РОЗДІЛ 172
— Унні, твоя сукня така красива. Я теж хотіла вдягти щось із відкритими плечима… Моя не виглядає надто вже скромною?
Квон Ін-Мі була в світло-жовтій сукні, що повністю відкривала плечі. На червоній доріжці тканина тріпотіла від вітру, підкреслюючи вигини її тіла, і вона нагадувала витвір мистецтва. Поділ розлітався за кожним кроком, мов рій метеликів, створюючи майже казковий настрій. У цій сукні вона виглядала настільки розкішно, що зачаровувала навіть жінок.
На її тлі О Ха-На почувалася невпевнено. Її міні-сукня хоч і була вище колін, але з довгими рукавами, через що виглядала дещо старомодно. Аксесуари теж відрізнялися. Намисто із жовтими сапфірами та діамантами було розкішним і сяяло, сережки-краплі й перлинна прикраса для волосся виглядали гарно, але поруч із образом Квон Ін-Мі все це здавалося занадто стриманим.
Звісно, вона розуміла, що настільки пишне намисто з її сукнею виглядало б дивно. Та коли тебе постійно порівнюють із кимось, складно не засмучуватися. Уже ходили розмови, що Квон Ін-Мі — одна з найкраще вдягнених зірок фестивалю. Про О Ха-Ну теж говорили добре… але здебільшого називали «милою». А вона ж прагнула зрілого, елегантного образу.
— Нас просто порівнюють, бо ми разом ішли доріжкою, — пробурмотіла вона.
Сьогодні вони прибули разом і разом пройшли червоною доріжкою. Спочатку з ними мав іти й Уджін — посередині, як вони зараз сиділи в залі, — але виникла накладка.
Рекламу, яку він мав знімати вчора, перенесли на сьогодні через проблеми з фортепіано-реквізитом. Тож він знімався зранку в кавовому ролику. Після епізоду в «Life Depicted», де він грав на піаніно, продюсери вирішили використати той самий настрій: ранкова кава й спокійна музика створювали приємну атмосферу. По суті, у рекламі Уджін відтворив той самий вайб, який колись хотів спіймати Хьон-Мін.
Через це він вийшов на доріжку сам. І, чесно кажучи, більшості це навіть сподобалося. І чоловіки, і жінки мали свої думки, але багато хто волів бачити Чхе Уджіна наодинці, без двох красунь обабіч.
— У кожної з нас своя чарівність. Ніхто не виглядає гірше. Ти сьогодні дуже мила, — сказала Квон Ін-Мі.
Щоки О Ха-Ни одразу почервоніли.
— Унні, та ну тебе…
Вона потай усміхалася, а Ін-Мі дивилася на неї з теплом.
Уджін, що сидів між ними, остаточно здався.
Він уже звик до цього. Жінки постійно обсипали одна одну компліментами, дивилися сяючими очима, ніби світ складається лише з вас двох. Спершу це здавалося йому підозрілим. Але згодом, спостерігаючи за сестрою та її подругами, він зрозумів: це просто їхній спосіб дружити.
Вони зустрічалися, обіймалися так, ніби не бачилися роками, і починали розмову з «ти стала ще красивішою», після чого сипали компліментами, від яких стороннім ставало ніяково.
Тепер він уже не дивувався стосункам між Ін-Мі та Ха-Ною. Вони могли сваритися так, ніби настане кінець світу, а наступного дня ходити під руку.
— Вам не важко розмовляти через мене? Може, помінятися місцями? — запропонував Уджін.
— Та ні, все нормально!
— Потім договоримо, унні.
І вже за секунду вони знову нахилилися одна до одної, продовжуючи теревеніти через нього, наче його взагалі не існувало.
Уджін лише тихо зітхнув і переключив увагу на сцену.
Під час виступу кей-поп гурту його раптом накрили сторонні думки. Він згадав Чхе У-Ра. Якби нічого не сталося, Berry Rose, можливо, виступали б тут сьогодні. Хоча, з її характером, вона, напевно, відмовилася б співати перед колегами-зірками.
І все ж… він відчув дивне полегшення від того, що не бачить її.
Так само, як раніше його дратував логотип Barenjeong на фоні, сама думка про випадкову зустріч із нею стискала груди.
Він відкинув ці думки, автоматично посміхався, аплодував, реагував на промови лауреатів і думав, що одного дня стоятиме там сам.
Коли почали оголошувати номінантів премії глядацьких симпатій, він уже напівдрімав.
Його ім’я з’явилося на екрані — і він байдуже дивився, ніби це хтось інший.
— Переможцем стає… Чхе Уджін із «Red Enemy».
Уджін енергійно плескав у долоні.
Тільки через кілька секунд він зрозумів, що на екрані показують… його самого.
— Чого ти не встаєш? — штовхнула його О Ха-На.
— Що?
— Це ж твоє ім’я.
— Моє?..
Сміх прокотився залом, коли камера зловила, як він розгублено показує на себе пальцем.
Квон Ін-Мі безцеремонно підштовхнула його в спину.
— Іди вже!
І лише тоді до нього нарешті дійшло.