Він з підозрою подивився на Дука, але нічого не запитав.
Попрощаючись з Дуком, Локі хотів потягнути Дозі зі собою, але той довго не погоджувався. Він навіть намагався переконати Локі не поспішати, кажучи, що Дженна може і скоро з’явиться.
Але Локі відчував тривогу. Йому здавалося, що він повинен негайно побачити Сола. Після розмови з Дуком його страх лише посилився, наче щось гризло його зсередини, не даючи спокою, і він хотів тільки одного - знайти Сола і все дізнатися.
...
Того ж дня експерименти Сола були перервані лютим стуком у двері.
Він злегка нахмурився, але його руки залишалися нерухомими, повільно додаючи щось в пробірку. Рідина всередині закрутилася, формуючи маленький підводний вихор.
Соул видихнув, взяв щипцями якийсь предмет і вже збирався додати його в пробірку, як раптом щоденник, втомилося вилетів, передрік вибух у наступну секунду.
Соул похитав головою і взяв інший складник. Щоденник не повернувся, а лише передрік іншу смерть.
Соул знову відклав інгредієнт.
БУМ! БУМ! БУМ!
Стук став ще сильнішим.
Сол взяв третій інгредієнт. Щоденник ліниво перекинув сторінку, описуючи нову смерть.
« І цей варіант також досяг межі? » — пробурмотів він.
Стук за спиною вже перетворився на удари.
Сол нарешті відклав пробірку і щипці, дав своєму щоденнику перепочинок.
Він підійшов до дверей і, в інтервалі між ударами, різко відчинив її, одночасно перехопив літаючий йому в обличчя кулак і відштовхнувши, відправив нападего у стіну коридору.
Той скрикнув від болю.
За дверима був Локі, а не Дук.
Соул здивувався, але відразу зрозумів, що це мало статися. Дук тепер його боявся і не наважився б так стукати.
Він без зайвих слів застосував заклинання нульового рангу.
« Який погляд! »
Локі, який вже збирався кинутися на нього, застиг на місці, його губи і кінцівки затряслися.
Дзинь!
Ніж, який він ховав за спиною, впав на підлогу, і його дзвін ехо рознісся по порожній коридору.
Соул з презирством подивився на ніж.
Учень мага, а нападає з ножем. Невже він всі ці два місяці в Башні тільки і робив, що крутив романи?
— Ты... Ты... — На здивування Сола, Локі все ще міг говорити. - Ти володієш магією?
Він дивився на Сола зі сумішшю страху і подиву.
Той, хто вже здався і навіть не ходив на загальні уроки, навчився чарувати швидше за нього?
Локі і не підозрював, що Сол володіє не одним заклинанням, це було за межами його розуміння.
Сол також здивувався. Невже той до цих пір не навчився жодного заклинання? Не може бути. Соул вже знав чотири.
- Хто тебе послав? — Соул не хотів відповідати на його запитання, але негайно запитав у відповідь.
У той же час він відступив на півшага, готовий в будь-який момент сховатися за дверима. Він не хотів знову бути заброзаним кров'ю.
Але відповідь Локі здивувала його.
— Дженни нет уже три дні. Я хвилююся за неї, ось і прийшов.
Здається, що Локі вже оправився від « погляду, який дає... », але маленькі крапельки пота на його обличчі видавали пережитий ним жах.
- Хто тобі сказав, що я тут? — Сол глянув на ніж на підлозі. - І ти впевнений, що я причетний до її зникнення.
— Ду... Дук, — слабо відповів Локі.
Знову Дук?
Коли це тупиця став сірим кардиналом? Мабуть, це просто маріонетка.
— Ти знав, що Дженна зникла після зустрічі зі мною і все одно насмілювався прийти, — сказав він хлопця.
Локі, зустрівшись з його поглядом, раптом відчув, що перед ним не той хлопчик, з яким він разом вчинив, а якийсь таємничий і небезпечний учень другого рангу.
Минуло менше трьох місяців... Чи може різниця між людьми бути такою великою?
Весь його запал згасло, і йому нарешті стало страшно.
Він знизив голос, опустив плечі, схилив голову.
- Соле, ти не знаєш де Дженна? Я дуже за неї хвилююся.
"Ти сам загрузнеш у інтригу, а хвилюєшся про інших?"
Солу дуже хотілося схопити Локі за шиворот і показати йому труп Дженни. На жаль, уся велика скринька щоночі прибирала той великий стаж біля входу.
Соул відкрив було рот, але в результаті лише сказав:
- Дженни тут більше немає. Йди додому.
Він хотів сказати: « Не лізь у свою справу, поки не пізно». Але не сказав.
Локи підняв голову. Його очі почервоніли. Він, здається щось зрозумів з туманних слів Сола.
Дякую.
Він опустив голову і, похитуючись, спираючись на стіну, вийшов з коридору.
Дивлячись, як зникає його спина, Сол зі складним почуттям закрив і замкнув двері.
Спочатку він думав, що Локі — це ще одна підставна бомба. Але здається, вона була просто юнацьким захопленням.
У будь-якому випадку, та дівчинка, яку він шукав більше не з'явиться.
Локі, а за тобою, як за маріонеткою, смикає за нитки теж Сід?
Що він задумав? Він не боїться наслідків, втягнувши стільки людей?
Або його злякала смерть Брана, і він, втративши розум, вирішив піти ва-банк?
Чекати, поки інтрига розкриється, було дуже важко. Але, будучи слабким, Солу залишався тільки терпіти. Крім того, Сід постійно ховався за лаштунками і долав труднощі.