РОЗДІЛ 175
{Ось чому я ненавиджу аристократів.}
Для сучасного американця на кшталт Роберта аристократи були просто персонажами з художніх книжок. Але за останні кілька місяців він вивчив їх уздовж і впоперек. Самі хранителі, проживши на землі сотні років, зрештою ставали аристократами, королями й богами, навіть якщо народилися простолюдинами. Можливо, насправді Роберт ненавидів не саму ідею аристократії, а їхню зверхню владу та лицемірство.
{Сідай.}
Джін вказав на диван.
Роберт слухняно сів, а Джін, схрестивши руки, мовчки втупився в нього. Під цим поглядом було не по собі. Роберт незграбно засовався і почав роздивлятися кімнату.
Стіни були заставлені книжковими полицями. Поруч із вікном стояв письмовий стіл, тож неважко було здогадатися, що це кабінет Джіна. Дивно, але всі хранителі обожнювали читати.
{Чаю?}
Роберт одразу кивнув, хоч і насупився.
Джін був його останнім шансом. Те, що його виженуть, не позбавить статусу хранителя Північної Америки, але він чудово розумів: це означатиме, що він так нічого й не навчився.
Попереднього хранителя вбили. А сам Роберт поки що й близько не дорівнював йому за силою. Майбутнє виглядало похмуро. Тому він кивнув, хоча ненавидів чай усією душею. Після досвіду з Анжелікою від одного запаху його тіпало. Та він сподівався, що східний чай відрізнятиметься від європейського.
Джін узяв чайник, що стояв на столі, легенько крутанув його. Усередині вже була вода. Пролунав звук кипіння, піднялася пара. Роберт щоразу кліпав і дивився з подивом, коли бачив такі речі.
Сам він досі не контролював силу. Або розтрощить чайник, або заморозить його. Згадав, як спалив улюблений сервіз Анжеліки. Саме тоді вона його й виставила.
Коли вода закипіла, Джін несподівано дістав пакетик розчинної кави.
Роберт кліпнув.
Чай… перетворився на каву.
Джін висипав порошок у чашку, залив окропом, перемішав і простяг її Роберту. Чашка сама попливла повітрям і м’яко опустилася перед ним. Для себе Джін зробив одразу подвійну порцію.
Роберт недовірливо понюхав напій і обережно ковтнув.
{Смачно!}
Це була не трав’яниста гіркота чаю, а солодкувата кава. Він аж засяяв і почав швидко сьорбати, обпікаючись.
Поглянув на Джіна, який пив повільно й елегантно, і зрозумів, що знову поводиться як дикун. Інші хранителі за таке вже читали б лекції про манери.
Він випрямився.
Та Джін нічого не сказав.
{Ти… не будеш мене повчати?}
{І це щось змінить?}
Роберт почухав щоку. Він знав свої проблеми. Просто 26 років звичок за день не виправиш.
{У нас багато часу. У цьому й проблема. Тож не нервуй. Ти вже хранитель. Постава, мова… ти став ним таким, який є. То який сенс у цих дрібницях?}
Роберт здивовано витріщився. Ніхто ніколи такого не казав.
{Ти точно хранитель Азії?}
{Навіть якби я був самозванцем, що ти мені зробиш?}
Це його зачепило.
Роберт зібрав у кулаці золоте світло, телепортувався вперед і спробував схопити Джіна за шию.
Ледь помітний рух.
І вже за мить він стояв на колінах, притиснутий до підлоги, ніби в поклоні.
{Діти не повинні хамити старшим.}
Холодно. Спокійно. Без підвищеного тону.
І саме тому страшніше.
Далі все відбулося швидко. Приниження, примусове вибачення, біль у шиї, короткі репліки Джіна, що різали точніше за лезо. А потім усе так само спокійно закінчилося.
Кава. Іриски. Наче нічого не сталося.
{Стоп!}
Команда Рейфорда розірвала сцену, як ножиці плівку.
Перша зйомка Уджіна як Джіна пройшла ідеально.
Актор, який грав Роберта, Дастін Еван, підскочив і вдарив кулаком в кулак.
«Класно зіграв, друже!»
За два тижні в США вони встигли добре здружитися. Дастін виявився напрочуд відкритим. Жодних упереджень, жодної зіркової зверхності.
Щоправда, спочатку він щиро думав, що Уджін школяр.
І довго ходив із виразом людини, яка щойно дізналася, що Земля кругла.
Потім почалися «дружні» пиятики.
Віскі. Горілка. Ще щось.
Дастін намагався його перепити.
Уджін же тихо користувався технікою культивації, нейтралізуючи алкоголь, і виглядав тверезим, як скло.
У підсумку Дастін розплився по дивану, як розтоплене морозиво, а Уджін зробив селфі на пам’ять.
З того дня Дастін визнав поразку і оголосив його «своїм братом по чарці».
{Вип’ємо за вдалий день!}
{Ні.}
{Ти розбиваєш мені серце.}
{Ти й так постійно дезінфікуєш душу алкоголем.}
{Ти ж добре п’єш!}
{Добре пити не означає любити. Ходімо краще в кав’ярню. Американо.}
І тут уже Дастін подивився на нього так, ніби йому щойно запропонували добровільно піти на іспит з математики.