На жаль, йому варто було просуватися, як Анзе скористався моментом і звільнитись від його духовного лісозаготівлю.
Анзе підняв голову і зустрівся поглядом з паруючим в повітрі Солом. У їхніх очах промайнула серйозність.
А поруч Каз, тільки що врятований Солом, туманно дивлячись на те, як він бореться з Анце на рівних, мимовільно засумнівався у своєму житті мага.
Каз відступив на півшага і раптом відчув, як його п'ята чогось доторкнулася.
Він хотів повернутися, але побачив величезний нарост, хижий рот, який запався йому в шию.
Один укус відхопив половину тіла!
Від нестерпного болю Каз, не задумуючись, вдарив по наросту. Зірвався чорний туман, який з силою відділив їх один від одного.
Каз, затискаючи шию, відбіг. У його долоні поперемінно спалахував то чорний, то білий світло.
Очевидно, він лікувався.
Він не переслідував його, тому що його зупинив підліток Сол.
« Соул на тобі, — каже Анзе не вступає у бій. — Він полетів на допомогу Раму, який вже був останнім подихом.
Сол випустив кілька Щупалець катувань і тільки тоді розглянув, що нарост, який він зупинив, ріс на плечі Гудо!
А надрост, який поглинав половину шиї Каза, пульсував і на ньому вирощували жабячі риси обличчя.
— Гудо! — Нахмурився Сол. Невже цей наставник весь час прикидався мертвим?
Гудо спеціалізувався на отрутах. Соул не хотів зблизитися з ним і відразу почав використовувати духовну ліску. Без душі він точно не виживе!
Напівпрозоре сірчане бджолоїдка попрямувала до центру наросту.
Однак саме тоді у Сола почувся знайомий голос.
— Голова безлізна, бий його в живіт! — Корі не витримала, вискочила з будиночка садівника.
— Кори, невдячная! Я так і знав, що ти ховаєшся, щоб допомогти Солу! Не забувай, хто твій наставник! - Гудо доносився з наросту.
На обличчі Корі відобразилася боротьба. Очевидно, їй було боляче видавати свого наставника.
Соул відразу змінив напрямок атаки, і сіре прозоре щупальця прямувало до живота Гудо.
Він хотів ухилитися, але виявив, що його ноги міцно обхопили скелет.
Це був важкий Каз, який з останніх сил керував їм здалека!
Через цю затримку щупальця Сола нарешті встромилося у живіт Гудо.
Він відразу ж схопив дух Гудо, але, коли вже збирався його поглинути, в його щупальця, опередивши душу Гудо, потрапило щось ще.
Сол завмер. Наступної секунди теплий потік проплився крізь щупальцю в його тіло.
Хлоп!
Спочатку відчуття швидкого падіння, а потім м’який дотик.
— Сол! - Голос Корі раптово змінився.
Розчарований криком дівчини, Сол розгубився і побачив, що незрозуміло коли впав.
Якби Волосся вчасно не свернула в м'який клубок, він би просто впав на землю.
Але це було ще не все. Сев, він побачив, що його руки деформовані.
Пожираючий духовний матеріал, який пройшов другу фізичну трансформацію, тепер, здавалося... Здавалося... Підірвався?
Соул різко підняв голову і побачив, як Гудо, все ще скутий скелетом, нестримно ххопить!
- Ха-ха-Ха, я так і знав, що Корі тобі допоможе. Але ти не очікував, що я заздалегідь приготував для тебе особливий отрута, чи не так?
Сол відразу ж просканував своє тіло ментальною силою і виявив, що той теплий потік, який раптово увійшов в його тіло, швидко поширюється по його шкірі.
- Що це за отрута? — Серце Сола ухнуло. Він зрозумів, що ця отрута, здається, була спрямована саме на його здоровий духовний матеріал!
— Це отрута для душі. Він був усиновлений самою Корі, — з вухмилкою сказав Гудо.
Обличчя Корі стало мертво-бледженим. Вона виглядала ще більш нещасною, ніж раніше. Вона жахалася, дивлячись на Гудо, не вірячи своїм вухам.
Раптом її очі розширилися, і вона, повернувшись, кинулася бігти.
Гудо спочатку хотів розсміятися, але схопився і випустив у Корі мотузку.
Але мотузка, ледве вилетівши, була перерубана щупальцям Сола!
- Не дай їй піти! — крикнув Гудо.
Але Моніка і Джеро, єдині, хто залишався осторонь, стояли на місці, дозволяючи Корі пробігти повз них до Башни.
Гудо зі злістю закричав зубами.
- Джеро, злови її! Я дам тобі все, що ти хочеш!
— Давно б так, - розводив руками Джеро.
Сказавши це, він неквапливо пішов за Корі в Башню. Здавалося, він зовсім не поспішав.
Побачивши, що Корі встиг втекти в Башню, Сол зітхнув з полегшенням, але відразу почув злий голос Гудо:
— Не радуйся. Навіть якщо вона увійшла в Башню, їй не повернутися! Не думай, що вона зможе тебе врятувати!
Соул опустився на землю. Шкіра на його обличчі обвисла, як у старого. Він без сил спить на крихітку Водоросль.
— Мені й не потрібно, щоб вона поверталася, — холодно сказав Сол. - Ти думаєш, ти зможеш мене вбити?
Незважаючи на ці слова, він відчував, що з отрутою буде важко.
Яд був дуже хитрий. Він не заражав його душу безпосередньо, а лише руйнував Пожираючий духовний матеріал. Завдяки цьому Сол не міг рухатися, і магія не могла циркулювати по його тілу.