РОЗДІЛ 217
Зрештою навіть ті судді, які до цього мовчали, опинилися під обстрілом журналістів.
Медіа буквально ганялися за ними з мікрофонами.
Квон Со-Хьон, схоже, ходила по тонкому льоду, тому просто відмовилася від інтерв’ю.
Пак Хан-Йон відповідав туманно й уникав конкретики.
Керівник корейської філії Midas Agency, Чхве Мін-Хван, був змушений говорити лише загальні позитивні фрази про прослуховування.
А от інші судді не бачили причин щось прикрашати.
У мережі швидко з’явилися анонімні цитати:
«Один із суддів занизив Чхе Уджіну бал за “погану вимову”, хоча він спеціально говорив із гетто-акцентом, бо Ллойд виріс у гетто Лос-Анджелеса. Спершу його звинуватили в тому, що він “не розібрався в матеріалі”, але коли з’ясувалося, що це буквально відповідає оригінальному сценарію, того ж актора вже дорікали, що він “нічого нового не показав” і називали папугою. З цим суддею було неможливо працювати».
«Суддя, яка поставила Чхе Уджіну 2 із 5 за зовнішність, дала Пак Міну ідеальний бал. Зовнішність — суб’єктивна річ, тож я не коментую, але складалося враження, ніби це не кастинг, а вручення нагороди “за життєві заслуги”. Вона наполягала, що треба врахувати його стаж і внесок у індустрію. При цьому внесок Чхе Уджіна просто ігнорувався».
Пак Хан-Йон теж підтасовував бали, просуваючи До-Я, але робив це під приводом «дати шанс перспективному акторові».
Без цирку з абсурдними аргументами, як у Квон Со-Хьон.
Через те, що саме Квон здійняла найбільший скандал, саме вона стала мішенню.
Пак Хан-Йон майже вийшов сухим із води.
Після публікації інтерв’ю люди почали ритися в минулому судді, яка підтримувала Пак Міна.
І тут знову сплив старий слух.
Про “спонсора” Пак Міна.
Ім’я ще не називали, але дедалі частіше шепотілися, що до його високих балів могла бути причетна саме вона.
— У будь-якому разі, хтось із журналістів точно копає під Пак Міна й Квон Со-Хьон. Хтось же вистрелить гучною статтею, так? — кинув Кан Хо-Су.
— Їх усе одно задавлять. Агенція Пак Міна або Квон просто перекриють публікацію, — скептично відповіла Хван І-Йон.
— Інша справа, якщо хтось заплатить більше за те, щоб її таки випустили.
— А-а…!
Уджін раптом тихо присвиснув.
Пазл зійшовся.
Він давно чув про «спонсора», але тільки тепер зрозумів, куди хилить Хо-Су.
— Квон Со-Хьон… її колишній чоловік, — пояснив той.
Хван І-Йон повільно кивнула.
Точно.
Квон зараз судилася з ексчоловіком за опіку над дитиною.
Скандал — це не просто бруд.
Це зброя в суді.
— Ніщо так не допомагає виграти процес, як хороший скандал, — хмикнув Хо-Су.
— Вона ж може сказати, що вони почали зустрічатися після розлучення.
— А якщо їх сфотографували ДО?
Тиша.
Якщо є фото з готелю.
З квартири.
Ранок. Вечір. Тіні, як у поганому детективі.
Для папараці це не компромат.
Це золотий квиток.
— Але якщо Квон заплатить більше?
— Я не думаю, що журналісти оберуть її сторону, — спокійно сказав Уджін.
Тут гроші можна взяти з обох сторін.
І сенсацію теж.
Ідеальний шторм.
— Усе можливо… — зітхнула Хван І-Йон. — Але все одно… я ненавиджу таких людей.
Її голос був тихий, але твердий, як камінь.
— Через них індустрія гниє. Якщо такі продовжують вигравати, інші почнуть думати, що так і треба.
Вона стиснула кулаки.
— Ти чесно боровся… і все одно довелося возитися з цим лайном. Це принизливо.
Уджін лише злегка усміхнувся.
Він уже звик.
Але вона — ні.
— Що я взагалі можу зробити, щоб захистити нашого Уджіна… — бурмотіла вона, гортаючи телефон.
Вона ввела в пошук: «Чхе Уджін».
І раптом…
— Га?
У пов’язаних запитах з’явилося:
«Чхе Уджін футболка»
— Уджін, глянь.
— Що там?
Це була не стаття.
Соцмережі.
Фото.
Жінка в знайомій до болю футболці.
Обличчя замазане. Знято нишком у кафе.
Коментарі сипалися, як попкорн:
— Це ж ТА футболка?!
— Фанатка з розряду “ультра”!
— Ні за що б таке не вдягнула, навіть якби любила його до смерті.
— Ви ще крутіші, раз упізнали звичайну футболку.
Та сама.
Стара. Розтягнута. Легендарна.
З часів «Хлопця в капцях».
Футболка з тисячею історій.
— Це ж вона, так? — спитала Хван І-Йон.
— Може… а може й ні…
— Та ти що. Я її по швах упізнаю.
Вона примружилася.
— І силует… це та дівчина.
Сусідка.
Та сама.
Сталкерка.
Крадійка сміття.
Хван І-Йон завжди спостерігала за нею, як яструб.
— Вона сьогодні знову дивилася на мене так, ніби хотіла прибити.
Її голос був нервовий.
— Схоже, вона реально вкрала її тоді…
Агенція вже планувала таємний переїзд Уджіна.
Чим тихіше, тим краще.
Він хотів розібратися з Лі Йо-Рін особисто.
Але через прослуховування відклав.
Можливо, це був останній шанс, який він їй давав.
Тим часом
«Футболка Чхе Уджіна» вилізла в топ пошуку.
Свідчення сипалися одне за одним.
Хтось казав, що вона його фанатка.
Хтось — що це футболка «її хлопця».
Хтось жартував, що той хлопець святий.
Історія розліталася, як пір’я.
— Знову вона, — пробурмотів Хьон-Мін, дивлячись у домофон.
— Прийшла?
— Як по розкладу.
Дзвінок.
Щовечора.
О 22:00.
Наче метроном.
— Вона що, Павлова вивчає чи що… виробляє рефлекс? — буркнув він.
— Спитай, чого їй треба, — сказав Уджін.
Хьон-Мін звузив очі.
Повільно усміхнувся.
Схоже, сьогодні буде ще одна «нічна серія».