному ліжку лежала свіжа, м’яка постільна білизна.
Соул підійшов до ліжка, і в його голові раптом мілило обличчя Пер.
Він струшив головою, не даючи собі затонути в ніжних спогадах, розтягнув руки і впав на ліжко.
Вилетіла Панні і з цікавістю подивилася на Сола.
— Панні, — сказав Сол на його обличчі сріблиста метелика. — Ти знаєш, що в нас є прихований ворог, Творець снів Кларк.
Крила Кошмарної метелика трохи здригнулися. — Знаю, - з сумнівом сказала вона. - Цей тип хоче мене.
— Да.
- Насправді... Насправді я відчуваю, що від Кларка пахне Кошмарними метеликами. Дуже, дуже сильно. Він ніби перемолов їх у порошок, змішав і випив мед.
Панні опустилася на груди Сола, її крила злегка підрогивали. — Брате Соле, ти ж не віддаси мене йому?
— Звичайно, що ні. Сол простяг руку, щоб погладити Панні по вусиків, але торкнувся лише повітря.
Кошмарний метелик, що існує на межі свідомості і реальності, схоже теж боялася. — Але панні, ти й сама бачила. Хоч Кларк, з поваги до мого наставника, і не став нападати в відкриту, але він не відмовився від свого наміру. Я декілька разів потрапляв у халепу, намагаючись вбити мене і забрати тебе.
- Тоді... Тоді, може, брате Сол, ти мене йому віддаси?
Сол завмер. Він не очікував, що Панні раптом скаже таке.
Але він посміхнувся. - Ні в якому разі. Ти моя важлива закладка.
Потім його обличчя стало серйозним. бо я впевнений, що після смерті самозванки і повернення справжньої Вітряної феї Кларк все одно нас не залишить. Просто тепер він має мету поглинути душу Пер кошмарами.
Усики Панні шевельнули, наче вона кивала. — Але Пэр зараз допомагає її сестра, і вона не дозволить себе поглинути. Тож мета Кларка, швидше за все, станемо ми.
- Брат Сол, що ти хочеш, щоб я зробила? — Панні знову злетіла і сіла на кінчик пальця Сола.
— Я хочу... Залиш у твоєму сні дещо. Це може бути дуже неприємно для тебе.
— Братик Сол хоче завести зі мною дітей?
- Кхе-кхе-ке-хе...
Вся серйозність розмови була зруйнована цією дивною фразою, яку вимовила дитячий голосок. - Не кажи дурниць! — Покашлявшись, прикрикнув на неї Сол. - Ти пам'ятаєш, чому ти потрапила в щоденник?
Бо я побачила минуле брата Сола.
— Да. А тепер я хочу, щоб ти подивилася ще раз.
Панні відразу злетіла. Її голос тремтів. Цього разу вона дійсно злякалася. - Ні, не треба.
брови Сола пом’якшилися. Він спокійно дивився на Панні, не наполягаючи, а чекаючи її рішення. - І зроблю все можливе, щоб тебе захистити.
Крила Кошмарної метелики раптово розправилися. Соул відчув, що Панні дуже зраділа. Я довірюся тобі, брате Сол. Ти будеш за мене у відповідці!
Соул закрив очі і з обуренням зітхнув. - Ех, ну що з тобою поробиш.
Панні злетіла високо, а потім різко спікувала, немов боячись передумати.
Срібний метелик врізався у лоб Сола.
Гурмо!
За межами вежі небо розкололо золота блискавка.
Потім виринув давно невидимий дощ, з силою, що могла б обмити все на своєму шляху.
Дощ ішов всю ніч. Зранку, коли зійшло сонце, він став слабшим, але ще дрібно моросився і не хотів припиняти своє життя.
Маленька блідо-жовта пташка, прорвавшись крізь пелюшку дощу, сіла на вікно п'ятого поверху вежі Очищення Душ і постукала своїм маленьким дзьобом.
Але ніхто не підходив.
Вона перелетіла на четвертий поверх і знову постукала.
Але не встиг її дзьоб доторкнутися скла, як її обережно накрила рука.
Пташка смикала лапками і відразу вдалася мертвою.
Соул заніс її до кімнати і дістав з-під його пір'я таємне повідомлення. — Повідомлення про те, що Помети минулого може бути « очима бурі», прочало. Чи не виходити вже найближчим часом?»
Після того як Сол прочитав листа, він знищив його і перемістив вікно на Поместе минулого.
Помети минулого і вежа Сола були поділені кількома пагорбами. Навіть звідси не можна було побачити його дах.
Соул згадав про мертвих, які розсипалися біля воріт і тихо промовив: — Почався.
Секрет полягає в тому, що три маги третього рівня послали людей на пошуки « ока бурі» у всі небезпечні куточки Нічньої землі, поступово перестали бути таємницею.
Хоча більшість людей не розуміла, що саме означає « очі бурі», в різних містечках почали поширюватися чутки про те, як він здує незнищенні скарби.
Кілька магів вже виявили дива в Пометі минулого, але рівень смертності там був такий високий, що вони не наважувалися зайти.
А чим більше людей збиралося у Помісія минулого, тим сильніше це приваблювало увагу інших.
Особливо Герберта, чиї клони були всюди.
Мерехтливі світлячки, виявивши аномалію в Пометі минулого, відразу передали новину у Гнілу Долину, де жив Володар Світлачків.