Фіолетовий Імперський Батальйон налічував дев'ятьох бійців на чолі з генерал-майором Лі Десінем. Він пихато їхав попереду верхи на Величному Нижчому Драконі Землі.
— Ви... не схожі на військових, чи не так? — з усмішкою поцікавився офіцер-радник, поглядаючи на Мо Фаня, Чжао Ман'яня, Юй Шиши та інших.
— Ми з гори Фаньсюе, — спокійно відповів Бай Хунфей.
— Гора Фаньсюе? — Лі Десінь обернувся і зневажливо пирхнув: — Ніколи не чув!
— Для невігласів цілком нормально не знати про багато речей і місць, — миттєво підколола його Юй Шиши.
Юй Шиши вже вважала гору Фаньсюе своєю домівкою і не дозволила б нікому ставитися до неї зверхньо. До того ж, Лі Десінь був просто нестерпно самовпевненим. Навіть у неї свербіли руки стягнути його з того ручного дракона і вибити з нього все лайно!
— Вперше чую, щоб хтось наважився назвати Фіолетовий Імперський Батальйон невігласами! — втрутилася жінка з довгим хвостом із їхньої групи.
Вона мала густе волосся, яке навіть у хвості виглядало доволі об'ємним. Прямі пасма сягали майже до попереку, а чорний пояс ідеально підкреслював її звабливі вигини. Жінка явно кидала виклик Юй Шиши. Вона випромінювала впевненість і гордість за свій Фіолетовий Імперський Батальйон!
— Гори Ціньлін уже зовсім близько. Стежка тут крута, тож будьте обережні, — нагадав усім Чжан Сяохоу, вдало відволікаючи їх від суперечки.
Мо Фань не надто добре орієнтувався на Центральних Рівнинах, тож і про Фіолетовий Імперський Батальйон нічого не знав. Він навмисно пригальмував крок і розпитав про них Чжан Сяохоу.
— Знаєш Імперських Магів зі Стародавньої Столиці? — відповів запитанням на запитання Чжан Сяохоу.
— Знаю. Вони якось пов'язані? — швидко озвався Мо Фань.
— Трохи. Найталановитіших магів Стародавньої Столиці вербують до лав Імперських Магів — це для них найвища честь, ніби відбір до Королівської Варти. Водночас серед підрозділів Центральних Рівнин є особливий батальйон, який зазвичай бере на себе найскладніші місії та операції. Щороку кожен підрозділ рекомендує кількох талантів до Фіолетового Імперського Батальйону. Вважай їх бійцями спецназу, — пояснив Чжан Сяохоу.
— Он воно що! Не дивно, що вони так задирають носи! — промовив Мо Фань.
— Дідько, оця кралечка... Я нікому не дозволю її поцупити. Вона моя, цк-цк-цк, тільки погляньте на цю гнучку талію і довгі ноги. Мужики, ви тільки уявіть, як ці ніжки обвиваються навколо мене! — збуджено випалив Чжао Ман'янь.
Чжао Ман'янь не зводив очей із жінки, яка щойно сперечалася з Юй Шиши. Її владна військова виправка здавалася йому найпривабливішою рисою!
— Я прямо бачу, як тобі кортить благати її відшмагати тебе батогом і наступити на тебе підборами, еге ж? — підколов його Мо Фань.
— А звучить не так уже й погано, якщо подумати. З таким личком і фігурою? Я б не відмовився з нею порозважатися! — заявив Чжао Ман'янь.
— Брат Чжао, як завжди, шукає гострих відчуттів! З жінками з Фіолетового Імперського Батальйону добіса складно впоратися, — розсміявся Чжан Сяохоу.
— Пити найміцніше пійло і приборкувати найзухвалішу красуню — ось мій девіз, і я ні про що не шкодую! — гордо проголосив Чжао Ман'янь.
Спочатку Чжао Ман'янь не надто радів цій подорожі, але все змінилося, щойно до них приєднався Фіолетовий Імперський Батальйон. Йому було плювати на обставини, головне — щоб поруч крутилися красиві жінки!
Стежки, що вели до гір Ціньлін, були надзвичайно крутими. Єдиним шляхом уперед слугували вузькі підвісні мости, що гойдалися високо в повітрі, хоча вони ще навіть не зайшли глибоко в гори. З одного боку височіли величні скелясті стіни, а з іншого зяяли стрімкі урвища над глибокими ущелинами. Вітер тут не вщухав ні на мить. Таку маленьку лолі, як Лінлін, могло легко здути в прірву будь-якої секунди.
Мо Фань навмисно викликав Снігового Вовка Летючого Струмка і посадив Лінлін йому на спину, адже хвилювався за її витривалість.
Невдовзі після того, як з'явився вовк, Лі Десінь самовдоволено посміхнувся і хмикнув: — Не знав, що ти теж викликач!
— Еге ж, — кивнув Мо Фань.
— Але рівень Командира — це, мабуть, межа для твого вовка, еге ж? — вів далі Лі Десінь.
— М-м, йому буде вкрай важко еволюціонувати до рівня Правителя. Для цього знадобиться шалена кількість ресурсів, — визнав Мо Фань.
— Ресурсів? Який же ти наївний. Хіба ти не знаєш, наскільки важливий родовід Викликаних Звірів? Ти штучно дотягнув цього вовка до його нинішнього рівня. Якщо й далі впиратимешся, то навіть на рівні Правителя він буде в рази слабшим за істот із видатним родоводом! Для порівняння: хоч мій Величний Нижчий Дракон Землі зараз лише на нижчому щаблі рівня Правителя, завдяки своїй драконячій плоті та диханню він легко здолає повноцінного Правителя! — з гордістю заявив Лі Десінь.
— Нижчий Дракон справді має неабиякі здібності, але я вже звик до свого вовка, тож якщо буде можливість, я допоможу йому досягти вищих рівнів, — байдуже відповів Мо Фань.
— Вовк завжди залишиться вовком. Він ніколи не зрівняється з драконом. Ти сам це зрозумієш, коли досягнеш вищих рівнів. Такий вовк у підсумку згодиться лише як транспортний засіб, — категорично відрізав Лі Десінь.
Мо Фань лише натягнув посмішку в стилі «пішов ти». Він навіть не намагався далі сперечатися з цим бовдуром.
Лі Десіню теж було ліньки базікати з таким впертим дурнем, як Мо Фань. Він розвернувся й гордовито повів групу далі.
Раптом із боку високих скель долинули різкі крики. Визначити їхнє джерело було складно, адже звуки відбивалися від гірських схилів багаторазовою луною.
Мо Фань підвів погляд, намагаючись вистежити істот, що видавали ці звуки, але вздовж скель, серед дерев та каміння було безліч місць, де вони могли ховатися. Розгледіти потвор було добіса складно!
— Це Крилаті Патрульні Звірі. Їхні крики можна почути майже будь-де в горах Ціньлін! — попередив усіх Чжан Сяохоу.
— Вони нас помітили? Мені казали, що з цими Крилатими Патрульними Звірами страшенно складно мати справу! Щойно вони бачать чужинців, одразу ж скликають до себе величезну зграю своїх. Вони не атакують відразу, а кружлятимуть навколо, поки не переконаються, що їхньої кількості достатньо, аби роздавити загарбників і влаштувати кривавий бенкет! — жінка-офіцер Лін Фей задерла голову, демонструючи витончену шию.