— Хм?
Проканувавши труп Дженни, Байрон раптом щось помітив. Він підійшов і нахилився, щоб оглянути його. Через мить він відскочив назад і випустив з руки чорний туман, який, наче гігантський пітон, пожер Дженну.
Труп у тумані здувся, а потім пролунав пронизливий тріск. Якісь тонкі, схожі на нитки істоти атакували туман зсередини. Він то зітхав, то опалів, готовий ось-ось лопнути. Але в результаті чорний туман переміг. Він перестав змінюватись і щільно обволок дівчину.
Байрон змахнув рукою, і туман випарувався.
Труп Дженни знову з'явився перед ними. Те, що залишилось від нього, змусило навіть Сола відступити на крок і швидко відкинути свою куртку.
На тілі Дженни з’явилися безліч кривавих дір, вона була схожа на осине гніздо і не залишилася жодної частини шкіри. Кров, здавалося, була кимось висмоктована, на підлозі її було небагато, а колись яскраве червоне плаття перетворилося в лахміття.
- Що це було?
— Ш-ш...
Байрон не відповів. Почувся звук листа. Соул обернувся і побачив, що той знову дістав свій блокнот та списує борг.
Після закінчення Байрон неохоче стиснув себе ножем.
- Вийшовши з-під контролю паразита. Те, чим група співпраці контролює новачків. Зазвичай він не нападає на носія. У такому вигляді він, ймовірно, опинився тому, що хтось в нього втрутився.
Байрон підійшов, підняв труп за край червоного одягу і кинув у великий ящик під столом.
- На ньому ще щось є. Схоже на прокляття або якусь мітку. Не чіпай.
Він подивився на сховану в рукаві ліву руку Сола і додав:
— Лівою можна, правою - ні.
Але Сол не хотів вивчати паразита. Він не хотів зв'язуватися з групою. До того ж, в справі з Дженною, ймовірно був замішаний Сід, і він не збирався ризикувати через цікавість.
Окрім паразита, що ще було на Дженні?
— Старший брат, — розвів руками Сол. — Якби я зараз оглянув труп, паразит би на мене напав?
— Так, вони дуже агресивні.
Атака паразита могла бути небезпечною. Хоч у Сола був щоденник, і він би не загинув, але ...
Дженна, яку підіслав Сід... І це все, на що вона була здатна?
— Тоді, старший брате, чи не могли б ви ще раз мене оглянути? Чи немає на мені якихось проклять або міток, які не шкодять здоров'ю? — Соул посміхнувся, подивився на Байрона. - Балли списуйте, скільки хочете.
Почувши це, Байрон здригнувся. Він прищурився і повільно закочував рукави.
...
Дженна зникла вже три дні.
Локи обшукав усі місця, де вони бували, але не знайшов і сліду.
Увесь цей час Сол не з’являвся на уроках, і Локі не міг допитувати його.
У той день Дук сказав, де знаходиться Сол, тільки Дженні, а Локі вигнав. Хоча це була його кімната!
Відчаївшись, Локі потягнув Дозе, який був у кращих відносинах з Дуком.
— Дук, Дженна вже три дні не з'являлася!
— О, — байдуже відповів Дук.
- Тобі що, зовсім байдуже? — Розлютився Локи.
— А що хвилюватися? — Усміхнувся Дук, розвівши руками. — Дженна пішла до Солу, бо у неї були якісь проблеми. Може, вона їх зараз вирішує.
— Які проблеми можна розв’язати три дні?
Дук переписав конспект. Книжки з бібліотеки були занадто дорогими, і кожен учень намагався якомога швидше їх переписати та повернути, щоб зекономити кристали.
— Я не знаю! — Він сказав, що не відлучається від листа. — Я питав, вона не сказала. Може, тобі сказала?
Звичайно, що ні. Інакше, Локі не бавиться як сліпа кошеня.
- Тоді скажи мені, де Сол? Я піду до нього.
— Сол... — Дук нарешті відірвався від листа і скричав губи. - Там погане місце. Якщо немає діла, краще туди не ходити.
Очевидно, думаючи, що Локі не дасть йому спокійно працювати, він відклав перо і почав його потішати.
Хоча Сол жорстокий, не варто так турбуватися про Дженна. Зрештою, це Башта чарівників, над нами є Господар і наставники. За правилами, учням заборонено вбивати один одного.
Хоча ці слова були зворушливими, насправді вони жахливі.
Дозе, який і так не хотів втручатися, побледив і потягнув Локі за рукав.
Але Локі віддер його руку і твердо запитав:
- Що ти повинен зробити, щоб сказати мені, де Сол?
Дук зітхнув і підняв два пальці.
- Два магічних кристали.
— Вот! — Локи без коливань виклав два магічних кристали на стіл Дука.
Той на мить завмер, а потім схопив кристали, розтиснув руку Локі і засув їх назад у кишеню міцно притиснувшись.
- Гей, я ж пожартував, а ти дійсно повірив? — Він похитав головою і зітхнув. - Не думав, що ти так закохався в Дженну.
Бачачи, що очі Локі почервоніли, Дук поспішив додати:
— Ладно, ладно, я скажу тебе. Ти ж знаєш, який у Сола поганий характер. Коли зустрінетеся, поговоріть спокійно. Дженна, може, і не ... Загалом, зберігайте спокій і, що б не трапилося, не зважай на нього битися. Ти його не здолаєш. Якщо щось станеться, повернешся і ми що-небудь придумаємо.
Цей дивний тон нагальмував навіть Дозі. Кістяна рука Сола, звичайно, була страшною зброєю, але, судячи з погляду Дука, у нього було щось ще. Чому ж Дук постійно казав, що Сол — слабак?