Основа держави 1010:
Загорнувши зачистку церкви, вони поставили нову статую Бога Крилатого Змія. Під керівництвом Барбари багато воїнів, солдатів і палаців схилили перед нею коліна для молитви.
— Хвала Господу нашому, Крилатому Змею Кукулькану. Ви змій світу, який пожирає все і володіє силою Різні. Ваше тіло поширюється по всесвіті, відходячи в минуле, теперішнє і майбутнє. Ваші чудові очі - наче два чисті озера, вода з яких здатна зцілити все на світі...
Статуя Крилатого Змія почала світитися молитвами.
— Наш Господь відповів, що статуя добудована! — Барбара в захопленні, а потім почала голосно молитися. Сила віри сходилася, формуючи потік.
Під цим потоком віри очі, здавалося б, ожили і раптово виблискували. Особлива божественна сила поширилась від церкви в усіх напрямках, зануривши ціле місто і навіть небо над ним. Здавалося, що вона очищала все навколо, відштовхуючи і проганяючи золоте сяйво.
« Це битва між двома вірами!»
Лейлін, як бог, бачив все що відбувається ще більш чітко. Великий регіон, центр якого був місто Доул, тепер повністю вийшов з-під контролю Акабана. Його власна сила тепер заповнила ці землі.
Території Акабану продовжували швидко скорочуватися. Потім йшли землі навколо міста Доул, рідні території Акабана - які б перейшли в руки Лейліна. Сила Акабана ослабне, якщо він прийде, і Лейлін зможе без особливих зусиль вбити його.
Карти показали, що віра в Акабана була зведена до мінімуму. Все, що у нього залишилося — це крихітний регіон навколо імперії. Всі інші землі оточив і завоював Лейлін. День, коли вони вкрадуться до столиці стане днем смерті Акабана.
Це було бідою всіх земних духів і богів. Вони не могли кидати своїх земель та послідовників, бо в такому випадку їх чекала лише смерть. І з тієї ж причини Лейлін зовсім не хвилювався, що Акабан спробує втекти.
« У справжніх богів все набагато краще, якщо порівняти. Вони не обмежені якимись конкретними доменами або регіонами віри, і можуть відновлюватися поки віра в них все ще живе на головному економічному рівні, а їх послідовники називають ім'я бога від усього серця... Вони такі сильні, як Магі закони. Лейлін спокійно роздумував, що раптом його брови раптово нахмурилися — хм? Цей хлопець все ще сміється зі свого дому? "
Його тіло зникло, і він вже з’явився в церкві біля кордонів.
*Чік! Чік!*
Його вже чекав величезний золотий скорпіон. Побачивши Лейліна, він відійшов убік, сховавши своє жало і кігті, як би визнаючи свою відданість Лейліну. У розумі Лейліна передалась деяка інформація.
« Він тут не для того, щоб боротися. Звіри інстинктивно йдуть за сильними, хах".
Цей Полубог прибув сюди, щоб присягтися у своїй вірності. Як свідок смерті двоголового лева і постійного ослаблення Акабану, він зробив очевидний крок.
- Тоді... Покажи мені свою цінність! — передавши йому свою відповідь Лейлін з божественним блискучим блиском в очах.
Він вже думав прийняти скорпіона. Зрештою, він був богом тубільців і міг стати для нього в пригоді. Оскільки він мав намір розширити свою владу і створити пантеон, то потребував місцевих богів.
Акабан не підходив. Він представляв усіх тубільців і, звичайно, мав право правити над усім регіоном. Лейлін був зобов'язаний знищити його. Але з золотим скорпіоном все було по - іншому: він міг використати його як приклад.
— Ти, мабуть, тонім Диких Ветрів? Це велике плем'я тубільців? — Лейлін глянув йому в очі. - Використай всі свої сили і приєднайся до моєї атаки на столицю Імперії Сакартес. Це найкраще доведе твою відданість. Я також сподіваюся побачити тебе в божественній битві.
Ця умова, очевидно, зовсім не здивувала скорпіона. Він без вагань погодився.
«Альянси такі вразливі перед лицем катастрофи...» — потурбувався Лейлін, спостерігаючи за тим, що відбувається.
Швидке послаблення могутніх місцевих богів дало йому важливий урок. У майбутньому, коли він збудує свій пантеон, він повинен буде всебічно розглядати всі питання. Принаймні, необхідно буде забезпечити стійкий контраст і рівні можливості та правосуддя. Без цього будь - якого бога, хоч би яким сильним він був, чекала на долю відданого і покинутого.
« Остання кампанія почнеться найближчим часом», — запитав Лейлін вдалечінь, де лежала Імперія Сакартес, зробивши своє власне передбачення.
...
Після того як Барбара почала діяти на захист, вона планувала захопити решту міста. Але її плани були перервані наказом з церкви.
- Я маю чекати наказів? Папа і леді Ізабель теж прибудуть? — Барбара ахнула, потім глянула на посла.
Хоч би якою мужньою вона була, Барбара не пішла б проти Тіффа та інших. Коли справа дійшла до статусу, вона як і раніше була корінною, а ось Тифф та інші були з Лейліном вже давно. Хоча всі довкола та затаїли свободу і рівність, між ними було важко подолати прірву.
Крім того, вона сама була простою віруючою. Звичайно, вона повинна була підкорятися наказам церкви. Барбара добре розуміла вплив папи Тіффа, і вона сама була звичайною віруючою, яку купалися в милості бога й називали святою. Поки вона не була вибрана свого бога, їй бракувало сили йти проти Тіффа.
« Що мені робити, щоб отримати більшу милість від Господа? » — опосередкувалася об долоню і поринула в глибокі роздуми...
Лейлін не турбувався про такі дрібні думки своїх послідовників. Якщо вони хочуть кращого життя на острові Дебанкс, всі його мешканці будуть з різних причин битися на його боці.
Ця битва повинна була знищити цілу націю. На руїнах Сакартеса буде встановлено новий порядок, і це принесе людям славу та багатство. Але люди, такі як святий, прагнуть чогось набагато більшого.
Насправді, навіть Тіфф не мав такої кваліфікації. Був тільки один чоловік, який міг керувати землями і поєднувати в собі та розум і закон. І це був чоловік, у чиїх венах текла кров Лейліна! Саме тому, як тільки Тіфф і Ізабель привели 50 000 елітних воїнів з Фортени Надії, Лейлін спокійно прибув до казарми сам.
Те, що їхній бог спустився до них особисто, відразу ж неймовірно підняло бойовий дух. Але місто Доул було в жалюгідному стані.
Багато палаців вирішили відмовитися від правління Акабана та його дітей, таємно присягнувши на вірність Лейліну. Як тільки до Лейліна приєднали Дікі Вітри, які вірили у Полу бога Скорпіона, їхні елітні воїни і більше десяти тисяч людей об’єднували свої сили з твердістю Надії. Коли така велика армія оточила імперію, навіть ті, хто твердо вірив у свого імператора.
Високі мури міста не могли перешкодити поширенню чуми і, очевидно, нічого не могло з волі народу.
Лише за три дні столиця Імперії Сакартес була захоплена зсередини. В небо з’явився дим від вогню в імператорському палаці, і воїни, які планували воювати, зупинились. Вони могли тільки спостерігати, як зникає палац, який протягом десятиліть був уособленням шика і пишноти королівського родоводу.
У той же день Лейлін перехопив Акабана, який намагався втекти. Він убив Акабана за допомогою скорпіонів, офіційно поклавши край п’ятивому правлінню Імперії Сакартеса. Жахлива звістка про те, що їхній бог убитий, приголомшила провідників і палаців.
Втративши того, кому вони присягалися, небагато мешканців імперії продовжували боротися з твердістю Надії, особливо, враховуючи той факт, що у неї була свята вода, яка могла вилікувати чуму. Більшість швидко перейшли на бік твердості Надії.
Нова столиця отримала назву Фаулен, а після того як полум’я війни змило багнище, утворилась нова імперія.
Оскільки це була держава, заснована на вірі, Лейлін не хотів нести відповідальність за інших. Він став першим імператором, і з того часу його трон могли успадкувати тільки ті, в чиїх вени текла кров.
Нову імперію швидко визнали сусідніми племенами. Після того, як все, що раніше належало Імперії Сакартес, було захоплено і його організація поширилася на весь острів Дебанкс, вони почали інтенсивну роботу з викорінення чуми та очищення земель.
З « святою водою» і хрещенням Бога, „мріяний жнець", який спустошив острів Дебанкс, нарешті був усмирений. Для простих людей Церква Гігантського Змія була, наче промінь сонця в похмурий день.
Оскільки війна закінчилася швидко, і до них прилучилося багато плівок, населення регіону досягло вражаючих показників - 920 000. Чума забрала життя половини звивистих 2 мільйонів тубільців, але залишила величезну кількість багатства.
Зрештою, середній показник був нижчий, коли багато людей поділяло свої обмежені ресурси. Це також була одна з причин постійних війн між племенами. Але тепер засіяні поля набагато перевищували потреби населення, а напружені соціальні конфлікти стали меншими.
Розчистивши і запахавши землю, а також звільнивши деяких рабів, щоб ті панували над понад землею, імперія швидко здобула позитивну репутацію.
Лейлін продовжував захоплювати всю віру своїх послідовників, перетворюючи її на сильну силу, яка повинна була підтримати його вознесіння до божественності.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv