Розділ 1009: Мисливці на Диявола.
Ая відчула, що спить, згадуючи про труднощі і їхній стан безпеки.
- Це все завдяки Господарю Кукулькану! « Вона не могла втриматися і схопила священний хрест, почавши тихо молитися ».
«Мм, столиця Імперії Сакартеса. Якщо я зможу захопити і запропонувати її пану ... — Барбари в голові оселилася нав'язлива ідея. Вона не була альною, просто все відбувалося занадто гладко.
Хоча вона взяла з Фортеці Надії менш ніж 10 000 солдатів, по дорозі до них приступила велика кількість місцевих жителів. Навіть солдати імператорської армії переходили на ворожий бік. Крім того, коли Сакартес отримала через свої секретні канали повідомлення про війну богів, то навіть знала імперію.
Через це армія Барбари розширилася настільки, що без труднощів змогла підібратися до столиці і легко загарбувати всі міста на своєму шляху. По дорозі безліч біженців брали на себе всю важку роботу, щоб отримати нагороду « Святої води» і благословення Крилатого Змія. Вторинна армія також стримувала повстання, щоб довести свою вірність.
Барбара знала, що Надії бракує людей, тому приймала до своїх лав усіх біженців і дезертирів. За короткий час їхні армії зросли в п’ять разів, досягнувши 50 000.
Спочатку Тіфф турбувався про те, що таким шляхом до них можуть проникнути шпигуни, але в тубільців не було таких намірів. Замість цього, їхня велика кількість зробила командування й логістику справжнього головного болю. Було вже кілька випадків, коли все виходило з під контролю.
Доля Імперії Сакартеса, яка не могла боротися з такою величезною армією, здається, була передречена. Безперервні поступи звичайно зробили Барбару дуже амбіціозною.
« Коли я знищу Доул, імперська столиця втратить свою охорону...» — подумала Барбара. Але потім вона подивилася на місто далеко і обомліла.
У небі стояв густий чорний дим, і вдалеці були чути крики. Рицар мчав до неї, визираючи так, ніби у нього була для неї термінова інформація.
- Нехай він заходить! « Барбара махнула рукою, і охоронці розступилися.
— Свята, кілька лідерів міста Доул об’єднались і повстали. Тепер вони контролюють все місто. Вони погоджуються прийняти віру бога Крилатого Змія... Але тільки за однієї умови: ми повинні якомога швидше дати їм святу воду. Вони також сподіваються, що ми зможемо прийняти у свої ряди жителів їхнього міста, тепер, коли панує такий хаос...
— Дійте! — Барбара кивнула, віддав наказ.
Спочатку ця ситуація дуже будила її, але зараз вона заціпеніла. У її серці навіть було відчуття розчарування, що ці досягнення ніяк не належали їй. Тим не менш, зараз були речі і важливіше її почуття.
Захоплення міста пройшло гладко. Траплялося, що під загрозою смерті були випадки фальшивої капітуляції. Барбара, пам'ятаючи про минуле досвіду, послала кілька людей, щоб допомогти гасити вогонь перш ніж зустрітися з лідерами. Після того, як вона пообіцяла їм « Святу воду" - ціле місто Доул перейшов у її розпорядження.
Алтарі і священики продовжували існувати. Це було останнє протистояння, яке міг надати Доул. Оскільки ворожі дії були набагато страшнішими, ніж будь - хто інший, Барбара не жаліла на них.
— Свята, це вівтар двох фальшивих богів. Одним з них є велетенський палаючий кінь Вудс, а другим - імператор-засновач Акабан. Жреці коня втратили свого заступника, але священики Акабана все ще мають підтримку божественної сили. Їм вдалося змусити групу солдатів охороняти себе... — Один з міських лідерів, який тепер був на їхньому боці, усміхнувся.
Після того як вони змінили свою владу, тотні духи відразу стали фальшивими богами. Якщо б Лейлін тут, то він напевно був би на практичному характері людей.
— Я поняла. Залиште це церкви! — Барбара подивилася на вівтар, трохи впохмуривши свої гарні брови. Хоча їй і було огидно зраджувати цих лідерів, у неї не іншого вибору, крім як прийняти їх в якості прикладу для інших. [хмм...]
Втративши два клуби, священики більше не могли повністю використовувати цілющі закляття. Такими темпами, їхня смерть була б неминуча. Барбара розуміла, що вони зраджували собі життя. Однак опір, який залишився їй до вподоби, приносив багато клопоту.
— Наведіть церковних воїнів, — перевіривши захисну структуру вівтаря, Барбара зрештою визнала, що елітні сили противника були справді могутніми. Тому вона викликала свою власну еліту.
У тубільців були також зразкові професійні Професіонали. Були також мисливці та амазонки, які принесли Ізабель багато неприємностей. Багато з тих, хто охороняв вівтар, були такими.
Проте Церква Гігантської Змія була військовою церквою, а тепер вона мала величезну кількість тубільців. Перед Барбарою була група напівголих воїнів-туземців з татуюванням диявола, кожен із яких був дуже здібним.
— Свята! Воїни нашого Господа готові слухатися ваших команд!
— Добре! Використовуйте свою лють, щоб вигнати останніх прибічників цих фальшивих богів! — Повела Барбара, стоячи перед ними.
Як тільки вона віддала наказ, ці тубільці сильно змінилися. Вони всі почали збільшуватися в розмірах, а їхні м'язи — роздмухати. Через кілька секунд перед нею вже стояли мініатюрні гіганти. Унікальне сяйво божественних заклинань Крилатого Змія освітлювало їхні тіла.
Під цим сяйвом татуювання диявола на їхніх тілах стало ще яскравішим, а в їх очах засвердлював демонічний блиск. Ці воїни були наділені здібностями Диявола!
— За нашого Господа! - Воїни-туїзці без вагання рушили вперед, а їхні атаки були такі сильні, наче вівтар окутало цунамі.
« Колісництво солдатів нашого Господа значно зросло...» — Барбара тепер виглядала спокійно, вимовляючи сильні божественні заклинання разом з іншими священиками.
Священики й військові сили були дуже важливі для церкви. Наприклад, Тир пропонував своїм паладинам зовсім інший шлях. Об'єднавши свої знання про острів Дебанкс зі своєю власною силою та розрахунками І.І.Чіпа, Лейлін створив для своєї власної церкви абсолютно новий шлях сили. Вони були Мисливцями на Диявола!
Як і було сказано в назві, Мисливці за дияволами поєднали чутливість до Диявола та вміння мисливців. Коли вони робили татуювання, то мали здібності, подібні до сили родоводів Диявола!
Ця професія поєднувала сили воїнів і чаклунів. Вона була дуже сильною, але також мала певні недоліки. Її учні мали мати надзвичайно сильну волю. Біль під час клеймування диявольського татуювання був моторошним.
На щастя, Лейлін уже мала багато підлеглих. Він повільно відібрав із 300 000 потрібних йому людей, і без особливих труднощів зрости кілька тисяч Мисливців на Диявола.
Лейлін спеціально створив щось унікальне. Якщо б мисливець зміг зловити справжнього диявола і запечатати його у своєму тілі, він отримав би багато сили Диявола. Це могло навіть підвищити його ранг! У кожному правдивому Мисливцеві на Диявола були запечатані дияволи.
Хоча Лейлін і дияволи не мали кривавої ворожості, вони таки були смертельними ворогами. Він створив цих мисливців, щоб знищити всіх дияволів, крім послідовників Вельзевула. Це дозволило б послабити силу дев’яти адміраду Баатора.
Ніхто не скаржився би на такі вчинки. Присвячення своїх зусиль знищити Диявола вважалося « правильним шляхом дій на континенті ».
Звичайно, Барбара нічого не знала про наміри Лейліна. Вона просто застигла на місці, шокована спостерігачами надзвичайних здібностей Мисливців на Диявола.
Ті, хто залишився охороняти вівтар, явно були фанатичними послідовниками фальшивих богів. Не було потреби диференційувати їх; можна було просто перебити всіх.
Як тільки вівтар був очищений, Барбара почала похмуро ходити в коридор. Зелена стать тепер була пофарбована у криваво-червоний колір, але вона не знайшла в цьому нічого поганого. Для тубільців було природно відбирати у своїх ворогів все, в тому числі і їхнє життя.
У центрі вівтаря була обсідиана статуя воїна на колісниці. Однак коня на чолі цієї колісниці вже давно було зруйновано.
Бзз! Бзза!*
Наче з неповаги, акабана підвищив жахливий тиск.
- Хмм! Фальшивий бог! — Барбара лише з подивом поглянула на імператора, міцно тримаючи священний хрест
— Господи наш, Крилатий Змей Кукулькан, будь ласка, даруйте мені сили!
Священний хрест засяяв світлом Лейліна. Біле світло спалахнуло, і сильний тиск швидко зник.
- Знищити статую і все, що з нею пов'язано! — Барбара зробила це офіційно.
Невдовзі статуї, священні хрести, книжки і навіть картини на стіні були знищені в попіл.
https://literna.net/uk/books/118-chornknizhnik-u-sviti-mahiv