- Що це? — Стара відьма теж поступила за Солом.
Вона була такою маленькою, що, щоб побачити те, чим було за туманом, їй довелося закрити голову майже на дев'яносто градусів.
- Це Башта чарівників?
Перед ними з’явилася білосніжна Башта.
Сказати, що вона не була схожа на Башню Горси, — це нічого не сказати. Вони були зовсім різними.
Башта Горси була сіро-білою, в цілому похмурою і самотньою, наче відрешеною від світу.
А ця Башта була зовсім іншою.
Навіть у густому тумані вона сяяла белісною, як теплий, жирний нефрит. Навіть стіни її були гладкими, з ледь помітним орнаментом каменю.
І, здається, через маленький фундамент вона була не дуже великою, займаючи приблизно дві третини цього п'ятисотметрового острова.
Більше схожа на дзвіницю без дзвону.
Побачивши все це, подив старої відьми зріс.
— Це... Чи це Башта, що палає?
— Да. Цю Башню мені подарував мій наставник.
- Хто твій наставник?
— Не можу сказати, — відкрив рот Сол і з гіркою усмішкою додав.
Не отримавши відповіді, стара відьма подивилася на Сола з опалом.
Кілька імен, від яких у неї боліла голова, промайнули в її свідомості.
На мить вона навіть поміркувала, що її обманув Сол, а не вона його перетворила на свій експериментальний матеріал.
Тому що клан Сяючих ... Він був відомий на всіх континентах своїм божевіллям.
Дивлячись на цього молодого мага, очі старої відьми забігали. Думка про те, що коли вона розбереться зі брудною, то розбереться і з Солом була остаточно відкинута.
Хоч Соул не дивився на стару відьму, але будучи чутливим, він помітив її погляд.
« У такому разі, цей тимчасовий союзник може залишитися в Башнші довше. Хм, але потрібно буде подбати про конфіденційність." "Але якщо ті два чарівники третього рівня дійсно знайдуть її, то я просто здам її".
Залишивши поки стару відьму, Сол подумки запитав Агу: - Чому моя Башта зовсім не схожа на Башню наставника?
✔Аґу: Тіло Вежі — це кам’яний гігант. А кам’яні гіганти мають дуже різну зовнішність. Навіть квіти більше, ніж в райдузі. Саме тому клан Сяючих використовує тіла кам’яних гігантів для своїх Башен. Тому що вони можуть приймати різні форми, залежно від магічної та ментальнії сили господаря.
Сол: « Я пам’ятаю, як вчитель сказав, що Башню збудував маг Каміль. Тоді її вигляд також відрізнявся від Вежі Горси? "
Так. Але різниця була не такою помітною, як між вами і Башнею Горси.
- Здається, через особливості моєї ментальній і магічної сили Чорний залізна труна обрав інший спосіб росту -- кивнув Сол.
Він злетів, щоб подивитися на вершину нової вежі.
Ця нова Башта була не такою високою, як у Горси, і на її стінах не було вікон.
Висотою п'ятнадцять метрів. За звичними мірками Сола, всередині мало бути п’ять поверхів.
А під землею, можливо ще й підвал.
Але вершина була не вузькою шпилею, а величезним диском.
Цей диск був завтовшки метр. Прокинувши його ментальною силою, він зрозумів, що всередині він, мабуть, цілісний.
Соул опустився на диск і раптом відчув себе так, ніби знову потрапив в ментальний простір.
Але на цьому диску не було намальовано ніяких кругів, і над головою не парив темно-червоний щоденник.
Соул провів рукою по стіні.
Камінь, що здавався гладким, як нефрит, на дотик був трохи шерохотовим.
« Зоряна поверхня з матовою текстурою? Як це зроблено?»
Поки Сол думав, чи не зісковзнути трохи для дослідження, знизу пролунав голос старої відьми.
- Гей, тут двері відчинилися. Не хочеш подивитися?
Соул негайно злетів вниз і побачив, що Машина та стара відьма стоять біля чорного, як смола, входу.
- Це твоя Башта. Без твого дозволу інші не можуть увійти. Іди, подивися, — стара відьма ледве схрестила свої короткі ручки на грудях.
"Якщо двері вже з'явилися, то ріст вежі є тимчасовим. Щоб продовжити її розширення, потрібні уламки душ та інші енергетичні матеріали.
« Ми не маємо проблем, — подумав Сол. — Коли ми думали про море і велику кількість парфумів на його дні, то кивнув ним.
Він прийшов до цього далекого місця саме через них.
— Я уйду. Ви поки почекайте зовні.
Соул ступив в чорний проём.
Його фігура, ледь зайшовши, відразу зникла.
Не як ніби він увійшов в темну кімнату, а скоріше, наче пройшов крізь непрозорий бар'єр.
Коли Сол побачив, що в Башню зайшов, гриб на голові Машина завівся. Він підбіг до іншого краю основи Вежі, ближче до озера і почав зривати гриби та саджати їх.
Стара відьма спочатку не хотіла звертати увагу на цього звичайної людини, але його дії були надто дивними і вона не втрималася й запитала: "Що ти робиш?
« Будую дім, — неохоче відповів вона.
— З грибів? — Стара відьма подумала, що даремно вона взагалі запитала.
Вона сіла біля входу в білу Башню. Медитувати вона не сміла, тому просто сидіти і дивитися в порожнечу.