Живий чи мертвий вирішить долю.
А краще, якщо мертвий. Не залишиться слідів.
Коли Сол побачив, як його тіло покидає життя, він раптом клікнув пальцями. Зцілююче закляття окутало його, і той, хто вже стояв на порозі смерті, різко відкрив очі.
— Кха-кга-хаха... Кхе-кхе ...
Коли хлопчик відкрив очі, то зайшов у приступ кашлю. Прогулянка по краю загибелі нанесла його тілу німий урон.
Коли він нарешті відпочинився, то боковим зором побачив чоловіка в мантії мага, який сидів поруч із ним на кісточках.
Але, побачивши свого рятівника, хлопчик злякався. Він інстинктивно поповз назад, намагаючись віддалитися від Сола, і з глухим стуком вдарився об дерево. Зверху посипалися сухі гілки і листя.
— Не бійся. Та й боятися марно. Я питаю, ти відповідаєш. Зрозумів?
Хлопчик притиснувся спиною до дерева. Він ковтнув, але в роті було так сухо, що горло обпалювало болем. Через мить він трохи заспокоївся і кивнув. Він дивився на Сола, як переляканий кролячок.
— То той бородач - твій батько?
Хлопчик замився.
- Сола був абсолютно гладким.
Але ця загроза смерті не викликала у хлопчика того страху і паніки, що він відчув вперше побачивши Сола.
— Коли я прийшов, то бачив, як ти втікав, а потім тебе спіймали й пробили цвяхами ноги. Що це було?
- Вони сказали, що я виріс і можу стати « м'ясним гніздом» Я бачив... Я бачив, як хлопчику пробили ступні і запустили туди двох мурашок. Він так кричав від болю. Я... Я дуже злякався і втік.
— А эта щепка?
Соул підніс до його обличчя щепку, яку витягнув з шиї.
Хлопчик подивився на неї і похитав головою. - А як ти потім опинився зовні?
Хлопчик на мить задумався. мені в ступню теж посадили мурашки. Але як тільки він заповз всередину, я знепритомнів і більше нічого не пам'ятаю.
- О, так твій батько знайшов спосіб таємно вивезти тебе. І не сказав, як тобі жити далі, за межами поселення?
Хлопчик як і раніше виглядав розгубленим, але Сол чітко чув, як забилося його серце.
« У такому місці справжні наївні простаки давно б вимерли» — похитав головою Сол.
Він не почав далі розвивати цю тему. Він запитав це лише для того, щоб дати йому зрозуміти: « Я розкурив вашу маленьку змову і тепер перейдемо до більш серйозних питань».
— Що таке « м'яке гніздо»? — Не можна казати людям, які залишають це поселення.
На деякі запитання хлопчик відповів, а інші просто хитав головою і показував, що не знає.
Почавши з нього майже всю інформацію, Сол встав. Він подивився на слабшого хлопчика, який притулився до дерева, витягнув трохи їжі і кинув йому. Той цвіркун, що батько хлопчика передав Перевальнику, напевно і був їжею для нього. Але раз Перевальник не збирався залишати хлопчика живим, то й їжа, природно, присвоїв собі.
— Це плата за твої відповіді. Звичайно, якби ти говорив тільки правду, отримав би більше.
Сказавши це, Сол розгорнувся і пішов вглиб лісу. Він збирався знайти кількох мурашок-дрівочеців. Якщо їхня кислота дійсно могла створювати магічний засіб, який дозволяє магам входити в стан надшвидкісної роботи мозку без побічних ефектів, то у майбутньому вона стане рідкісним магічним матеріалом для полювання багатьох людей. Тож, якщо ви хочете вивчати Біблію вже тепер, то краще започаткуй її.
Але оскільки ці мурашки такі цінні, їх напевно охороняють. Солу потрібно було діяти обережно, щоб не видати себе і не потрапити на очі мага другого рівня з поселення.
Не встиг він зробити і двох кроків, як хлопчик покликав його. - Пане маг, зачекайте, будь ласка.
Сол зупинився і обернувся. — Пане, можна мені... Можна мені...
« Неможливо, — сказав Сол. — Він знав, про що хоче запитати, і без вагань відмовився ».
Коли він перевіряв хлопчика, то виявив безнадійну рану його штучно вирощеного тіла та ментальну оболонку. Не те, що він міг стати учнем, аж ніяк не дожив би і до двадцяти років здоровим.
Якщо тільки йому не пощастить, як головний герої якого-небудь роману про невдаха, який знаходить небесний скарб, очищує кістковий мозок ... Тобто, відновлює ментальне тіло, пробуджує магічний талант і посилює сприйняття елементів. Інакше в нього не було жодного шансу.
Хлопчик хотів спробувати ще раз, але піднявши голову, зустрівся зі спокійним, як морська глибина, поглядом Сола. Слова благання застрягли у нього в горлі.
« Він розумний. Шкода його», бо коли він не почав нав'язуватися, Сол повернувся і пішов геть.
Він ішов лісом, випустивши Малюнку Водоросль. - Обережно, не потребуй тут людей і істот.
Волосся на землю стрибнуло, пірнула у ґрунт і зникла.
Приблизно через півгодини вона знову викинулася, і її чорне щупальця обвило кісточку Сола.
Ідучи за нею, Сол безшумно рушив уперед. Незабаром він побачив знайомі силуети.