— А-ха, так і знала, - захвилювалася стара відьма. — Тоді їхній маг третього рівня Бельвез був майже убитий Творцем Снов Кларком, і він мусив віддати ліс Переродження та втекти з Нічньої землі.
Стара відьма інстинктивно подивилася на руку Солу, звідки щойно виходили магічні коливання. - Схоже, вони непогано влаштувалися зовні.
Новини в Нічних землях поширювалися повільно.
Колись Академія Байдун, поховавши під землею величезну армію магів імперії Кема, ледь не заснувала свою власну імперію на заході.
Якби не втручання магів третього рівня з інших континентів, та й чарівник третій рівень із Байдуна рано помер, то на заході Статта вже була б нова імперія Байдун.
Незважаючи на це, Академію Байдун не слід було недооцінювати.
Особливо те перевернутиве дерево під землею.
Воно точно вже мало силу мага третього рівня.
Невідомо, яку змову вони затівали.
Але Сол, будучи всього лише магом першого рівня, зовсім не хотів у це вплутатися.
Але стара відьма, схоже, не дуже поважала Академію Байдун.
- Гмф, теж мені. Вони можуть займатися такими дрібничками. Бельвез втратив своє обличчя. Програвши, він втік у таке бідне місце і почав займатися торгівлею.
А у старої відьми-то гонору.
Соул, беззвучно посміхаючись, похитав головою. Може, її і переслідували Володар світлячків та Вітряна фея саме через її мову!
У будь-якому випадку, поки їх з нею співробітництво не закінчиться, Сол не збирався відпускати її з озера Рейн. Щоб вона не дозволила, щоб на них стягнув нового могутнього ворога.
- Чого посміхаєшся? — Старій відьмі не сподобалася усмішка Сола, але вона не встигла нічого сказати, як побачила, що той, обнявши свій залізний ящик, швидко крок пішов вперед.
Він пройшов близько десяти метрів і зупинився на « півгори » північного пагорба.
Потім чорні щупальці, які раніше служили їм плотом, знову з’явилися і почали копати яму.
Коли бджола бачить, як на кінцях багатьох щупалець розриває пащу акули, то приголомшується стара відьма.
"Ці щупальця копають і їдять одночасно?"
Стара відьма, швидко перебираючи ніжками, підбігла до Солу. — А твій улюбленець. Продаёшь?
— Не купиш, — усміхнувся Сол.
Невдовзі перед ними з’явилася яма діаметром у метр і глибиною три. Дно було дуже вологим, і з нього вже капала вода.
— С водою можна? — Нахмурився Сол.
Звичайно! Не варто недооцінювати Башню магів!
Соул одразу згадав сильного і шаленого наставника Горсу і похитав головою. Це я невміла.
-Агу: Е-е... Я не це мав на увазі, господаре!
Соул не злився на Агу. Він лише сам знімав із руки мага залізний ящик, і своєю ментальною силою на магічне коло на його боці.
Це коло також накреслив наставника Горса і особисто передав контроль Солу.
Відчувши, як залізна скринька почав злегка вібрувати, Сол відпустив його і дозволив впасти на дно.
Потім, не дивлячись на те, що там внизу, він відразу відступив.
Стара відьма хотіла заглянути, але її відразу ж відкинуло могутньою ударною хвилею.
Вона злетіла і хотіла було застосувати левітацію, щоб утриматися, але раптом виявила, що магія над островом хаотична, і тільки що створена заклинання зовсім не тримається. Через секунду вона впала з неба.
— А-а! Злови мене!
Бум! Маленького виду стару відьму зловили сильні руки.
Вона думала, що її зловив Сол, але піднявши голову, побачила обличчя, вкрите тонкими грибами.
Машина, зловивши стару відьму, відразу ж відпустив її.
Наче на ній були комахи!
Звичайно, Кучер Меш не любив старої відьми.
Хоч він, будучи звичайною людиною, не мав права висловлювати свою симпатію і антипатії, але його господар завжди був до нього добрий.
На жаль, він не був умілим володарем карети.
А тепер єдина карета, якою він міг правити для Сола, знищила стару відьма.
Це його злило ще більше, ніж те, що вона посадила його в горщик, щоб збирати гриби.
А те, що він спіймав її було лише тому,що вона, здавалося, була ще корисна господареві.
Покинувши стару відьму, він поспішив до Солу.
Соул не звернув уваги на те, що відбувається за його спиною. Врешті-решт, нове тіло старої відьми не розтрощелося б.
Він відступив на десять метрів, як раз покинувши зону магічних перешкод, і почав спостерігати за змінами на землі.
Однак першими почали змінюватися не земля, а озеро і сірий туман.
Спочатку туман став ще густішим і почав стискатися.
Невдовзі після цього було видно лише п’ять метрів.
Потім озеро.
Хоча Сол вже не бачив води за густим туманом, але він чув булькання.
Як і вся вода у озері Рейн закипіла.
Потім повітря стало ще холоднішим. На одязі трьох з’явилися білі кристали інії.
Вони відразу поглиналися сірим туманом.
Пронісся сильний кипіння води, і Сол смутно розчулювавсь прогулюватись крізь нього.
Коли магічні коливання перед нами поступово вщухли, Сол крокнув вперед.
З наближенням, величезне щось, сховане в густому сірому тумані, ставало все виразніше.