Учні другого рангу рідко з’являлися тут. Багато новоприбулих, занепокоєні його появою, з цікавістю і страхом спостерігали здалека. Сцена вбивства пухкого хлопчаки потрясла їх до глибини душі. Навіть для стороннього спостерігача це був кошмар наяву.
Навіть Корі зупинилася в трьох метрах з непроникним обличчям дивлячись на них.
Сід опустив руки, і насмішка усмішка на його обличчі стала ще більшою. Він нахилився так, що його губи опинилися прямо над головою Сола.
— Я знаю, як ти знущався на випробовуванні.
Соул різко вкинув голову, дивлячись на Сіда під немислимим кутом.
— Але я не буду позбавляти тебе статусу учня, — Сід випростався і знову схрестив руки. Тон його, здавалося, пом'якшився. - Знаєш, учень, який має лише ментальну силу, але позбавлений магічного таланту... Яка ж болісна смерть! Ха-ха-хо...
Сід не намагався говорити тихіше, і Сол вже чув, як за спиною почали перешіптуватися.
— Я з нетерпінням чекаю на твою смерть. Якщо ти помреш красиво, я зроблю з твого трупа воскову фігуру і виставлю на четвертому поверсі у будуванні цим нікчемним слугою.
— Не... Смей... Навіть... Думати... Про це!
Сола пробрала тремтіння від макушки до п’яток.
Сід був задоволений його зблудним обличчям. Він пішов на півшага, милуючись Солом, наче витвором мистецтва.
— Ну, до зустрічі.
Він холодно хмикнув, його обличчя остаточно скам'яніло, і він розвернувся, щоб піти. Учні в коридорі розступилися, притискаючись до стін, боячись зачепити його хоча б якоюсь частиною тіла.
Коли Сід зник за поворотом, Сол з шумом видихнув, нарешті відчувши свої оніміли кінцівки. Він опустив голову, збираючись увійти в кімнату, і намагався не зустрічатися ні з ким поглядом. Навряд чи в цих поглядах було щось хороше. Ставити учнем мага було його вибором. Він знав, що його здібності не придатні для життя і не збирався здаватися навіть під градом насмішок та сумнівів.
Він простягнув руку, щоб відкрити двері, але інша рука з силою шлепнула по дверній дошці.
Сол підняв голову і побачив спотворене злобою обличчя Дука.
— Шань Ци... він загинув через такого покидька, як ти? — груди Дука важко зітхалася. — У бездарів немає права вивчати магію! Кайся до своїх слуг, гнити і пліснявіти!
Вогонь гніву спалахнув у грудях, випалюючи горло.
Соул різко викинув вперед ліву руку. Мертва долоня вчепилася у голову Дука, ніби стискаючи гумовий м’яч. Волосся і шкіра вм’ялися під тиском кісток, а череп затріщав, готовий розколотися. Брудні методи Дука змінились на крики.
— А! А-а! А-а!
Під нелюдською, непереборною силою він повільно опустився на коліна.
— Відкидки - це ті, хто вже мертвий! - Прошипів Сол крізь стиснені зуби. Він обвів поглядом учнів у коридорі і стиснув руку ще сильніше.
— А-А-О!
Воплі Дука стали ще більш прошиті, наче голка, яка встромлена у мозок кожного хворого. Всі несподівано попалися.
Але раптом чиясь рука лягла на ліве передпліччі Сола.
Він обернувся, його очі горіли червоним. Корі стояла позаду, коли вона народилася невідомою. Вона дивилась на нього з цілковитою байдужістю, ніби він не намагався вбити людину, а просто обідав. Корі підняла свій примірник підручника правил і помахала їм перед Солом.
— Правило номер три. Учням заборонено вбивати один одного. З порушників здирають шкіру. Якщо так хочеш його прикінчити, давай наступного разу знайдемо місце, де нікого немає.
Корі не знімала голосу, так що її слова чітко чули і Сол, і той, хто стояв на колінах Дук.
Чи то від її крижаного спокою, чи від легкого вітерця створеного книгою, але полум'я в душі Сола трохи тихих. Він простягнув руку. Дук, на обличчі якого залишилися глибокі сліди від костяних пальців, спотикався і кинувся в натовп.
— Ти маєш рацію, — сказав Сол, дивлячись у спину утікаючого Дуку. — Знайдемо місце без свідків і приріжемо його там!
Він не зважав на погляди інших і впустив у свою кімнату двері. Коли він обернувся, щоб закрити її, Корі прослизнула під його рукою всередину. Соул на мить завмер, але повільно закрив двері.
— У тебе навіть сумки немає? — Корі, заклавши руки за спину, пройшлася по кімнаті.
Соул замовк.
Вона знову підійшла до нього. Вона була трохи вища за нього.
- Як ти знущався? що знепритомнів, аби уникнути тесту на магію?
Соул відвернувся.
Корі обошла його і знову встала перед ним.
- У тебе погані магічні здібності?
— Угу!
На Корі, єдина людина, яка стала на його бік, Сол не злився, а тільки фиркнув.
— Погані магічні здібності - це проблема. Можливо, ти не зможеш створити пари заклинань перед тим як здихнутися - безжалісно констатувала вона. - Але твій ментальний талант все одно найкращий з усіх, хто пройшов тест того дня.
Корі несподівано простягнула йому праву руку.
— Геннія повинна триматися разом. Привіт, я Корі, перша в тесті на магічний талант.
—... Сол.