"Може, це він допоміг Корі?"
Дженна хотіла кинутися за ним, але її ноги тремтіли і не слухалися. Вона не сміла.
...
Рівно о третій годині Сол відкрив двері і вийшов з моргу.
Викопаний макіяж на обличчі Дженни давно потек, а гарне плаття зм’ялося і прилипло до підлоги. Вона, як і той здоровий чоловік біля входу, сиділа, притулившись до стіни, зіслизнувшись у комок. Але якщо здоров’я, навіть стиснувшись, випромінювало силу, Дженна майже злилася із тінню.
Соул відчинив двері, і з кімнати засяяв яскраве світло, в якому вимальовувався його темний силует.
Дженну осліпило, а потім накрила його тінь. Вона безжиттєво підняла голову і, побачивши, що на порозі стоїть той, кого вона чекала кілька годин, нарешті посміхнулася.
— Сол!
Дженна з радістю намагалася встати, але ноги товпилися і вона знову сіла.
— Сиди там, — сказав Сол.
Дженна здригнулася.
З'єднаний Сол здавався якимось моторошним. Чи ситуація настільки вплинула на нього?
Тепер Дженна знову засумнівалася. "Можливо, це сам Сол допоміг Корі позбутися паразита..."
Вона поправила розтріску волосся, вилила червону спідницю і з боязким виразом подивилася на Сола.
На жаль, вона не знала, що її макіяж від холодного поту давно стелі, і вона виглядала зовсім не як мила та безпорадна дівчинка, а в тьмяному світлі коридору, як застиглий і жахливий труп.
Солос з непроникним обличчям дивився, як Дженна прикрашується. Він думав, що вона буде робити, яку ціну запропонує. Але не очікував, що вона в такому юному віці вже почне використовувати жіночі чари.
Невже вона забула, що їй всього 12?
Дівчинка була симпатичною, але Сол не був збоченцем і навіть не думав в цю сторону.
— Гаразд, досить цих твоїх штучок, — прямо сказав він. — Я питаю: хто тебе послав до мене?
Дженна замерла, притиснувши руки до грудей. В її голові крутилися два імені.
— Це Корі, вона сказала мені прийти в три рази.
- А до Корі хтось згадував мене?
— Ду... Дук теж говорив, — тихо вимовила Дженна.
Дук? Сол вкинув брови. Він не сподівався, що Дук теж у цьому замішаний. А наскільки глибоко ми побачимо, скільки часу це триватиме.
- Ти ж казала, що тебе попередив учень другого рангу? — Нетерпляче поквапив її Сол.
На цей раз Дженна дійсно зав’язалася. Старший брат Сід допоміг їй, але й застеріг її нікому про нього не говорити. Інакше він матиме серйозні проблеми. Дженна була вдячна Сіду, він фактично врятував їй життя, і вона не хотіла приносити йому клопоту.
— Просиш про допомогу, а сама таємничо? — Усхехнувся Сол і вирішив ще трохи її повчити. Він відступив на крок, роблячи вигляд, що збирається закрити двері.
— Почекай, я скажу! — Побачивши це, Дженна запаникувала. Вона, перейшовши з сидіння на ползані, підійшла ближче. — Це...
ХРЯСЬ!
Роздався звук, схожий на удар дубиною по арбу.
Голова Дженни вибухнула на очах у Сола. Щось йому в обличчя бризнуло. Він не встиг зреагувати і просто запалився, піднявши руку та відкинувшись назад.
Через мить Сол опустив ліву руку. На рукаві були плями крові. Він подивився на дівчину, що лежала на підлозі в червоному платті і не відчув особливого шоку.
« Дозе, Локі та багато інших були в групі, але попереджали тільки тебе. На жаль, у Башні добрих людей мало, і той, кого ти зустріла, явно був не з їх числа."
Здоров’я, яке згорнулося біля входу в коридор, ніяк не вплинуло на те, що сталося. Коли сусід побачив труп Дженни, він відразу ж загорнув її.
А в наступну мить з темної глибини коридору хтось вийшов.
Байрон милим глянув на Дженну на підлозі, а потім повернувся до Солу.
— Хм?
На підлозі був нуль уваги, а живого чоловіка в коридорі він просканував магію з ніг до голови.
— Гм, — відступив Байрон і похитав головою, даючи зрозуміти, що з Солом все гаразд.
Соул зняв куртку і витер з обличчя та рук бризки крові й плоті. Піднявши голову, він побачив, що Байрон витягнув із свого рота маленький блокнот і щось у ньому малює. У цьому блокноті він записував свій борг перед Солом. Кожного разу, коли він щось для нього робив, він сумлінно списував відповідну суму.
Саме за це Сол цінував Байрона. Людина, яка чітко розрізняє добро й зло і дотримується принципу рівноправного обміну, рідко коли.
Нахмурившись, Соул подивився на червоне плаття, яке стало ще яскравішим від крові.
— Хм?
Соул похитав головою.
- Я не відчуваю провини.
Соул завжди думав, що тільки йому так не щастить що, попавши в Башню, він постійно ходить край. Тепер же він бачив, що є й ті, кому пощастило ще менше. Інші також не жили в безтурботному світі. У Сола принаймні було передбачення смерті, а Дженна до останньої секунди не розуміла, що з нею відбувається. Вона думала, що побачила світло в кінці тунелю, а насправді крокнула у прірву.
Байрон був байдужий. Він бачив забагато смертей. Труп дівчини для нього був скоріше знайомий того, що хтось знову вирішив кинути виклик правила Господаря.