« Він не витримав, — з гіркотою сказав чоловік, який покинув хлопчика. - Поверни мою їжу.
Бородач підійшов до стіни, подивився на перестаючого дергатися хлопчика, потремтів його шию і з ухмилкою відповів: "Усю з'їв.
Інший чоловік виругся і вдарив його по обличчю. Той, хто не ухиляється і безупинно вимиватися, прийняв удар. Тоді чоловік, лаючись, пішов.
Перехожі обережно обходилися з ними, боячись потрапити під гарячу руку.
Коли чоловік пішов, бородач підняв хлопчика на руки.
Якась старенька, мабуть, не витримавши тихо порадила: - Знайди дитині гарне місце, похорони. Залишиш тут - впаде.
Але бородач похитав головою. - Я домовився з Перевальцем. Якщо не витримає, то продам тіло і хоча б трохи їжі застрахувати.
Старенька подивилась зі співчуттям, але зрозуміла, що нічого не змінить.
Незважаючи на те що Сол стояв далеко, він все бачив у найменших подробицях.
Бородач, несучи хлопчика на руках, увійшов у ворота під стіною і зникав в тіні. Його погляд на життя пішов за ним.
Він, звичайно ж, бачив, що хлопчик ще не помер, а лише тимчасово перестав дихати. Але якщо він не допоможе, це тимчасовий стан стане постійним.
Соул згадав про останні рани на ногах хлопчика і пішов слідом.
Проходячи через прохід під стіною, він помітив, що старий у горщику, який охороняв ворота, дрімав. Але, відчувши коливання магії Сола, відразу відкрив очі і втупився на нього. Він не ставив жодних запитань про те, чому Сол так швидко йде, але виглядав... напружено?
Соул, нічого не кажучи пройшов повз себе і вдаючи, що він просто випадковий перехожий, і йому немає діла до швидкої людини.
Коли Сол вийшов з воріт, старий у горшці повільно закрив очі.
Покинувши поселення, Сол побачив, що бородач стоїть біля лівої стіни. Там була припаркована невелика візка, запряжена ослом. Задня частина воза була накрита величезним шматком чорної шкіри, під яким щось випірувало. Звідти доносився слабкий трупний запах.
У той момент, як Сол вийшов з воріт, його фігура стала розпливчастою, майже невидимою. Навіть підійшовши до бородатики і візниці, він залишився непоміченим.
Він побачив, як бородач передав хлопчику візницю і маленький цвіркун.
Возниця, нічого не сказавши, змутимо звунув цвіркуни за пазуху і відкинув чорну шкіру під якою виявилася гора трупів заввишки більше метра.
Бородач відразу ж відвернувся, але не втримався і знову подивився.
Трупи були присипані тонким шаром землі, але в декого шкіра опустилася. Хоч і без крові, видовище було жахливим.
Бородач здригнувся. А візниця спритно схопив хлопчика за штани, підняв його і кинув на самий верх гори трупів.
Він відштовхнув бородача, який хотів щось сказати, сів у візку і швидко поїхав.
« Ось він, Перевальник. Звичайна людина, без магії" - подумав Сол, потираючи підборіддя. Він подивився на бородача, який вже втік назад до воріт, і вирішив слідувати за возом.
Перевачник був міцного статуру. Судячи з того, як він закинув хлопчика, у нього також була деяка фізична підготовка. Ззовні він міг стати і воїном високого рангу, але тут - лише перевезенням трупів.
Соул пішов за Перевальником по головній дорозі до поблизького стародавнього лісозаготівельника. Але той трохи згорнув, обійшовши місце, де раніше появились семеро людей зі зав’язаними очима.
Сол ішов за ним через ліс, аж поки вони не піднялися на половину гори.
Повозка зупинилася. Перевачник встав на обрачок, відкинув чорну шкіру і скинув хлопчика під коріння великого дерева.
Залишивши нерухоме тіло, воза знову зворушилась і поїхала вглиб лісу.
Але Сол далі не пішов. Він зупинився поруч з хлопчиком.
Присівши, він оглянув його рот, ніс і повіки і, нарешті, знайшов на потилиці дерев'яну щіпку завдовжки в півпальця. Щепка не глибоко увійшла під шкіру і так стирчала.
Він витягнув її, понюхав і ледь помітно посміхнувся.
"Значить, вони використовують це для того, щоб інсценувати смерть?"
« Це щось на зразок підпільної торгівлі? Якщо їх розкриють, вони зможуть з легкістю перетворити уявну смерть в справжню."
Соул знову подивився на руки і ноги хлопчика. Хоч йому і було на вигляд років одинадцять-двох, його руки були в мозолях - очевидно, він багато працював.
Озираючись назад, Соул раптом здивувався. Він відчув череп і хребет хлопчика. - Цього хлопця штучно виросли.
Хоча на вигляд йому було більше десяти, його реальний вік, швидше за все, не перевищував семи-в восьмому років. Він був наче паростки пшениці в полі, вирощений прискореними темпами!
Незважаючи на всі маніпуляції Сола, хлопчик так і не прокинувся. Ще трохи, і його уявна смерть стане справжньою.
"Схоже, тих хто веде цей бізнес, виживання « вівтар" не дуже хвилює".
Той бородач, використовуючи якісь зв'язки, вивіз хлопчика з громади інсценував його смерть. І Перевальник, і старий у горщику біля воріт, мабуть, були в курсі. Вони закрили на це очі, ймовірно, отримавши свою частку. І оскільки вони вже отримали свою вигоду, то могли б не непокоїтись про « катара».