Хоч Локі помітив дивну поведінку Дженни, то не наважувався запитати її побоюючись її розстроїти. Але тепер він занепокоївся. Чи Дженна дійсно підглядала за Солом?
— Я... Ні, я дивилася на Корі - інстинктивно збрехала Дженна.
Дук посміхнувся. — Не на Сола, значить. Хоч ми з ним і не в кращих стосунках, але у нас один наставник. Я думав, може тобі щось від нього потрібно, я міг би допомогти.
— Тоді забудь. Дук потиснув плечима, роблячи вигляд, що йде геть.
Але Дженна не втрималася і гукнула його.
— Дук! Ти не знаєш... Де зазвичай буває Сол?
За допомогою цих слів погляди Дозе і Локі відразу перейшли на Дженну. Локі — з цікавістю, а дозі — із тривогою.
Дук замер, а потім помедлив і обернувся. Дивлячись на стривожене обличчя Дженни, він з посмішкою заспокоїв її.
- Так ти все-таки шукаєш Сола... — Протягнув він. - Гаразд, думаю він дуже терпеливий до дівчат. Зазвичай він спілкується лише з Корі, а наш наставник має ще й поганий зв’язок.
Першим на ці слова зреагував Локі. Він міцно стиснув губи. Другий - Дженна. Почувши слова Дука, вона дуже зраділа. Якщо Солу подобаються дівчата, то це не проблема. Її сім'я хоч і не була видатною, але деякі аристократичні замашки зрозуміла. Тепер вона боялася не того, що Сол виконає свої вимоги, а те, чого у нього їх не буде.
...
Наступного дня Сол знову не прийшов на урок. Кори занепокоїлась. Вона й сама не знала, чому більше хвилюється: за навчання Сола або через те, що він сильно обжене її.
На перерві, як і домовилися, вона знайшла розсіяну Дженну. Вони усамітнилися в порожній аудиторії.
— Сол сказав, якщо ти хочеш з ним поговорити, то приходь сьогодні о третій годині дня на другий поверх Східної башти.
Дженна просяяла. Хоч вона дізналася від Дука, де знаходиться Сол, але раз він сам її запросив, то шанси на успіх були набагато вищі.
— Добре! — Вона відразу погодилася і, не звертаючи уваги на реакцію Корі, побігла додому заряджатися.
Від хвилювання та нетерплячості Дженна не стала обідати. Вона вибрала найгарячіше плаття, яке привезла з собою - світло-червоне і пишне, — та поспішила на другий поверх Східної башти.
А було лише годину дня.
...
Другий поверх східної вежі, третій морг.
Соул проводив експерименти зі своєю новою лівою рукою. Він підняв голову, почувши за дверима незнайомі кроки. Він одразу зрозумів, що це Дженна.
Він опустив голову і продовжив працювати, не звертаючи на неї уваги.
Хоч він пропустив кілька днів занять, то таки прочитав багато книжок. Особливо за основами Всесвіту. Він вибирав тільки те, що стосується його теперішніх досліджень і дізнався багато нового про матеріал темряви.
Крім того, після одного успішного експерименту по фізичній трансформації у нього руки ссались почати другий. Експеримент вимагав великих вкладень, але у випадку успіху та віддачі був величезний. Може, він навіть зможе одразу перейти на другий ранг.
Тепер він мав достатньо грошей. Байрон був винен йому майже сто зачечених балів. Матеріалів теж. Щодня він залишав собі трохи з роботи, а решту можна було обміняти в реєстрацію і записати на рахунок Байрона.
...
Час повільно наближався до трьох. За довгий час ентузіазм Дженни поступово знеохочувався.
Вона вперше була на другому поверсі Східної вежі. На відміну від Заходу, тут були пастки і жахи. Окрім аудиторій, бібліотеки та реєстратури, Дженна ніколи не наважилася бродити тут самотужки.
І другий поверх був якимось... Особливе.
Хоч коридори тут і виглядали досить чистими та тихими, але в повітрі витав якийсь дивний запах. Смесь гнили, крови і нечистот.
Біля входу в коридор сидів великий, сильний і дивний чоловік. Коли Дженна проходила повз неї, вона боялася, що він зупинить її.
Чому Сол працює тут? У такому жахливому місці. Невже його наставник вигнав його?
Якщо так, то чи зможе він їй допомогти? Адже це місце зовсім не схоже на те, де живуть сильні чарівники...
Але, не встигла вона додуматися цю думку, як повз неї пройшов якийсь чоловік. Вона помітила його, тільки коли він поспішав з її плечем, і від несподіванки здригнулася.
Той, опустивши голову, увійшов у другу двері, не звернувши на неї ні найменшого уваги, ніби вона була порожнім місцем.
« Він виглядає досить дорослим, але не має аури учня другого рангу », — пригадувала вона його спину. - Може, просто дуже досвідчений першокурсник. Чи не він допоміг Корі позбутися паразита?»
Дженна хотіла наздогнати його і запитати, але побоялася, що її грубо відштовхнуть.
Коли вона вагалася, перед нею з’явилася ще одна спина.
На цей раз Дженна просто замерла. Якби вона випадково не підняла голову, то, мабуть, і не помітила б, що повз неї пройшов ще одна людина, поки він не зникав би в кінці коридору.
« Цет... Цей здається дуже сильним" - сконструювала Дженна.
Вона навіть боялася згадувати його спину, наче, якщо вона буде занадто старанно це робити, в її голові виникне щось жахливе.