Ло Кай терпеливо відповідав на запитання протягом півгодини. Він говорив дуже детально, місцями навіть занудно, але пояснював все до дрібниць. Навіть якщо він не міг відповісти на якесь питання, він все одно пояснював, на що варто звернути увагу. Навіть Сол заслухався, на деякий час забував про свої підозри щодо Конші.
Раптом він відчув, як щось тхнуло його в бік. Він обернувся. Корі, яка щойно прибрала палець, побачила йому кудись вправо і вперед.
Сол підняв голову і побачив того самого хлопця, який злісно на нього подивився під час випробування. Він як і раніше скинув Сола повним ненависті поглядом. Помітивши, що Сол дивиться на нього, він кинув ще один важкий погляд і відвернувся.
- Хто це? — Нахилився вліво, тихо запитав Сол.
Корі сиділа прямо як палиця.
— Дук. Його найкращий друг загинув по дорозі сюди. Той, хто складав їх з третього рангу, просто дивився і не став його рятувати.
— А я тут при чому?
- Той учень сказав: « Багато людей».
Через те, що людей було « багато» учень мага дозволив кандидатам загинути в дорозі. А потім, під час випробування, виявилося, що в рядах новоприбулих з'явилися нові особи.
Соул мовчки відвернувся. Лише через мить він сказав:
- Це мене не стосується.
— Ха! — Скоро хмикнув Корі. Не зрозуміло, з ким вона сміялася.
Вони знову звернули свої очі на Ло Кая, і до теми Дука більше не поверталися.
- Якщо ви покеруєте всім своїм силом на вивчення основ, то можете не турбуватися про те, що не пройде іспиту, — Ло Кай плескнув у долоні і підводячи підсумки. — Ну ось, у мене вже в горлі пересохло. На цьому пояснення закінчено. Ви всі заповнили бланки?
Він кашлянув.
Перед тим як зібрати бланки, я б хотів востаннє представити вам свого наставника Анзе. Так, це перший наставник у вашому списку. У розповіді говориться, що він спеціалізується на магії землі і може навчати стихії дерева. Але насправді вчитель також розбирається у воді та отрути.
На обличчі Лоя сяяла усмішка.
— Не хвилюйтеся, що це не ваша основна стихія. Врешті-решт, всі вчителі є офіційними магами і їм не потрібно робити різниці. Навіть якщо ви адпт темряви, обравши наставника Анзе, ви точно не прогадаєте. До того ж, у нас ціла команда старших учнів, які готові вам допомогти.
- Ласкаво просимо у велику команду наставника Анзе! — Ло Кай виблискував зубами, підмигнув і всім своїм виглядом випромінював дружелюбність.
Шарк-шарк-шарка.
Соул помітив, що деякі люди відразу почали виправляти свої бланки. Навіть Дозе та Локі, які сиділи по той бік Корі, вносили свої правки.
Дозе навіть спробував згадити Сола і Корі:
— Давайте всі виберемо наставника Анзе? Дивіться, який старший брат Ло Кай чуйний, він напевно буде нам допомагати і ми зможемо швидше розвиватися.
— Нет! — Не думаючи, отрала Кори.
Соул також похитав головою.
Ці учні були з зовнішнього світу і, можливо, ще мали якісь ілюзії щодо мешканців Вежі. Але за враженням Сола, всі маги та їхні учні були вічно кудись поспішаючими людьми, які не стали б витрачати час на дрібниці. Якщо одного дня вони зупиняться перед тобою, не варто радіти. Швидше за все, ти їм для чогось потрібний.
А для чого? Його ліва рука була постійним нагадуванням — людина, яка не має ні сили, ні цінності, мала тільки тіло, яке можна продати. З шансом вижити один з десяти, а то й зовсім без шансів на порятунок.
Зрештою, Ло Кай закінчив рекламувати свого наставника і попросив здати бланки. Дозі знову зголосився допомогти Солу і Корі, але цього разу вони обоє вирішили віднести свої бланки самі.
Краєм очі Сол заглянув у бланк Корі і з подивом виявив, що вона вибрала того самого наставника Гудо, який так швидко прийшов і так само швидко пішов. З огляду на його ефектну появу з блюванням, для такого вибору потрібно було неабиякої сміливості.
Зібравши бланки, Ло Кай оголосив, що всі можуть повертатися в свої кімнати, а необхідні речі їм доставлять слуги. Усі з радістю попрощалися зі старшими і гурбою, щоб вийти.
Велика аудиторія на десятому поверсі швидко спорожніла.
Ло Кай акуратно склав бланки на кафедрі і вирівняв стопку.
— Хи-хи-хі... — Раптом він розсміявся.
Кімнати новоприбулих учнів першого рангу були розміщені з шостого по дев’ятий поверх, але більшість жила на жердині.
Пол сподівався, що після повернення він застане слугу з підручниками та іншими приналежнями. Замість цього біля дверей своєї кімнати 604 він побачив знайоме обличчя.
Сід, учень другого рангу, який проводив випробування, стояв, схрестивши руки на грудях, і дивився на Сола, що йде поруч з Корі. На його обличчі застигла принизлива ухмилка.
Серце Сола стисалося. Він одразу ж покосився на книгу біля лівого плеча. Вона спокійно висіла на своєму місці, не збираючись відкриватися. Він з полегшенням висихнув і, зібравшись із духом, підійшов до Сіда, тримаючи його крижаної погляд.
— Старший брат, ви шукали мене? — Соул злегка опустив голову, не зводячи очей з рук Сіда.