А заклинання для лікування легких ран не розпізнали пом'якшений Пожираючий духовний матеріал як пошкодження.
Гудо використав момент, щоб розтрощити залишки скелета. Каз, далеко від землі, вже не в силі допомогти Солу.
Зкинувшись з себе кайдани, Гудо, крок за кроком, обережно пішов до Солу.
Панні, що до цього приховувала, не витримала. Ризик, який виявили інші чарівники, вона кинулася прямо в живіт Гудо.
Той, що наближався до Солу, завмер. Його погляд метался між хаосом і ясністю.
У цей самий момент битва Анзе та Рама з Горсою також досягла свого піку.
Горса в цей момент був повністю зосереджений на поповнення нової душі Юли в тіло і у нього було мало сил на бій з Анзе та Рамом.
Але навіть так, обидва наставники були покриті ранами.
Навіть завжди елегантний Анзе виглядав потріпаним.
А Раму, головному нападникові і захиснику - дісталося ще більше. Він перетворився на вугілля.
Щоразу, коли він рухався, чорні обшивки падали з нього.
Але Рам не звернув уваги на свої рани, він знову і знов кидався в атаку й відкинуто.
- Скільки ще? — Через біль запитав Рам, що відпочив Анзе.
Анзе, хоч і робив вигляд, що відлив, насправді постійно щось підходив. Не встигши відповісти Раму, він раптом просвітив і підбадьорився.
— Зараз!
Почувши це, Рам усміхнувся і з його обличчя посипалися осшметки.
— Горса-а!
Він з рівом знову кинувся вперед.
І цього разу Анзе, який до того часу ховався за його спиною, теж кинувся в атаку.
Обидва вони заклинали на Горсу свої найсильніші закляття!
Потік чорних ниток і злив жовтого жиру хлинули на Горсу.
У цей момент більшість духу Юли вже була в новому тілі, залишилася лише голова. Він міг би закінчити, і покінчити з Анзе та Рамом.
Все ж йому більше не потрібні були.
Але зараз два маги першого рівня одночасно застосували свої найсильніші заклинання, і навіть Горсе довелося підняти голову і серйозно реагувати на їх атаку.
У мить, коли Горса відштовхнувся від Юли, та, до цього з розгубленим виглядом, раптом здригнулася і її бірюзові очі миттєво стали сірими.
« Убий мене », — раптом прошепотіла вона.
Улла схопила Горсу за руку, якою він її підтримував. А на її грудях раптом виросла ще одна така ж голова, яка відразу встромилася у щілину на його груди!
- Убий мене... Вбий мене! — Обличчя Юли спотворилось, і від колишньої розгубленості не залишилося й сліду.
У той же час її голова і та, що встромилася у груди Горси, почали судомливо дёргатися в одному ритмі.
Поверхня її білосніжного, чистого духу почала тріскатися, обнаживши свою справжню сутність, змішану з великою кількістю чорної злої волі!
Великі, змішані зло роздмухувало зусилля розірвати всередині цю прекрасну жіночу оболонку!
Це була не тільки воскрешена кохана.
Це був демон, який щойно вийшов з пекла!
Горса відразу ж згадався і хотів було відкинути Юлу, але виявив, що смердилася в його груди голова мертвою тягулася у нього, і він не міг звільнитися.
Крім того, величезна кількість надзвичайно злої невпинної нечистоти хлинула з тіла Юли в тіло Горси!
У зазвичай м’яких очах Горси вперше промайнули лють і гнів. Він спочатку підняв руку і, випустивши потужніше закляття, відніс атаку Анзе та Рама.
Але ледве він хотів завдати ударний удар, як рожеві бинти на його тілі раптом почали стискатися і розширюватися, і з усіх боків почувався тріск рвущої тканини.
Потім з-під бинтів почали складатися темно-червоні, майже чорна кров, поступово фарбуючи рожевий колір у чорно-красний.
У нього глухо зачепило біль і намагався відірвати від себе Юлу, але це лише намарно втягнуло у себе ще більше злої волі.
Тоді його тіло перекосилося ще сильніше, і йому довелося стиснутися, щоб протистояти шаленій всередині нього силу.
Анзе нарешті розсміявся.
— Горса, не очікував? Ти думав, ми хочемо перешкодити злиття Віні і Юли? Помиляєшся. Ми ніби змушували тебе не звертати уваги, а спочатку пожерти Віні. А потім ти можеш передати свою найближчу Юлу брудну, яку вона тобі дала! Як це отруїтися?
Боротьба з магом другого рівня на пікі була нелегкою. Анзе, до того ж таємно контролював мутацію Юли і був вже на межі.
Раму було важко поранено, але він ще мав грубі сили. Він підійшов, підтримав Анзе і відвів його на кілька метрів назад.
Біля них був Сол, який боровся з отрутою для душі в своєму тілі.
Чорне бджолоїдка щільно обвило свого господаря і, погрожуючи сичанням на анза й Рамі.
Анзе подивився на Сола. За зовнішнім виглядом не можна було сказати, отруєний він і зневаджений, чи ні.
Він кинув погляд на чомусь застиглу Гудо і, подумки вилазячи, все ж не став атакувати Сола, боячись раптової атаки Горси.
— Те, що ви несподівано відмовилися від лазуриту, дійсно застала нас зненацька. На щастя, я ніколи не ставлю все на одну карту, а Анзе знову подивився на Сола. — Я вже давно змушував Віні поглинути злою волею. Вона могла проникнути в твоє тіло, і вона б вивільнила всю цю злу волю у тобі!