Але він швидко зібрався з духом і, перш ніж ефективність зразків значно зменшилась, « зібрав» Гейдена назад. Потім, за допомогою чорного обсідианового бурштину, який має сильну здатність до регенерації кінцівок, він відновив тіло Гейдена аж до первісного стану, щоб воно не перетворилося на жахливу керамічну ляльку, яку розбили і потім грубо склеїли.
Після того як Сол відправив людину на лікування, він повернувся до лабораторного столу і почав записувати весь процес.
« Покрови, волосся, внутрішні органи, кістки... Десятки частин в основному виключені», — Сол постійно верттел у руках перо. — Я не знайшов той особливий орган, чи в експерименті була помилка?»
Соул знав, що можливо і те, й інше. Він намагався проаналізувати уроки, вилікувані з цього експерименту, щоб наступного разу провести його більш ідеально.
« Усі зразки реагували однаково. Мабуть, я не зміг витягти з цих речовин якийсь загальний фактор. Потрібно подумати в більш мікроскопічному масштабі, наприклад, клітини або ...."
Сонце, який писав пером, раптом завмер, його очі трохи розширилися.
«... чи гени?»
Він на мить застиг, а потім з силою плескнув себе по лобі.
« Використовують гени, розшифровує гени та змінюєте гени... Ця задача виходить за рамки!"
Соул відразу ж, наче витрушуючи воду з голови, похитав нею.
« Самозречення — це завдання визначене. І точка розпізнавання душі і свідомості не обов'язково знаходиться в генах."
« Зрозумілі гіпотези, обачна перевірка. Один експеримент, надто мало даних для того, щоб робити висновки» - Сол повільно обернувся і подивився на ряди трупів, що стояли попереду.
"Образці у мене ще є, але їх активність занадто низька, що може вплинути на точність експерименту" - раптом посміхнувся Сол. - Але це не означає, що неможливо спробувати.
Ряди трупів за стеллажами дякували дружно.
...
Через місяць досить розкошована одностайна карета їхав по оживленим вулицях.
Це місто було найближче до Башнеї магів.
Це був ніби юрба, що передував абсолютній владі магів. Тому щороку сюди приїхало багато людей, які хотіли б налагодити контакти з Башнею або взяти участь у відбору учнів.
Це містечко стало дедалі багатшим, і навіть багато його мешканців були родичами магів.
Наближалася зима. Прохолода на Північній ветрі була такою ж відчутною, як і опале листя на землі.
Карета неквапно їхав по вулиці. Сором час від часу прикривав щілину у вікні і визирував назовні.
Спочатку назву цього містечка вже ніхто не знав. Тепер, через його особливе географічне положення, його називали Форпост.
Соул приїхав сюди, щоб знайти собі місце для проживання за межами Вежі. У цьому не було нічого дивного. Багато учнів третього рангу, і навіть деякі сильні учні другого мали свої опорні пункти за межами башти.
Якби Сол не був самотнім, то з його силою і становище він би вже давно заснував свою базу за межами башти.
Його магічний ментальні платформи не підходив би для створення на другому складі, він б тремтів трупа. Але крім другого склада, інші місця були не дуже відповідними.
У гуртожитку хоч і було багато місця, але сам Сол міг випускати з тіла, переміщатися між поверхами. Якщо хтось інший буде бродити вночі, то він, перебуваючи в стані ментальні платформи, може і не помітити, що відбувається зовні.
Тому в майбутньому Солу доведеться ще й вчитися залишати частину своєї уваги зовні платформи. Але це вимагало тривалої практики.
« Могічне коломентальної платформи теж потрібно стиснути. Якщо я дійсно хочу перетворити її в свідоме поле бою, то ворог не чекатиме, поки я буду малювати. І готувати все заздалегідь - легко нарватися на неприємності."
Сол опустив голову і подивився на свої сіро-білі руки.
« Може, закріпити коло на якому-небудь спорядження? Хм, стиснення кола також можна внести у план."
Він дивився на свої руки, вже не схожі на людські, і на мить задумався.
У цей момент кучер з грибом на голові, який вів карету, повільно зупинив її.
— Пане, ми приїхали.
Сол подивився у вікно. Вони зупинилися біля чотириповерхового великого будинку.
Такий цегляний будинок навіть у деяких квітучих містах вважався би досить високим і величним.
У будинку була величезна вивіска, яка спускалася з другого поверху до першого, на якій було написано « Дом Путника ».
Солу потрібно було в місце, схоже на агентство нерухомості, і кучер з грибом на голові, добре знаючи дорогу, привіз його сюди.
« Похоже на готелі».
Соул закрив вікно. Він легонько клацнув пальцями, і його шкіра відразу ж з лялечки сірки стала просто блідою - що більше співвідносило звичайних людей про магів.
Коли Сол зістрибнув з карети, до нього відразу підійшли двоє.
Один повів кучера з грибом на відведений парковочне місце, а інший, з обережною і шанобливою посмішкою, низько схилившись, підійшов до Солу.