Сол підняв голову. Небо було ясним і ні хмаркою.
Він обернувся і з подивом побачив, що на іншому скелі з’явився величезний корабель!
Він був схожий на старовинний трищогловий вітрильник, але набагато більше.
На трьох величезних вітрилах були намальовані монстри.
Довгий привид, тисячоока лазня і якийсь гарний, але з люлькою пелюстками та тичинками, величезна квітка.
Парус повільно добирався, і корабель поступово зупинявся.
Під вітрилами був корпус, обтяганий великими білими кістками.
Унизу було заховано скелі, і неможливо було побачити їх.
Тінь перестала рости. Величезний вітрильник нарешті зупинився.
« Величезний корабель, що йде суходолом?» — Сол з серйозним обличчям встав. —...Земний корабель?
Він згадав, як, зустрівши Білла і Лайта, він щойно вбив чотирьох людей з земного корабля.
Чи це їхні товариші приплили?
Соул подивився на небо. Час ще був ранній, і до повернення Байрона та інших було далеко.
Соул встав і почав збирати речі.
На щастя, вони не ставили наметів. Якщо він сховає невеликі прилади, то їх сліди тут не знайдуть.
Незалежно від того, чи люди прийшли з земного корабля за тими чотирма чи ні, Солу, учня другого рангу, зустріч з ними не обіцяла нічого доброго.
Він переніс кілька великих приладів вглиб найближчої печери і заклав вхід рослинами. Сам же, кликавши на спину рюкзак, зібрався сховатися в іншому місці.
Але в цей момент раптом вилетів щоденник і, швидко розвернувшись, з'явився перед ним. На його сторінках з’являлися будівельні майданчики, які стали наче у прискореній перемозі.
[Календар зростаючої Місяця, рік 316-й 20 день 4-го місяця
Відколи ти покинув Башню,
Тобі, взагалі-то, вело.
Тепер ти нарешті дізнаєшся,
Що світ зовні дуже цікавий.
Тебе спіймають,
Тебе будуть катувати,
Але що б ти не сказав,
В кінці вони все одно вирнуть твої очі,
І переведуть тебе в квітку--
« Не можна, щоб мене спіймали! » — відразу зрозумів Сол.
Він, не вибираючи, стрибнув у найближчу печеру і кинувся бігти вглиб.
Шш...
За ним посипалася земля. Він негайно зупинився і ліг на землю, боячись, що шум приверне увагу.
Оскільки вже з'явився щоденник, значить, вороги вже от-от його помітять.
Сола мав лише кілька хвилин. Але й цього було достатньо, щоб сховатися.
« На щастя, тут повно печер, і всі вони звивисті. Інакше в мене б не було і шансу."
Соул, затамувавши подих, подивився наверх.
Згорнувши кілька разів, він вже не бачив входу і лише надіявся, що не залишив на землі занадто помітних слідів.
У той же час він був готовий в будь-який момент бігти.
Стук-тук, тук-стук...
Серце Сола шалено тряслося.
Той, хто керує таким величезним кораблем, напевно дуже сильний.
Солу було лише сподіватися, що серед них немає офіційних магів.
Стук-тук, тук-стук...
Чекати на невідомість було найважчим.
У печері ставало все тихіше. Соул не втримався і, притиснувши руку до грудей, продовжував дивитися у темну даль.
Час минув.
Зверху не доносився ні звук.
Може, ті, хто зовні не помітили його слідів і вже пішли.
Соул трохи підвівся і проповз ще небагато.
Коли він спустився на кілька метрів і декілька разів скрутив у рюкзаку тонку пробірку.
Цю пробірку залишив йому Лайт. Якщо Сол закопає хробака з неї до землі, Лайт дізнається, що в нього проблеми.
Сол, як і домовлялися, закопав хробака наполовину.
Це означало, що нагорі небезпечно, але з ним все гаразд.
Якби він закопав його повністю, то це був би сигнал про допомогу.
"Фух..." - зробивши це, Сол нарешті з полегшенням зітхнув.
Тепер Байрон та інші, вийшовши з печери, не наткнуться на ворога.
Він продовжував лежати на землі. Пролежавши близько двох годин, він почав відчувати голод і лише тоді повільно встав.
Довкола була суцільна темрява. Тільки щоденник на його лівому плечі, всупереч усім законам оптики, був чітко видно.
« Чи можу я зараз піднятися? »
Щоденник вилетів і передрік йому не дуже-то приємну смерть.
« Гаразд. Сподіваюся, вони підуть до настання темряви. Я не хочу ночувати під землею".
« А якщо використовувати “Світ ”? » — продовжував Сол.
Щоденник знову вилетів.
Але цього разу від його змісту у Сола застигло серце!
[Календар зростаючої Місяця, рік 316-й 20 день 4-го місяця
Ти сховався під землею,
Думаючи, що уникнув небезпеки.
Ти встав, щоб освітити все навколо.
І побачив,
Перед тобою людська голова.
Вона посміхнулася, обнаживши ряд червоних зубів.
« А ти мене знайшов--"
Ти хотів втекти,
Але її шия витягнулася швидше.
Тебе схопили.
Зрозумівши, що через тебе не знайти інших
Вона одним укусом відкушувала тобі підлогу.]
Соул, не блимаючи, дивився на текст.
Але найбільше йому хотілося знати, чи не дивиться на нього зараз, на всі його дії, якусь особу.
Соул намагався дихати рівно, з непроникним обличчям повільно сів.
Він тихо сказав, ніби намагався заспокоїти себе.
Він не знав, хто був його ворогом. А той трищоглий вітрильник, ймовірно, і був земним кораблем.