Чжан Сяохоу кинув погляд на жінку-офіцера на ім'я Лін Фей. Він був неабияк здивований тим, що вона настільки добре обізнана з демонічними істотами гір Ціньлін.
— Саме так. Могутні тварюки зазвичай не висовуються, а от із дрібнотою розбиратися найскладніше. Ці Крилаті Патрульні Звірі надзвичайно підступні. Самі по собі вони слабкі, тому не нападатимуть на чужинців одразу. Вони просто кружлятимуть навколо й своїми криками подаватимуть сигнали іншим потворам поблизу. І вони скликатимуть не лише своїх сородичів, а й можуть привернути увагу значно сильніших хижаків! — підтвердив Чжан Сяохоу.
— Інших сильних хижаків? Навіщо їм це? Це ж не принесе їм жодної вигоди! — заперечив Чжао Ман'янь.
— Крилаті Патрульні Звірі — слабкі створіння. Вони покірно чекатимуть, поки великі хижаки нажеруться, а потім доїдатимуть залишки. Саме тому в горах Ціньлін ніколи не доводиться думати про те, як ховати трупи. Ці Патрульні Звірі завжди все підчищають, — пояснив Чжан Сяохоу.
— То вони як стерв'ятники? — поцікавилася Апас.
— Тільки набагато огидніші, — погодився Чжан Сяохоу.
Поки вони розмовляли, згори долинуло кілька пронизливих клекотів. Здавалося, ніби Крилаті Патрульні Звірі кружляють прямо над їхніми головами!
— Вони нас помітили? Нам краще негайно звідси забиратися, — стурбовано промовив Бай Хунфей.
— Без паніки. Ці крики ще не означають, що вони нас знайшли. Ці Крилаті Патрульні Звірі полюбляють горлати без жодної причини, просто щоб залякати боязких чужинців. Нам треба просто триматися стежки. Коли крики стихнуть, ми будемо в безпеці, — заспокоїв його Чжан Сяохоу.
Чжан Сяохоу бував у горах Ціньлін безліч разів. Він міг легко розрізнити інтонації в криках цих потвор і визначити, чи вони просто блефують, чи справді виявили загарбників.
— Це просто зграйка дрібних шавок, нам не варто про них хвилюватися. Час не чекає, поквапмося! — нетерпляче скомандував Лі Десінь.
— Генерале, ми зараз перебуваємо в горах Ціньлін, тож маємо бути шанобливішими, — порадив офіцер-радник.
— Шанобливішими? Якщо ми витрачатимемо час на кожну дрібну тварюку, що кружляє над кронами та схилами, це називатиметься не «шанобливістю», а роздуванням з мухи слона! Ми йдемо прямо і так швидко, як тільки можемо. Якщо вони наважаться нам заважати, я сам із ними розберуся! — відрізав Лі Десінь.
— Ми ж заздалегідь домовилися, що командую тут я! — Чжан Сяохоу знову спалахнув невдоволенням від зверхньої поведінки Лі Десіня.
— Та плюнь, хай собі казиться. Зрештою, він сам сказав, що бере їх на себе, — сказав Мо Фань.
Лі Десінь не хотів марнувати дорогоцінний час у дорозі. Ця місія була для нього критично важливою. Це була ідеальна можливість вислужитися перед командиром, тож він не міг допустити, щоб із сім'єю його начальства щось трапилося!
Пролунало ще кілька криків. Група підвела голови і побачила, як над верхівками гірських схилів і кронами велетенських дерев, що росли на краю, лопотять крилами темні силуети.
— Цього разу вони точно нас виявили, — оцінив ситуацію Чжан Сяохоу.
— Пф-ф, ніякої загрози вони не становлять! — пирхнув Лі Десінь.
Група продовжила шлях. З обох боків гірських стін лунало дедалі більше клекотів. Час від часу вони помічали, як одна чи дві потвори із сірим пір'ям перелітали з одного боку на інший. Вони ловили лише побіжні погляди цих небажаних гостей, коли ті проносилися над їхніми головами.
— Їх стає дедалі більше! — зауважила Лін Фей.
— У мене аж вуха болять, — миттєво підтакнув Чжао Ман'янь після слів Лін Фей.
На жаль, Лін Фей навіть не спромоглася на нього поглянути. Чжао Ман'янь намагався зухвало з нею фліртувати, але у відповідь отримав лише крижаний вираз обличчя, який чітко давав зрозуміти, що жінка не має жодного бажання з ним спілкуватися.
— Вони завжди так роблять: надокучають і виснажують свою здобич. Можуть горлати всю ніч навколо нашого табору, заважаючи відпочити й відновити сили. І найдивніше те, що хай би якою холоднокровною була людина, їхні крики все одно впливатимуть на її психіку, — пояснив усім Чжан Сяохоу.
— Крики цих Патрульних Звірів просякнуті магією. Це не просто звичайні звуки, — втрутилася Апас.
Апас як ніхто інший зналася на Ментальній магії. Здатність збурення та дезорієнтації ворожого розуму за допомогою звуку могла бути не надто ефективною від однієї-двох істот, але коли ці крики накладалися один на одного в міру збільшення їхньої кількості, це завдавало серйозного удару по цілі!
— А ти чимало знаєш, маленька дівчинко, — зауважив офіцер-радник.
— Мене цього всього навчив старший братик. Він у мене дуже розумний. Щовечора сідає до мене на ліжко і ділиться знаннями перед сном, — Апас усміхнулася, як невинне лисеня, і навмисно притулилася ближче до Мо Фаня.
На ліжко...
Перед сном...
Солдати Лютого Імперського Батальйону, включно з офіцером-радником, миттєво втупилися в Мо Фаня.
Мо Фань чітко прочитав у їхніх поглядах слово «покидьок». Як така чарівна маленька дівчинка могла потрапити до лап такого збоченця?!
Мо Фань просто втратив дар мови від витівок Апас. Вона знову майстерно використала свою чарівність, щоб нацькувати всіх чоловіків на нього!
З якоїсь причини Апас приносило колосальне задоволення спостерігати, як Мо Фань опиняється під шквалом загального осуду. При цьому вона вдавала із себе невинне святе янголятко, яке нібито нарешті здобуде свободу, щойно цього великого демона знищать.
— Продовжимо йти? Попереду розкинулася простора долина. Я впевнений, що там Крилаті Патрульні Звірі зберуться у величезну зграю. І саме там з'являться набагато сильніші хижаки, — попередив Чжан Сяохоу.
— Звісно, ми не збираємося зупинятися! Я ж сказав, що розберуся з демонічними потворами! — заявив Лі Десінь.
— А я не в тебе питав! — огризнувся Чжан Сяохоу. Його аж тіпало від Лі Десіня.
— Йдемо. Крилаті Патрульні Звірі вже сіли нам на хвіст, тому ховатися далі немає жодного сенсу, — сказав Мо Фань.
Лі Десінь одразу ж кинув погляд на Мо Фаня. Він звернув увагу, що генерал-майор Чжан Сяохоу впродовж усього шляху постійно звертався до Мо Фаня за порадами. Схоже, саме Мо Фань був неформальним лідером у їхній групі!
Хлопець, у якого з Викликаних Звірів є тільки вовк, удає із себе тут боса. Яка наївність!
Крики раптом стали ще гучнішими та пронизливішими. Усі відчули, як їхні голови аж розколюються. Крилаті Патрульні Звірі були неймовірно надокучливими. Хотілося просто злетіти в небо і перерізати їх усіх до єдиного, аби тільки дати вухам хоч трохи спокою.
— Пф-ф, купка низьких потвор наважується так зухвало поводитися в моїй присутності? Великий Нижчий Дракон Землі, настав час провчити їх, — зневажливо пирхнув Лі Десінь.
Великий Нижчий Дракон Землі був вкритий золотисто-коричневою лускою. Попри свою назву, він більше нагадував лютого механічного дракона, викуваного з металу!
У Великого Нижчого Дракона Землі не було крил, але коли він ставав на задні лапи, його зріст усе одно вражав.
Він задер голову й видав нищівний рев. Драконячий клич пронісся простором над скелями, мов постріл із гармати, створивши ефект гігантської вибухової хвилі. Крилаті Патрульні Звірі, що кружляли в повітрі, розлетілися врозтіч, наче нажахана зграйка риб. З неба посипалося пір'я, поки вони в паніці тікали вглиб лісу.
Сотні Крилатих Патрульних Звірів, які зібралися раніше, зникли за лічені секунди після цього реву. Навіть могутніші хижаки, що переховувалися серед дерев, замерли від благоговіння. Наразі вони не наважувалися робити жодних зайвих рухів.
— Аура Нижчого Дракона і справді вражає! — вигукнув Чжао Ман'янь.
Один лише драконячий рев розігнав усю дрібноту. Це суттєво полегшило їхню подорож, адже інакше вони б витратили купу часу на цих Крилатих Патрульних Звірів, які б горлали без упину, якби їх усіх не перебили.
— Я ж казав, що нам не варто витрачати на них час! — самовдоволено всміхнувся Лі Десінь, почувши компліменти.
— Усе не так просто, — пирхнув Чжан Сяохоу.
— Ці дрібні потвори не мають жодних шансів перед нашою абсолютною силою. Той метод, яким ви зазвичай заходите в гори Ціньлін, надто м'який! — огризнувся Лі Десінь.
Лі Десінь не надавав великого значення досвіду Чжан Сяохоу в горах Ціньлін. Досвід не мав жодного сенсу, якщо людина була достатньо сильною. Хіба лев буде вагатися, чи заходити в ліс, тільки тому, що йому шлях перегородила купка мурах?
Настрій групи помітно покращився, коли їхні вуха нарешті змогли насолодитися митями тиші. Присутність Нижчого Дракона справді позбавила їх багатьох проблем. Низькорівневі істоти завбачливо звільняли їм шлях, відчувши його лякаючу ауру.
Вони йшли цілісінький день, навіть не помітивши, як сплинув час. З настанням ночі температура в горах Ціньлін стрімко впала, а шквальний вітер став крижаним.
Виття вітру нагадувало зловісні людські стогони. Спочатку група планувала розбити табір під скелями, але вітер ставав дедалі сильнішим. Дуже скоро його виття огорнуло всі гори.
— Вітер звучить якось моторошно, — зауважив Чжао Ман'янь.
— Які ж ми «щасливчики», натрапити на Вітер Скорботи в першу ж ніч, — криво посміхнувся Чжан Сяохоу.
— Хіба Вітер Скорботи не з'являвся зовсім нещодавно? — швидко запитав Мо Фань.
— Вітер Скорботи не залежить від сезонів. У ньому немає жодної закономірності. Я думав, що після того, як він дув понад тиждень минулого разу, його не буде ще дуже довго. А він повернувся за такий короткий час... — пробурмотів Чжан Сяохоу.
Лі Десінь підійшов до краю урвища і навмисно висунув руку, щоб відчути силу вітру.
— Не такий уже він і страшний, — заявив Лі Десінь.
— Це тільки початок. Ми не можемо розбити табір тут, нам треба знайти Дерево-Завісу. Інакше до ранку ми витратимо половину енергії! — наголосив Чжан Сяохоу.