Сол взяв дві металеві мищички і уважно їх оглянув.
Матеріали, пов’язані зі стихією темряви, завжди зберігалися в таких контейнерах, щоб уникнути випадкового викривлення під впливом інших матеріалів.
Соул спочатку перевірив одне перо тіньового привида.
Хоч його ім'я і було гарне, але на вигляд воно було так собі.
У трьох нерівномірних рядах пір’я було на суходолі.
Рідкісні, з проплавцями, наче їх хтось общипав.
Але, перевіривши ментальну силу, Сол відчув на ньому густі частинки стихії темряви.
Проаналізувавши одне, Сол прибрав ящичок за пазуху і відкрив другий.
Цей ящичок був маленьким, кришка легко відкривалася.
Всередині лежав той самий чорний боб. На його гладкій поверхні відображувалося людське обличчя.
І знову не обличчя Сола.
На ньому з'явився чоловік із нестерпним виразом.
Але Сол не звернув уваги на обличчя чоловіка. Його погляд був прикутий до щоденника.
Побачивши, що щоденник вилетів і на ньому з'явилися ті самі слова, які й раніше, він зрозумів: Кужин не підмінив насіння злої волі.
Цього разу Кужин, здається, поумнів.
Потім Куджін розповів Солу, як вирощувати і пророщувати насіння злої волі.
— Без проблем, — усміхнувся Сол і дав чорний обсідиановий бурштин.
Кужин з деяким напруженням взяв його, закрив очі, щоб відчути, і, знову відкривши їх, з полегшенням видохнув.
- У мене теж немає проблем.
— Прощайте, не проводжаю, — Сол відступив за металеві двері.
Кужин на мить завмер. Він уже збирався йти, але похитнувся і зупинився.
— Соул, я можу запитати, куди подівся Фергюсон?
Фергюсон, який пропав так давно, вже вважався мертвим, але його тіла так ніхто і не бачив.
— Він за дверима, — постукав по бронзових дверях.
Кужин спочатку не зрозумів, але потім вираз його обличчя змінився. Губи миттєво поблежали і щільно стисувалися.
Він більше нічого не запитав, кивнув Солу і, повернувшись, швидко покинув перший поверх східної вежі, сховавшись у темряві.
Соул повільно закрив двері.
Коли він повернувся на склад, то недбало кинув металевий ящик з пір’ям теневого привида і зосередився на вивченні насіння злої волі.
« Відчиніть двері у новий світ, — посміхнувся він. - Справді цікаво."
Днічник не подавав сигналу смертельної небезпеки, але він також мав кокон Кошмарної метелики.
Сол, як і вчив його Кужинн, стьор з насінням злої волі його унікальної ментальну силу та замінив своєю.
У одну мить гладенька поверхня насіння стала нерівною, і навіть її форма змінилася.
Соул дивився, як насіння в його руці поступово перетворюється на правильне ікосаедр, і трохи здивувався.
"Хіба не було сказано, що від стиранняментальні сили до накладання нової і остаточної адаптації насіння злої волі повинен пройти принаймні місяць?"
Соул підкинув насіння пару разів. Його поверхня з дзеркала стала матовою.
На ньому більше не було примарних тіней, і воно стало менш моторошним та більш таємничим.
« Мені, мабуть, вдалося накласти свою ментальну силу на нього. Насіння злої волі складається з свідомості, тому його зовнішній вигляд змінюється в залежності від суб'єктивної ментальній сили."
Соул взяв чашку Петрі, налив у неї кілька основних поживних розчинів, про які говорив Кужинн, і, розтиснувши руку, поклав насіння в центр.
Після того як насінина потрапила в поживний розчин, вона кілька разів перекаталася і зрештою стала на одне зі своїх ребер.
У цей момент через шию Сола висунули чорне тонкого щупальця і з опалою наблизилося до насіння.
Вона розкрила свою зубчасту пащу, і чорна мова, схоже, хотів лизнути новачка.
У вирішальний момент Сол схопив Малу Водоросль за голову.
- Не можна їсти.
Дивлячись, як мова Малюки Водоросль, який вона не встигла втягнути, затиснутий її ж ротом, безладно дргується, Сол з посмішкою відпустив її.
Малюк Водоросль відразу підняла голову.
Плю-плю-сну!
Вона показала Солу мову і відразу втягнулася у зворотний бік, перш ніж він почав реагувати.
« Вона стає все більше схожою на людину»
Соул поставив чашку Петрі на полицю і сів за довгий стіл.
« З ранку я піду до старого учня Байрона. Сподіваюся, він ще не пішов. А потім - на 19-й поверх східної вежі. Я пам'ятаю, що експериментальні записи по стабілізації духовного тіла були на другій полиці. Сподіваюся, я не помилився".
З-за часу обидва цих справи можна було зробити тільки завтра вдень. А тепер Сол не знав, що робити.
Його погляд ковзнув по складу і зупинився на свинцевій коробці з Кошмарною метеликою в далекому кутку.
Але він відразу похитав головою.
« Я б хотів, щоб ти прийшов до кінця Локатора і подивився на це".
Потім Сол вирішив дістати « Дихову броню » і вбудувати її у своє духовне тіло.
Зараз його духовне тіло було надзвичайно сильним, і він міг одночасно вбудувати як мінімум 5 заклинань 1-го рангу.
А звичайні учні другого рангу могли вбудувати лише два.