Рухи Сола застигли. Він подивився на Сіда, і на його обличчі нарешті з'явилося розпач.
— Кха!
Він нахилився і виплюнув ще один згусток чорної крові. Дрогожа, він впав. Важкий чоловік випадково зачепив важелем поруч з конвеєром, і той загудів.
Соул, лежачи на підлозі, ще пару разів днув і затих.
Тільки тоді на обличчі Сіда з'явилася справжня усмішка, і він швидко увійшов. Він не боявся, що Сол вдає. У нього було багато способів впоратися з новачком. Він боявся запізнитися і знову пропустити щоденник.
Сід присів і простягнув руку, щоб перевернути тіло Сола.
І в цей момент за його спиною через чорні шкіряні смуги на конвеєрі повільно з'явилася жінка з половиною обличчя.
Гул конвеєра заглушив ледь чутне закляття.
У повітрі швидко сформувалась крістальний крижаний кинджал, на розмір більше того, що створив Сол за допомогою чарівної палички, і наче справжній кинувся в спину Сіда!
В останній момент Сід щось відчув і різко стрибнув вперед. Але він все ж запізнився. Коли він повернувся від смертельного удару, то все одно отримав крижаний кинджал в живіт, який залишив у ньому швидко замерзлу дірку. Якщо б він не стрибнув, кинджал проколов би його серце.
Сід, не встиг повернутися, негайно застосував захисне закляття.
Між ним і Коншею виникла напівпрозора бар’єра, яка заблокувала льодову сферу. Холод відразу ж покрив бар’єр гарними крижаними візерунками.
Не встиг Сід перевести дух і стати на ноги, як зліва від нього безшумно з'явився ще один крижаний кинджал.
Але й Сід був не простою людиною. Він швидко розтанув, наче свічка.
Він пройшов крізь нього, забравши з собою частину воску, але решта швидко зібралася назад, і Сід знову став цілим.
Але діра в його животі не зажила. Очевидно, це заклинання тільки допомогло прихилятися від ударів, але не лікувало ран.
Тим часом в повітрі вже формувався ще один крижаний кинджал Конші.
Обличчя Сіда стало мертвим-бледним.
Конша була найсильнішою ученицею другого рангу саме тому, що могла не боячись ментального виснаження постійно застосовувати заклинання першого ранга.
А Сіду після заклинання і воскового танення потрібно було часу, щоб заспокоїти свій дух перш ніж знову чарувати. Інакше закляття могло б не спрацювати і вдарити по ньому самому.
Коли Сіда побачила, як третій крижаний кинджал — це льодяна сфера, яку було випущено раніше, то прискорила створення цього створіння.
Він опустив руку, і на його долоні з'явилася статуетка.
Побачивши її, погляд Конші змінився. Вона відразу ж розвіяла крижаний кинджал, і від різкої зупинки заклинання її мозок забурлив.
У її скляному черепі з'явилися окулярні яблука, які, не відходячи, втупилися на статуетку у руці Сіда.
- Як ти смієш носити з собою ельфійську статуетку? Чи не боїшся колись збожеволіти?
Сід, використавши час, намагався заспокоїти свій дух. У такій ситуації бути статуетку було дуже небезпечно.
Але він таки зухвало посміхнувся.
- У мене свої методи. Якби я її не дістав, ти б мені і слова не дала сказати.
Конша напала на нього з-засідки і тут же застосувала серію смертельних атак. У Сіда не було часу навіть на закляття, не кажучи вже про те, щоб її зупинити.
— Конша, нам немає сенсу вбивати один одного через якогось раба, - Сід подивився на лежатий на підлозі Сола. Той був бледен, з його рота текла чорна кров, здавалося, він ось-ось помре.
Сід був близько до своєї мети, і він не міг стримати хвилювання.
- Тим більше, через раба, який ось-ось помре.
— Але він мені корисний, — зимно сказала Конша. - Що ти з ним зробив?
« Тільки потрійне прокляття », — байдуже відповів Сід.
— Тройне прокляття? Конша не зводила очей зі статуетки. Жодне з її очних яблук не було сховано у мозковій рідині. - Для цього потрібно три життя... так це ти підіслав тих трьох новачків, щоб Сол їх убив?
— Да. Цей хлопець досить жорстокий, він ніколи не вагається. Хоч першого він не вбивав, але той помер на його очах і його смертна аура приліпла до нього, - з гордістю розповів про свій план Сід. ти все ще хочеш битися зі мною через того, хто ось-ось помре?
Кілька очей Конші подивилися на Сола і відразу ж повернулися.
Побачивши її коливання, Сід вирішив додати.
- Мені потрібен лише труп цього паршивця для помсти. Все інше можеш забрати собі.
Конша мовчала, що здавалося, було знаком згоди.
Сід обережно тримав у руці статуетку, не зводячи очей з Конші і повільно підходив до Солу.
А той, лежачи на підлозі, ледве підняв голову і з тривогою подивився на Коншу. Але всі її очні яблука були прикуті до статуї, і вона, здавалося, не помічала його благання.
Сид, не зводячи очей з Конші, зробив ще один крок вперед.
Раптом передня нога його з силою вдарила в підлогу, і кам’яні плити тріснули.
Сід, відштовхуючись, різко стрибнув назад, і кинувся до дверей на підлозі Сола.
А в наступну мить два крижаних кинджала зверху вниз прокололи те місце, де він щойно стояв і, вдарившись у підлогу, розбили ще дві плити.