— Доброго дня, пане маг. Чим можу допомогти?
Соул не відразу відповів підходящому. Його погляд пробіг по залу. Він побачив, що в холі першого поверху було багато людей, які виходили і виходили. Дехто з них був одягнений в такий самий одяг, але більшість діяла сам.
Поки Сол оглянувся, чоловік терпеливо чекав на свій готель.
Чоловік був трохи вищим від Сола, тому він постійно звучав і нахиляв шию.
Соул не затримався спеціально. Швидко оглядаючись, він пішов за працівниками.
— Я б хотів знайти тихий, віддалений будинок, бажано за містом, але не більше як у південному шляху від Форпоста.
Хол першого поверху був захищений як розкішна таверна, але в центрі залишався широкий прохід для людей.
А по самому центрі цього проходу був розстелений чорний коротковорсовий килим.
Коли Сол зайшов, крім нього ніхто не йшов по килиму.
Навіть чоловік, який його вів, йшов по самому краю, не сміяючись наступити на килим навіть на півсантиметра.
На щастя, коли Сол зайшов, в холі було як і раніше шумно, і через його появи не настала миттєва тиша, інакше Солу було б трохи ніяково.
Хоч йому і було все одно на чужі погляди, але йому не подобалося коли на нього весь час дивилися, як на диковинку.
— Ми можемо запропонувати вам кілька варіантів, — службовець Сола нахилився до нього і тихим голосом, але почувся голос: — Пройдіть у окрему кімнату й трохи почекайте. Ми принесу вам детальну інформацію.
Чоловік привів Сола в місце, яке можна прирівняти до окремої кімнати, у задньому кутку залу.
Коли Сол зайшов і сів, службовець хотів покликати когось, щоб принесли води та їжі.
— Не потрібно, — зупинив його Сол. - Я чув, що у вас можна швидше за все вирішити моє питання, тому і прийшов. Скільки часу ще чекатиму, перш ніж побачу вашу інформацію?
Посмішка на обличчі робітника стала серйозною. Він вклонився і сказав:
- Три хвилини.
Сказавши це, він знову вклонився Солу, а потім швидко підійшов до дверей і передав вимоги Сола очікувався зовні.
У цей момент крізь відкриті двері донісся давній суперечку.
- Я ж сказав, що мій багаж залишився у тому будинку з привидами! Ви повинні мені його повернути!
- Вибачте, пане Сандере, ми вже посилали людей до будинку, від якого ви відмовилися. Вашого багажу там не було.
- Неможливо! Я тільки збирався в’їхати, навіть не встиг розпакувати речі, як зіткнувся з привидом! Цей будинок ви мені продали, ви і повинні нести відповідальність.
— Але, пане Сандере, ми вже тричі посилали людей до дому. В останній раз ви теж були там. Ви ж самі бачили, там немає ні привидів, ні вашого багажу.
- Того разу привид його точно сховав. Мене не хвилює. Ви повинні повернути мій багаж. Там дуже важливі для мене речі! Якщо ви втратите мій багаж, я всім розповім, що ви здаєте вдома з привидами приїдьте!
- Пане Сандер... Ми співчуваємо вашому провидінню в новому домі. Не можна виключати, що ваш багаж могли вкрасти інші після того як ви пішли, не закривши двері.
- Інші? Ха, будинок, який ви мені запропонували, знаходиться в глухому лісі, поруч з озером. Поблизу навіть дах сусідів немає. Ви мені говорите, що там могли бути інші?
У цей момент ще один голос з нетерпінням говорив.
— Пане Сандере, це ви просили віддалену територію, не більше ніж у південній їзди від міста, і бажано з озером поруч, щоб ви могли гуляти під місяцем! Ваш дім повністю відповідає вашим вимогам!
— Але я не просив будинок з привидами!
Спочатку обидва говорили негомко, але у магів сильна ментальна сила, і їх п'ять відчуттів набагато гостріші, ніж в звичайних людей, тому Сол все чітко чув.
Але невдовзі голоси обох людей стали неконтрольовано підвищуватися, і, ймовірно, їх вже чув весь зал.
У цей момент колишній службовець повернувся, тримаючи в руках кілька аркушів паперу. Ледве він зібрався їх віддати Солу, як його перервали.
Сол підняв праву руку і вказав на двері.
— Пане, я зараз їх заспокоїла. Якщо ви хочете, щоб вони прийшли і вибачилися...
— Я хочу той будинок, від якого відмовився пан Сандер. Якщо ви ще не оформили повернення, то, будь ласка, запросіть і його сюди.
Служитель на мить завмер, але відразу ж знову зібрався, шанобливо вклонився.
- Без проблем, сер.
І ось, всього через дві хвилини, збентежений Сандер вже сидів навпроти Сола.
Разом з ним принесли і ще не підписаний договір про розірвання оренди.
— Пане, Сандер обережно підняв голову, але відразу ж побачив Сола і опустив його.
А Сол без вагань оглянув Сандера з ніг до голови. Цей, здавалося б, скандальний Сандер насправді був альфонсом.
Це слово "альфонс" було дуже точним.
Тому що на обличчі Сандера було щось помазано, і виглядало це лише трохи раціональніше, ніж борошно в якості пудри.
На щастя, він здогадався нанести трохи рум'ян на щічки, щоб виглядати більш-менш нормально. Інакше, коли б ми зустрілися з привидом, то не знали б, хто кого повинен боятися.