Це не означало, що ментальна сила Сола була вдвічі більшою від другої. Тому що в духовному тілі кожен новий заклинання зріс у геометричний прогрес.
Таким чином, ментальна сила Сола була приблизно в десять разів більшою від звичайної учня другого рангу.
На даний момент в духовному тілі Сола було вбудовано лише одне заклинання — « Дихувний паразит», завдяки якому він став учнем другого рангу.
Але через особливі обставини того часу, воно було вбудоване не дуже ідеально.
Пізніше, через різні проблеми, інші справи були важливішими ніж "Духова броні". Тому, хоч Сол і вважався одним з кращих учнів другої ранги, насправді у нього було вбудовано лише одне заклинання 1-го рангу, і його прогрес сповільнився.
Тепер, коли інші важливі справи були припинені, Сола мав час для досліджень.
Зачаровування духовного тіла — це один із видів чаклунства.
Ковдовство можна було закріпити на магічних предметах, сувоях, як - от пергаменті та духовному тілі.
Захрещене чаклунство можна було застосовувати майже миттєво. Це був найпоширеніший і часто останній козир мага.
Час за дослідженнями летів непомітно.
Раннє сонце проходило крізь гори і освітлювало сіро-чорні, старі стіни вежі магів.
Настав новий день.
Соул потертий трохи втомленими очі.
Вчора він знову ненавмисно просидів усю ніч і лише недавно півгодини пометував, щоб трохи відновитися.
Подивившись на час, він побачив шосту ранку. Якраз можна було піти до старого учня Байрона, щоб не прийти надто пізно і не застати його вже ушей.
Але мало Соул піднявся зі стільця, як давно не рухався перо для повідомлень вилетіла з підставки і опустилася на заздалегідь приготований аркуш білого паперу.
"А, робота прийшла."
Не маючи що робити, Солу довелося підійти і подивитися, що написали перо.
« О? Все найзвичайніше, і всього три названня" - він потер підрядок, його погляд зупинився на підписі. - "Наставник Анзе?"
Вчора він був на зустрічі, організованій учнем Анзе, Ло Кейм, а сьогодні той вже викликає його.
"Чи не пов'язані ці дві події?"
Сол почав діяти.
У будь-якому випадку, чи вони пов'язані, завдання потрібно було виконувати.
Оскільки Анзе просив небагато, та й мала Водоросль з ентузіазмом допомагала, Сол швидко зібрав усе на візку і вийшов із другого складу.
Виходячи, він випадково зустрів Гейвуда, який вийшов з першого складу.
У нього був поганий вигляд. Невідомо, чи це було пов'язано з вчорашнім упертістю Конші.
Але, побачивши Сола, Хейвуд все ж натягнув посмішку.
- Доброго ранку. Схоже, вчорашня безсонна ніч принесла тобі багатий урожай.
Соул інстинктивно тріснув свої очі, але відразу ж зрозумів, що синців під очима у нього не може і з подивом подивився в відповідь.
- Як ти здогадався?
« Духовне тіло », — ховав руки під плащем Гейвуд. З його затилка виходили слабкі коливання, але, не доходячи до радіусу духовного випромінювання Сола, вони обережно втягувалися назад. - Хоч твоя ментальна сила і велика, але відпочинок теж потрібно. Маг, врешті-решт, теж живий.
що Гейвуд визначив стан його духовного тіла. Його очі дійсно були якимись чарами, тому він не здивувався.
- Ти ще не читав ту книгу, що я тобі дав?
Гейвуд мав на увазі книгу про Кошмарного метелика.
Не чекаючи на відповідь Сола, він продовжив:
— На жаль, так. Тобі ще рано її вивчати. Заодно нагадаю ще раз. Адже у тебе є кокон, так що постійно слідкуй за міцністю друку.
Сказавши це, вони підійшли до бронзових дверей.
Гейвуд, чиї руки були вільні, природно, підійшовши, щоб штовхнути двері.
Але коли Сол побачив його руки, що виднілися з-під плаща, очі в нього різко звузилися.
Руки Хейвуда були вугільно-чорними і покриті лускою!
Зовсім не такими, як вчора!
Товсті, гострі кігті дряпали по бронзових дверях і видавали різкий та скреготливий звук.
Так як і годиться, бронзові двері відчинилися тільки наполовину. Гейвуд вийшов першим, не ставши пояснювати Солу, що з його руками.
"Можливо, його поганий настрій не пов'язаний з вчорашнім" - інтуїція підказала Солу, що руки Хейвуда не були результатом трансформації тіла.
Швидше ... Він тимчасово прикріпив їх.
Але в якій ситуації він міг би потребувати відрубати свої справжні руки?
Травма на експерименті або... Покарання?
Невідомо чому, але в голові Сола раптом спалахнув образ м’яких срібних очей Горси, і він здригнувся.
Телевізія зі гуркотом котилася по пандусу східної вежі. Невдовзі вони опинилися біля житла наставника Анзе.
Це, здається, був перший раз коли Сол прийшов сюди з завданням.
Ось наскільки лінивий був наставник Анзе!
Він зупинив візок і підійшов, щоб постукати.
Але, не встигла його рука доторкнутися дверей, як та сама собою роз'їхалася в сторони.