Кілька худих фігур з зав’язаними очима і в кандалах. Той, хто йде попереду, теж ніс ліхтарик.
Як сказав хлопчик, це і були « м'ясні гнізда» для збору мурашиної кислоти.
Соул швидко обійшов їх і побачив, що це вже не ті семеро, яких він бачив раніше.
« У цьому маленькому поселенні більшість звичайних людей є лише витратним матеріалом для створення « м’ясних гнізд».
Соул пішов за групою людей з зав’язаними очима вглиб гірського лісу. Пройшовши звивисті стежки, вони вийшли до учня мага. Той перевірив стан сімох і привів їх у печеру.
Всередині печери були два чарівники. Побачивши людей, вони наказали їм встати у невеличкі ями заввишки по пояс.
Сол стояв зовні печери, ховаючись за скелю. Його ментальна сила була набагато вищою, ніж у тих, хто був всередині, тому вони не могли його виявити. Але його не запускали, щоб він був охоронений магічним колом біля входу.
Соул виглянув і побачив, що ноги сімох людей вже були засинані землею. Інші маги відійшли від них.
Через кілька хвилин на обличчі одного з них відображалося біль. Мало - помалу інші почали ганятися від мук. Але лише через кілька десятків секунд біль зник, і їхні обличчя знову стали байдужими.
Погляд Сола ковзнув з їх облич на ноги, засинані землею.
« Мараби в землі... Вони змушують мурашок вгризатися у їхні тіла, щоб ті залишили свою кислоту. Потім вони витягають необхідні речовини з тіл звичайних людей і роблять свічки споглядання духу."
« Вони добувають тут кислоту, не ховаючись. Значить, сам процес добування не важливий. Важливо те, як вони потім висмоктують з тіл людей вже нешкідливу кислоту і перетворюють її на свічки, що стимулюють мозок.
Секрет вторинної екстракції напевно був у великого мага. Соул і не збирався ризикувати, щоб його дістати. Він ще не дійшов до того, що потребує стимуляторів для навчання.
Свіжі споглядання духу були потрібні в основному магам і учням, які застрягли на визначеному рівні давно не міг просунутися і вже почав страждати від вторгнення знань. Мабуть, більшість магів були в тому "Дворі Панді", де він був сьогодні.
У цей момент магі в печерах тихо перемовлялися. - Чому сьогодні так мало мурашок?-- Може, вони не голодні. — Да ладно. Великий маг дозволяє нам робити тільки сім « м’ясних гнізд » кожного разу, щоб мурашки не затягли забагато їжі.
Розмова швидко вірш.
Сол більше не отримав інформації і вирішив піти.
« Чи стара відьма справді переплутала мурашок-дрівочеців з термітами сипучих пісків? Хоч розумом вона не блищить, але зір у неї має бути в порядку» - з досадою подумав Сол.
Якщо немає термітів, то він не тільки дарма сюди прийшов, але й втратив інші зачіпки. Якщо він їх так і не знайде, доведеться шукати заміну. Але замінники були або небезпечними, а то й рідкіснішими, і їх було дуже важко дістати.
Соул ішов лісом, роздумуючи про те, чи варто далі шукати поблизу або краще повернутися.
Раптом в його кишені щось завиброєно. Соул звунув руку в кишеню і нахмурився. Він нащупав свічку, яку йому підкинув Кісмет. А разом з нею і записка!
Соул був упевнений, що жодної записки в його кишені не було.
Він витягнув руку, тримаючи кінчиками пальців клочок паперу. На ньому була одна фраза:
« Я маю дуже багато інформації. Четвертий ряд, будинок номер чотири."
« От і все! » — вигукнув Сол. Кісмет напевно зробив це навмисне.
Важливість Золотої сторінки була очевидною. Навіть якщо Кісмет затіяв якусь гру, Сол повинен був в неї зіграти.
Він швидко пішов до виходу з лісу. У саму опушку він знову зустрів того хлопчика. Той переховувався за деревом і вагався дивився в сторону поселення.
— Якщо повернешся, то й ти, і твій батько – небіжчики.
Хлопчик здригнувся від голосу Сола. Оглянувшись і побачивши його, він з полегшенням видихнув. - Пане, я не збирався повертатися. Я просто турбуюся за батька і молодшого брата... Коли я відійду, то вже можливо ніколи їх не побачу. До того ж... З дитинства я жив з батьком у цьому поселенні і ніколи не покидав його. Я не знаю, куди йти.
Сол вказав в одному напрямку. - Йди туди. Через два дні дійдеш до іншого поселення. Звичайно, воно теж може бути ще однією клітиною.
Соул не знав, як звичайні люди потрапляли у Ніччі. Можливо, магам тут потрібна була дешева робоча сила.
— Пане, можу я дізнатися ваше ім'я? — У очах хлопчика читалася подяки.
Але Сол проігнорував його.
Пройшовши повз хлопчика, він вийшов з лісу і перед настанням темряви увійшов у поселення.
Старий у горшці впізнав його. Зрештою, магів, за яких міг побратися Кісмет, було небагато. Він без запитань пропустив Сола.
Соул не почав питати дорогу у старого. Він просто підійшов до випадкового перехожого. Побачивши одяг Сола, вони з готовністю вказали йому дорогу і навіть хотіли робити це, але він відмовився.
Невдовзі він дійшов до четвертого дому в четвертому ряді.