— Чёрт! — З досадою зітхнула Конша.
Цей Сід був занадто обережним. Якщо він сьогодні втече, то такої зручної нагоди для "саморозні" може більше не бути.
А ельфійська статуетка в його руках не давала їй застосовувати закляття з великим радіусом дії. Якщо її ментальне тіло занадто сильно вагався, вона могла, сама того не помітивши, потрапити під дію ілюзії. Це було занадто небезпечно.
Сід був розлючений. Утікаючи, він упустив такий близький шанс забрати труп!
На щастя, щоденник був неприємним. Навіть якщо Конша побачить книжку, яку випав із Солу, вона навряд чи зверне на неї увагу. У нього ще буде шанс її повернути.
І поки Сід і Конша були повні жалю, за червоними дверима раптово з'явилася фігура, яка одним ударом відісла того Сида назад до кімнати.
Сид, не очікуючи удару, відсахнувся назад. З носа хлинула кров. Здивований, він побачив того, кого тут не повинно бути.
— Байрон? Ти що, ще не пішов з вежі?
— Байрон? — Навіть Конша здивувалась. Вона спустилася з конвеєра і непомітно пняла на підлозі Солу.
— Гм, — кивнув Байрон на всі запитання.
Гаразд, питати його було марно.
Сід відразу зрозумів, що потрапив у засідки. Втекти було нікуди. Цей чоловік був жорстоким не лише до інших, але й до себе. Він підняв руку і силою вдарив статуеткою об стіну.
Байрон і Конша змінилися в обличчя, дивлячись на це.
Пуста ельфійська статуетка від удару тут же розкололася. Голова відвалилася і покотилася в сторону. Статуетка була порожньою всередині, товщиною всього в палець.
Але, здавалося, в ній щось було.
Коли статуетка розбилася, в морзі запанувала велика тиша.
— Ты... Ти божевільний! — Навіть Конша втратила своє кокетство, і зненавиділа Сіда.
— Хм? Хм! - Байрон нарешті зрозумів, що тримає в руках Сід і насупився.
Рука Сіда, яка тримала половину статуетки, миттєво засихла і постаріла, як у 80 - річного чоловіка. Він зігнувся, його груди важко зітхалася, а погляд металився між Конш і Байроном.
— Коли ти напала на мене, я зрозумів, що сьогодні не буде миру. А раз так, то всім кінець!
Сід, піднявши статуетку, пішов на Коншу. Око Конші затремтіла і зрештою відступила, відкривши позаду себе Сола.
Сід, наче обвішаний вибухівкою, змусив двох сильних учнів другого рангу остерігатися його.
Байрон хотів підійти, але Сід відразу підняв руку і змусив його відступити.
Так Сід змусив їх обох переміщатися по кімнаті, і в результаті він опинився поруч з Солом, а Конша та Байрон — біля дверей.
- Думаєш, зможеш піти? - Після довгого мовчання, нарешті заговорила Конша. - Сила ельфійської статуетки вивільнялася. Ми дійсно не можемо використовувати свої ментальні тіла, але й ти тримаєш її, рано чи пізно втрапиш у ілюзію. Тоді ми легко тебе вб'ємо.
— Вибачте, - з лютим посміхнувся Сід, — моя сім'я - потомські лицарі. Без магії ви мене не зупините! Не підходьте!
Сід знову відлякався вперед Байрона.
Тепер він був у жалюгідному стані: всі обличчя в крові, а живіт — крижана дірка. Але він пишався. Одночасно налякати двох сильних противників, які ще не були поряд з ним.
Сід, не зводячи очей з них, повільно присів поруч із Солом. Маленький слуга лежав нерухомо. Мабуть, помер.
Він простягнув руку до його шиї. Пульса не було.
Він справді помер!
« Де, — вигукнув Сід подумки. — Дивись, я надія сім’ї! Щоденник чарівника смерті, який ти так довго шукав, ось-ось буде моїм! Ха-ха-Ха!»
Побачивши дивний вираз обличчя Сіда, Байрон знову ступив вперед.
- Не рухайся!
Хоч Сід був збуджений, але не втрачав пильності. Побачивши рух Байрона, він відразу пригрозив:
— Ще один крок - і ти впізнаєш смак ілюзії. Думаєш, коли ти втрапиш у неї, Конша не використається моментом, щоб тебе прикінчити?
Але не встиг він договорити, як раптом відчув, що в його животі щось з силою ударило. Рана знову дико захворіла.
Сид ледве опустив голову і побачив, що власник Сонця вже піднявся й засунув йому в дірку у животі щось розміром з кулак.
- Старший брат! — Сол посміхався, його рот і зуби були чорними. Лівою рукою він з усіх сил проштовхував предмет у рану. — Ось тобі подарунок!
Сід, збитий і хворий від болю, вдарив Сола. Той намагався заблокувати удар лівою рукою, але все одно відлетів.
Проте відлітав Сол виглядав дуже задоволеним. Він повернувся до Конше та Байрону і крикнув:
— Ложись!
Сид в паніці спробував витягнути предмет з живота, але той застряг у крижаних осколках ...
БУМ!
Вибух був не таким сильним, як очікувалось. Навіть звук був якимось приглушеним.
Соул заспокоївся.
"Чорт, невже Корі підсунула мені якусь подробку?"
Його спина з силою вдарилася об підлогу, але він піднявши голову подивився на Сіда.
Побачивши результат, він з полегшенням зітхнув.
Вибух гранати, а точніше: "Железа та вогню" - був не дуже потужним. Здавалося, вся його сила була спрямована на те, щоб протистояти меті.
Сіда розірвало навпіл, а верхня і нижня частини його тіла були пронизовані зсередини осколками заліза.