Коли двері зачинилися, лялька в руках Лайта несподівано пошешала.
Вона легко стрибнула на підлогу, а потім обернулась...
Шльопа!
І вплепила Лайту щічку.
— Ты! - Прошипів Лайт, його очі загорілися вогнем.
— Непольозний, — почувся милий дівчий голос з розкритих губ ляльки. - Він відмовився, а ти не міг пояснити ще раз? Хто тебе чіпав?
Рухи ляльки були трохи скуті, але, судячи з її мови, вона виглядала живою.
На обличчі Лайта з'явився червоний слід, але він тільки дёрнув щелепою, і Слід зник.
Він поламав гнів і стримано відповів:
— Якщо ваші вироби не такі привабливі, то не звинувачуйте мене в тому, що я не зміг їх порекомендувати. До того ж, хто просив тебе йти зі мною? Звичайно, він неправильно зрозумів.
Хоча вони й були в кімнаті, але спілкувалися за допомогоюментальної розмови, щоб ніхто не почув їхньої розмови.
Кукла не могла зображати міміку, лише її очі швидко оберталися.
Можливо він ще замолодий і не пізнав смаку жінок. Але чи він вже відмовився від плотських бажань?
— Э-э... - Лайт згадав новий вигляд Сола. — За кілька місяців знову провести трансформацію - це дійсно несподівано і дуже небезпечно. Але ти тримаєш свою ментальну силу, не відчуваєш, а я відчуваю від нього дуже сильну життєву енергію.
— Соул не розвивається в сторону кромантії і не зміцнює свого вигляду. Він навіть виріс на кілька сантиметрів.
— Ось і добре, - лялька пройшлася взад-вперьоди. - Коли дістанеться товар для інших, ти подаруєш йому нову ляльку. Цього разу він точно візьме, так?
Але Лайт похитав головою.
— Нет. Якщо він не попросить сам, двічі пропонувати йому ляльку напевно викличе у нього підозри.
Лялька кліпнула.
— Подобацо? У цього чотирнадцятирічного цвіркуна?
Лайт з презирством посміхнувся.
— Усі, хто його недооцінював або помер, або були у великій небезпеці.
— А ты? — З обуренням запитала лялька.
— Якби місяць тому, коли я був на завданні, ви мене не спіймали, думаєш, я б захотів знову зв'язуватися з ним? Він же сам ученик того самого, — хоч і незадоволений, але Лайт намагався говорити якомога тихіше.
Лялька трохи поступилася, але все одно не хотіла залишати Сола в спокої.
— Ладно. Тоді, коли він буде виконувати своє завдання, ми будемо знати як будувати йому « зустріч з нещастям ». Потрібно помістити поруч з ним структурне ядро. Цей хлопець, якщо його так захищає ваш той самий, безумовно представляє велику цінність.
Лайт закрив очі, приховуючи складний вираз обличчя, ніби мовчазно погоджуючись з рішенням ляльки.
...
Вісім годин вечора.
У східній вежі знову настав найтемніший час.
Деякі сміливі учні ще не покинули східну вежу, а інші небезпечні та дивні, ще ніколи не з'явилися.
Кужин вчасно, з пір'ям тіньового привида, про які він говорив на зустрічі, і насінням злої волі, яке він плекав понад три роки, прийшов на перший поверх східної вежі, до зовнішньої стороні бронзових дверей.
Не те щоб він не квапився, просто боявся прийти занадто рано. Якби Сола ще не було, а з ним тут щось сталося...
З того часу як він перестав бути доглядачем другого складу, його становище серед учнів третього рангу різко знизилось. Багато людей, які раніше не любили Ісуса, почали завдавати йому клопотів.
А найгірше те, що ті самі аномалії, як і Фергюсон, почали з’являтися на його руці.
Некроз нервів, гниття м'язів.
Якщо не приймати особливих заходів, щоб приховати це, огидний трупний запах поширювався по всьому коридору.
Але біль, вонь і навіть незручність були нічим у порівнянні з смертю.
Гніяння руки було лише початковою реакцією нестабільного Локатора. Якщо вчасно не відновити його за допомогою чорного обсідианого бурштину, гниття ймовірно пошириться на грудну клітку.
Тоді він більше не відчуватиме болю.
Хіба що йому не пощастить і він перетвориться на дух помсти, навіки загублених у передсмертних муках.
Рівно о 8 годині бронзові двері, як і було умовлено, відчинилися.
У простій з'явився Сол, тримаючи в руках маленьку коробку.
Щоб винести цю річ зі складу, Солу довелося вдаватися до хитрощів.
Деякий час тому його « замкнули » на другому складі, і коли з'являлися завдання, йому доводилося зв"язуватися з Корією, щоб та допомагала з доставкою.
Таким чином, він отримав право користуватися пером для повідомлень.
Пан Вежі й досі не відреагував цього права.
Тому Сол обережно написав на папері « обсідиановий бурштин» і безпечно забрав предмет за межі складу.
Якби у нього не було цього дозволу, йому б довелося просити Кужина допомогти з контрабандою.
Зрештою Кужин і раніше цим займався.
Ззовні очі Кужина загорілися, і він крокнув вперед.
« Спочатку покажи свій товар, — сказав Сол. — Він підніс руку і почав вимагати від Кужина щирості.
Кужина не була в руках цієї жінки. Йому лиш треба було поступитися. Він дістав через пазухи дві дбайливо збережені речі і простягнув їх Солу.