Су Ян тільки почав говорити, як обличчя Ґу Фейді раптом змінилося. Його очі наповнилися шоком, збентеженням, розгубленістю та гнівом, немов стріли, що прямо пронизували.
Голос Ґу Фейді був низьким і здригався: «Ти... ти справді наважився це сказати?!»
Су Ян завмер.
Він уважно подумав і одразу покрився холодним потом.
Все, що стосувалося примусу Ґу Фейді до шлюбу, було лише його власними домислами! А про що було оригінальне питання Ґу Фейді?
— «Чи влаштував лідер Демонічної Секти тобі шлюб?»
— «Пу Ліньюнь — справді хороша дівчина».
Су Ян: «...»
Су Ян мало не підскочив на метр і одразу підняв руки, намагаючись виправити ситуацію: «Ні-ні-ні, мені не подобається Пу Ліньюнь. Я хотів сказати, що Пу Ліньюнь дуже тобі підходить! Тобі не потрібно уникати примусу до шлюбу, спробуй побути з нею, можливо, ти зрозумієш, що вона хороша дівчина...»
«Ха...» — Ґу Фейді розлючено засміявся, наче збожеволів. — «Ти так турбуєшся про мене».
Су Ян замовк, думаючи: Ґу Фейді має такий похмурий вигляд, схоже, він зараз справді дуже не любить Пу Ліньюнь.
Тц, це проблема. Як же розвиватиметься сюжет у Забороненій Зоні Демонічної Секти без непохитної відданості головного героя до героїні та його захисту від отрути?
Побачивши, що Су Ян мовчить, Ґу Фейді теж замовк. Кінчик його меча опустився додолу, виглядаючи знесилено.
Через деякий час він тихо покликав: «Су Ян».
Су Ян оговтався: «Гм?»
Ґу Фейді скривив губи і, стиснувши зуби, сказав: «Іноді мені дуже хочеться надерти тобі зад».
Су Ян: «...»
Су Ян обурився: «Надерти мені зад? Ти не зможеш мене побити, добре?»
Щоб перемогти Святого Сина Демонічної Секти, Ґу Фейді ще мав пройти багато сюжетних ліній. Не те що зараз, навіть коли вони потраплять до Забороненої Зони Демонічної Секти, Ґу Фейді все одно не зможе перемогти Святого Сина Демонічної Секти! Хмф!
Почувши це, Ґу Фейді небезпечно примружив очі, глузливо пирхнув і сказав: «Може, спробуємо?»
Су Ян не хотів битися з Ґу Фейді тут. Якщо він когось поранить, хіба це не додасть проблем до сюжету?
Він подивився на довгий меч Ґу Фейді, що висів у нього на поясі, і його осінило: «Зброя незручна, не б'юся! До того ж, ти програв у всіх попередніх боях».
Ґу Фейді "хе" й усміхнувся: «Це я тобі піддавався».
Су Ян не повірив: «Ще чого, щоб ти мені піддавався?»
Ґу Фейді був роздратований, але посміхався, немов не міг повірити: «Без меча, тільки на кулаках. Якщо я тебе не приборкаю, ти, мабуть, дійсно почнеш лізти на стіни».
Су Ян: «Не буду битися!»
Ґу Фейді: «То Святий Син Демонічної Секти боїться битви?»
Су Ян подумав: Жартуєш? Святий Син не може боятися! Голова може злетіти, кров може текти, але образ Святого Сина не повинен бути зруйнований!
Тож, коли вони стояли на відкритому просторі біля кам'яної кімнати і кланялися один одному, щоб розпочати спаринг, Су Ян все ще не міг зрозуміти, що відбувається.
Вони щойно завершили відновлення слідів від мечів у місці усамітнення Святого Меча і обговорювали спадщину. Як це раптом перейшло до розмов про відповідальність і примус до шлюбу, а потім незрозуміло чому вони вже готові битися?
Він повинен знайти час, щоб розібратися з цією логікою...
Однак Ґу Фейді не збирався давати Су Яну час на роздуми.
Він повернувся до Су Яна, підняв руку і сказав: «Даю тобі дві переваги».
Су Ян, зберігаючи свій образ, глузливо пирхнув: «Мені не потрібні твої переваги! Давай!»
Ґу Фейді насмішкувато "хе" й усміхнувся: «Як забажаєш».
Хоча обидва, Ґу Фейді та Су Ян, справді наполегливо практикували техніки меча, вони також мали певні навички рукопашного бою.
Особливо Ґу Фейді. Його бойові навички, які він практикував з дитинства, не були просто для краси, і коли вони були потрібні, вони повністю розкривалися.
Порівняно з ним, Су Ян, який почав пізно, був значно гіршим — оригінальний власник тіла, можливо, мав шанс у такій ситуації, але Су Ян, після перевтілення, зосередився лише на внутрішній силі та техніках меча. Його навички рукопашного бою були посередніми, і він майже повністю покладався на Кроки, що плекає квіти, щоб уникнути атак Ґу Фейді.
Після двох років навчання в Малому Нефритовому Павільйоні їхня внутрішня сила була приблизно однаковою, тому навички бойових мистецтв стали особливо важливими.
Бій тривав менше ніж чверть години, коли Ґу Фейді, скориставшись нагодою, повалив Су Яна і, сівши на нього, притиснув його до землі.
Су Ян повернув голову від землі і, розлючений, сказав: «Нечесно! Я поранений, не можу використовувати силу!»
Ґу Фейді, сидячи на Су Яні, скрутив його руки за спиною і, посміхаючись, сказав: «Здаєшся?»
Су Ян закотив очі: «Ти нестерпно інфантильний!»
Ґу Фейді лише посміхнувся і мовчав.
Су Ян трохи поборовся, але безрезультатно, і спробував обхідний шлях: «Слухай, я думаю, що техніка меча в кам'яній кімнаті все-таки варта вивчення. Давай вивчимо її разом, га?»
Ґу Фейді сказав: «Якщо здасишся, я піду вивчати її з тобою».
Су Ян подумав, прикинувся, ніби втягує прохолодне повітря, і сказав: «Ти тиснеш на мою рану, боляче».
Почувши це, Ґу Фейді справді послабив хватку і трохи підвівся.
Су Ян негайно спробував чинити опір, різко вивернувши руку, намагаючись вислизнути з-під Ґу Фейді. Ґу Фейді зрозумів, що його обдурили, і знову посилив хватку. Але Су Ян вже наполовину вивільнився, і Ґу Фейді було важко контролювати його. Вони деякий час боролися, скручуючись разом.
Раптом пролунав розривний звук — сорочка Су Яна, яка була розірвана в бою і промокла, розірвалася по найбільшому розрізу на спині.
Су Ян: «...»
Чудово. Верхній одяг він пожертвував на факели, а тепер і внутрішня сорочка розірвалася. Чи означає це, що він повинен ходити в самій нижній білизні?
Ґу Фейді, який сидів на попереку Су Яна, був приголомшений побаченим.
Він підсвідомо підняв клапоть внутрішньої сорочки Су Яна і пильно дивився на червону квітку, що спалахувала на спині Су Яна, наче полум'я.
Тепер, без напівпрозорого шовкового полотна, що прикривало його, квітковий вінець був чітко видимим для Ґу Фейді.
Квітка була яскраво-червоною, пелюстки розташовувалися шарами, наче чистий лотос перед Буддою, — чарівна, але невинна, пристрасна, але байдужа. Вона була сповнена суперечностей, але настільки гарна, що від неї неможливо було відвести очей — це був яскраво-червоний епіфілум, який не існував у світі.
Очі Ґу Фейді випромінювали шок і подив.
Він прошепотів: «... Іньтань (міфічна Пурпурова квітка Удумбара*)... Це справді та сама Іньтань?»
«Гей! Ґу Фейді! Досить уже!» — розлючено сказав Су Ян.
Він різко повернувся, скинувши приголомшеного Ґу Фейді зі спини, помінявшись місцями. Він сів на Ґу Фейді, не дуже міцно обхопив його шию і, нахилившись, хижо посміхнувся, примруживши очі.
«Ти посмів підглядати за тілом цього Святого Сина. За таку непристойність ти заплатиш!»
Ґу Фейді, здавалося, не чув цих слів.
Він нерухомо лежав на землі, дивлячись знизу вгору на посмішку Су Яна, що була так близько, і знову прошепотів: «Справді Іньтань...»
Він ледве стримував посмішку, продовжуючи тихо: «... Я сам себе накрутив».
Су Ян був спантеличений: «Що за маячня?!»
Не встиг він запитати, як Ґу Фейді раптом підвівся, міцно обійнявши його.
Ці обійми не були міцними. Ґу Фейді, здавалося, пам'ятав про рану на спині Су Яна і не наважувався тиснути. Але його щока була міцно притиснута до шиї Су Яна, і м'який дотик викликав у Су Яна незрозуміле оніміння.
Проте, відчуваючи слабкий аромат квітів, що виходив від Ґу Фейді, Су Ян, який хотів відштовхнути його, зупинився.
«Що з тобою?» — тихо запитав Су Ян.
Ґу Фейді відпустив його, випустивши зі своїх обіймів.
Су Ян все ще сидів на Ґу Фейді. Після боротьби його одяг був подертий, волосся розпатлане, щоки червоніли, а маленька родимка біля зовнішнього куточка ока, здавалося, горіла.
Він трохи опустив голову, дивлячись на юнацьке, але вже чоловіче обличчя Ґу Фейді, злегка посміхнувся.
Поза, в якій вони перебували, була трохи дивною, і Су Ян раптом відчув, що щось... не так.
Обличчя Ґу Фейді різко змінилося.
Він відштовхнув Су Яна, підігнув ноги і відповз на три кроки, сівши, опустивши голову і мовчав.
Суть Су Яна була з сучасного світу, і після невеликої паузи він одразу зрозумів, що щойно сталося.
Хлопці у віці вісімнадцяти-дев'ятнадцяти років найменше стійкі до збудження. Він був "досвідченим", тож, звичайно, розумів — не кажучи вже про такий "інтимний" фізичний контакт, як катання і боротьба на землі, навіть випадкові пустощі між друзями можуть викликати певне збентеження.
Крім того, Ґу Фейді, будучи "старомодним" хлопцем, безумовно, був надмірно самодисциплінований у цьому аспекті, що робило його ще більш чутливим. Було цілком нормально, що трапилася така ситуація!
Подумавши про це, Су Ян не міг втриматися від бажання зробити щось лихе.
Хто змусив Ґу Фейді втягнути його в бійку і не проявити жодної поблажливості? Він, Святий Син Демонічної Секти, був зобов'язаний помститися!
Тому Су Ян, зловісно посміхаючись, підповз до Ґу Фейді, підняв брову і сказав: «О, чого ховаєшся? Ми ж обидва чоловіки, хіба ми не знаємо, що відбувається?»
Кілька слів змусили вуха і шию Ґу Фейді почервоніти.
Ґу Фейді, стиснувши зуби, сказав: «Ти... Непристойності, про які не можна говорити!»
Су Ян удав здивування: «Але ж ти перший був непристойним зі мною!»
Ґу Фейді розлютився: «Ти...»
Су Ян випередив його: «Безсоромний. Я знаю, ти вже казав це багато разів».
Ґу Фейді: «...»
Ґу Фейді розлючено посміхнувся, його очі наче приховували бурхливі підводні течії. Він пильно дивився на Су Яна і сказав: «Ти б так не сміявся, якби знав...»
Су Ян був приголомшений: «Знав що?»
Ґу Фейді: «Ха...»
Він стиснув кулаки, різко підвівся і великими кроками вийшов, зайшовши у кам'яну кімнату.
Дивлячись на поспішний відступ Ґу Фейді, Су Ян відчув, що взяв реванш, і задоволено сидів деякий час, перш ніж підвестися, обтрусити землю, недбало загорнути свій розірваний одяг і попрямувати до кам'яної кімнати.
Щойно він зайшов, Ґу Фейді кинув у нього сорочку.
Голос Ґу Фейді пролунав: «Одягни її. Тут ночами холодно, треба бути обережним».
Сорочка була м'яка, з бавовняної тканини, і ще тепла, очевидно, Ґу Фейді щойно зняв її з себе.
Су Ян стягнув сорочку через голову і побачив Ґу Фейді, який стояв до нього спиною і одягав свій верхній одяг прямо на свою сорочку. Верхній одяг був з грубої бавовни, яку багато разів прали, і виглядав досить жорстким. Хоча він був поверх сорочки, але оскільки сорочка була тонка, це, мабуть, було не дуже зручно.
Су Ян сказав: «Ти одягни сорочку, а мені віддай верхній одяг».
Ґу Фейді відповів: «У тебе рана, тобі краще носити щось м'якше».
Сказавши це, він уже загорнув верхній одяг і зав'язав пояс.
Оскільки інший хлопець наполягав, Су Ян не став сперечатися. Він швидко зняв подерте ганчір'я і одягнув сорочку Ґу Фейді.
Одяг пахнув слабким квітковим ароматом, дуже приємним. Су Ян вже знав, що це був аромат пігулки "Весняне Відродження", і навіть через більш ніж два роки він все ще не вивітрився.
~~~~~
Пурпурова квітка Удумбара — це містична, легендарна квітка з буддизму, яка, за переказами, цвіте лише раз на 3000 років на честь приходу Будди або великого правителя, символізуючи велике благословення. Хоча це міфічна квітка, її називають "небесною" і не існує в земному світі, а її поява часто пов'язана з надприродними явищами, хоча критики стверджують, що це яйця златоглазки, які, втім, зберігають вигляд набагато довше, ніж звичайні яйця.
Нашла схожу в Геншині😄