Сол обрав ефект маскування.
Коли Дук увійшов, він насправді стояв біля стіни поруч з дверима, але той його просто не помітив.
Це заклинання здавалося дуже сильним, але насправді, хоч би який ефект воно виробляло, у нього не було жодної бойної сили і він міг лише на короткий час обманути почуття людини.
Тому воно і було віднесене до заклинань нульового рангу.
Ще одна причина його низької ранги полягала в тому, що він контролював наслідки. Іноді ти хотів дістати з капелюха кролика, а отримувалася жаба.
Але завдяки точному аналізу координат Сола він міг за власним бажанням контролювати ефект цього закляття.
Окрім спеціально вивчених заклинань, Сол приготував ще інші предмети. Він щойно випустив крижаний кинджал, і це була одна з них.
Магічні артефакти в основному були одноразовими. В них було запечатано досить сильне заклинання, яке можна було активувати простим вливанням магії, не вимагаючи від користувача знання самого закляття.
На жаль, щоб швидше розділитися з Локі, Сол передчасно використав артефакт для Сіда.
А вогняний камінь в руках Дука був таким же артефактом, тільки набагато сильнішим і з великим радіусом поразки.
Соул обережно витягнув камінь з руки Дука і розвіяв магію, прикріплену до нього. Готовий ось-ось вибухнути камінь нарешті заспокоївся.
Соул з полегшенням зітхнув. Вибух у морзі - не найкраща ідея.
Він уже збирався прибрати камінь, як раптом інстинктивно оглянув його в напівмедіативному стані - він завжди так робив, коли збирав матеріали з трупів.
І тут він завмер.
У його видінні з каменю виповз чорно-серий хробак, швидко переповз на його ліву руку, розкрив величезні щелепи і впився...
Ну, точніше, не впав.
Сол мовчки поклав камінь на стіл, а потім з силою стиснув черв’яків великим і вказівним пальцями!
Писк!
Чорний черв'як розсипався в пил.
« Що це?»
Не з’явився щоденник, і Сол не міг зрозуміти, що це за черв'як.
Щоденник був занадто високомірний, щоб звертати увагу на будь-які дрібнички.
Але Солу здавалося, що черв’як — це не просто так. Це напевно була частина смертельного плану Сіда.
За тихими дверима морга почулася легені кроки.
Соул прищурився. Головний герой прибув!
Він відразу ж, похитуючись, кинувся до своєї шафи, з гуркотом витягнув кілька флакончиків звідти, потім швидко дістав із одягу декілька запасних пробірок, витримав корки і залпом вилив все вміст собі в рот.
Випивши зілля, Сол зі сильним виразом обличчя схопився за груди і помахав собі на ноги й пішов до дверей, наче шукаючи допомоги.
Двері відчинилися, і на порозі з'явилася фігура.
Побачивши її, обличчя Сола перекосилося. Він відступив назад, врізався у стіл, мало не спіткнувшись про труп поруч з конвеєром.
Вдарившись спиною про конвеєр, він знову змінився в обличчя і, відкривши рот, виплюнув згусток чорної крові.
Потім він з відчаю подивився на двері і закричав:
— Сід, так це був ти.
Від дверей Сід потиснув плечима. Він не увійшов, а лише хрестив руки і приклонився до одвірка.
— Да, это я. Але ти що, знову забув, що потрібно говорити « старший брат»?
Сол з нестерпним виразом на обличчі схопився за груди і люто подивився на Сіда.
- Ти хочеш мене вбити? Не боїшся, що наставник Каз сдере з тебе шкіру?
- Хто сказав, що я збираюся на тебе атакувати? — Усміхнувся Сід, повний презирства. — Це ви, учні першого рангу, вбиваєте один одного. Я просто проходив повз і вирішив допомогти вам прибрати трупи.
- Ти думаєш, що зможеш обдурити наставників?
- А ти думаєш, їм є справа до якихось учнів? Тим більше, мертві, - він з посміхою оглянув безлад на столі і в шафах. — Намагаєшся приготувати протиотруту? Непогана ідея, але це не отрута, ліки не допоможуть.
Сол, спираючись на конвеєр, почав рухатися. Сид же так і стояв у дверях, не входячи й не перешкоджаючи йому, немов збирався чекати, поки Сол помре сам.
Сол дістався до проходу і, схопившись за чорні шкіряні смуги, закричав:
- Старший брат! Старший брат!
Яскраве світло свічки над головою робив його обличчя мерзенно-бледним.
Сід знову посміхнувся.
- Думаєш, хтось прийде тобі на допомогу? Гейдена сьогодні, по щасливої випадковості, ні, з голкою сказав він. — Байрон з першого морга кілька днів тому досяг 30 років і покинув Башню, а заміну йому ще не знайшли. Зараз на другому поверсі Східної вежі тільки ми з тобою.
- Що ти зі мною зробив? « Сонце, спираючись на конвеєр, рушило в інший бік, наче шукав рятівне зілля.
« Я ж сказав, що це не отрута, — відповіла Сіда з полегшенням. — Умирай уже скорше, дай мені прибрати твій труп.
Побачивши, що Сол все ще не здається, Сід вирішив позбавити його останньої надії.
— На тебе прокляття. Якби твоя покровителька Конша була тут, вона б могла і змогла тобі допомогти. Але у неї сьогодні іспит. Навіть якщо ти її покличеш, вона не встигне.