— Прокляття, до біса все це! Я буду повною ідіоткою, якщо ще хоч раз візьмуся за подібне урядове завдання! — Гу Їн була настільки розлючена, що влаштувала справжню істерику просто на місці. Якби вона не була такою виснаженою, то, мабуть, почала б гатити Крижаними Закляттями по власних товаришах, аби хоч якось виплеснути гнів.
— Бос, життя — це не завжди гладенька дорога. Час від часу трапляються розчарування, це нормально. Нам просто треба набратися терпіння. Можливо, з наступної групи Демонічних Саламандр ми виб'ємо два чи три серця. Хіба це не означатиме, що ми все одно в плюсі? — Чжун Лі з ніяковим виразом обличчя поспішив сказати кілька втішних слів.
— В плюсі, та пішов ти в сраку! З такими темпами кожен із нас заробить щонайбільше сто тисяч за місяць каторжної праці. Та тут навіть жерти нічого! Навіть трава в дупу коле, коли ходиш по нужді. Я б ще терпіла це, якби ми реально заробляли нормальні гроші, але з якого дива я маю рвати жили за такі копійки?! — сердито випалила Гу Їн.
Більшість мисливців бралися за велике замовлення раз на півроку, проводячи місяць-другий у дикій природі за жахливих умов. Деякі люди не могли витримати навіть дня чи двох у занедбаному будинку, не кажучи вже про те, щоб жити в безлюдній пустці, що кишить демонічними потворами.
Тому мисливці зазвичай терпіли ці поневіряння місяць-два, аби заробити цілий статок, а потім кілька місяців відпочивали. Інакше вони б просто з'їхали з глузду.
Іншими словами, навіть якщо вони проведуть тут місяць, кожен отримає лише по сто тисяч. За їхнім звичним графіком це означало б, що вони зароблять лише сто тисяч за півроку.
Сто тисяч на півроку?
Чи не простіше було б знайти звичайну роботу? Навіщо їм тоді взагалі ризикувати життям у дикій природі?
— Що це за лайняна робота? З мене досить, забираймося звідси якнайшвидше! — Сє Хао також не приховував свого невдоволення.
— Чжун Лі, ти міг би наступного разу зібрати більше інформації про потвор? Нехай ці Саламандри вбиває хтось інший!
Команда повністю втратила бойовий дух. Мо Фань чудово їх розумів. Будь-який мисливець при здоровому глузді не став би марнувати час на такий квест.
Якщо такий вище середнього рівня мисливський загін, як Загін Фен, відмовлявся продовжувати завдання, то решта груп, найімовірніше, теж здадуться і покинуть Озеро Тисячі Островів.
З такими темпами ніхто більше не витрачатиме час на Демонічних Саламандр, дозволивши їм безперешкодно розмножуватися!
— Давайте подумаємо ще раз... Я теж не хочу, щоб наш час і зусилля пішли прахом. Як щодо такого варіанту? Ми приймемо остаточне рішення після того, як відновимо сили. Якщо справа справді не вигорить, ми зможемо рушити на захід і вбити кількох болотних ящерів, щоб хоч якось компенсувати збитки. Це краще, ніж повертатися з порожніми руками, згодні? — запропонував Чжун Лі.
— Угу, я краще буду вбивати ящерів у болотах, аніж марнувати час на цих Саламандр тут! — підтримав його носатий маг.
Команда була надто виснаженою, щоб кудись іти. Вони розбили намети на безлюдному острові, вирішивши залишитися тут на ніч.
Кожен мисливець знав, що зупинятися на ніч біля водойми небезпечно, адже демонічні потвори можуть прийти на водопій. Був чималий ризик, що їх просто витягнуть із наметів і зжеруть на вечерю, поки вони спатимуть!
Мо Фаню доручили нічну варту, оскільки він єдиний зберіг сили. В очах інших нічне чергування було єдиною роботою, на яку він годився!
Мо Фань стояв на схилі пагорба і дивився вниз на воду, оточену горами. Це було спокійне озеро. На поверхні води він міг бачити відображення хмар, що повільно пропливали небом.
— Я не можу знайти жодних їхніх слабкостей. Доведеться покладатися на потужніші закляття, щоб знищити їх, а це означає, що моя енергія вичерпуватиметься набагато швидше...
Мо Фань був стурбований. Ці Демонічні Саламандри і справді неабияк дратували. Їхній захист був порівнянний із деякими слабшими істотами рівня Командира, а їхня кількість просто зашкалювала...
Занурений у роздуми, Мо Фань раптом почув дивний звук із боку води.
Він зовсім не був схожий на крик демонічної істоти. Це радше нагадувало звук перетікання якоїсь густої, в'язкої рідини...
Мо Фань поглянув на озеро і помітив, що вода почала мутніти. Здавалося, ніби хтось щойно вилив у неї величезну діжку брудної води!
— Що відбувається?
Мо Фаня розібрала цікавість. Він миттю перетворився на Тіньового Птаха, пролетів крізь дерева і приземлився на березі озера.
— Мені здалося?
Щойно Мо Фань дістався берега, вода раптом знову стала кришталево чистою. Під місячним сяйвом він міг навіть розгледіти дно озера.
Вода очистилася так само раптово, як і помутніла мить тому. Йому знадобилася лише хвилина, щоб злетіти зі схилу, проте було просто неможливо, щоб вода так швидко стала прозорою.
Мо Фань не зводив очей з поверхні. Він міркував, чи не була поверхня озера чимось вкрита, точнісінько як сині метелики колись вкрили озеро в Учжені, ховаючи від нього всі відображення на його поверхні.
Цього разу Мо Фань був уважним до подібних трюків, проте не помітив нічого підозрілого.
Вода просто помутніла і знову очистилася за лічені секунди.
— Може, це через сірі хмари? Може, мені просто здалося?
Мо Фань так і не зрозумів, що це було. Йому не залишалося нічого іншого, окрім як повернутися до наметів.
— Де ти вештався? Ти ж мав стояти на варті. Чому ти не виконуєш свою роботу? Ти що, хочеш попрощатися зі своїм депозитом? — насупилася Гу Їн, побачивши Мо Фаня.
— Я ходив відлити. Моя сеча страшенно смердить. Я боявся, що це завадить вам усім спати, тому відійшов подалі, — з усмішкою пояснив Мо Фань.
— Яка ж огида. Навіщо, в біса, ти розповідаєш мені такі подробиці?! — Гу Їн закотила очі.
— А ти чому ще не спиш? Вирішила спеціально мене перевірити? — спитав Мо Фань.
— У мене кепський настрій після того, як я усвідомила, що ми тут нічого не заробимо. А коли настрій кепський, я страждаю від безсоння. Цих потвор тут так багато. Ми б могли заробити цілий статок, якби знайшли спосіб розбивати їхні панцирі! — прогарчала Гу Їн.
— То тебе це теж турбує... тобі аж настільки потрібні гроші? — зауважив Мо Фань.
— А кому вони не потрібні? — відповіла питанням на питання Гу Їн.
— Твоя правда.
— Я планую накопичити на Галактичну Жилу, щоб спробувати прорватися на Просунутий рівень. Але, схоже, з цього нічого не вийде... — Гу Їн важко зітхнула.
— Галактична Жила коштує чимало. З такими темпами тобі доведеться збирати на неї років двадцять, — пробурмотів Мо Фань.
— Саме тому я й подумала: якщо цього року не зможу досягти прогресу, краще просто вийду заміж за якогось багатія. Я зможу отримати все, що захочу, трохи пококетувавши та застогнавши, — виплюнула Гу Їн.
— Звучить так, ніби ти говориш це цілком серйозно, — усміхнувся Мо Фань.
— Я й говорю серйозно. Я вже подумую про те, щоб кинути все це. Це надто виснажливо. Я працюю мисливцем уже майже десять років, щодня ризикуючи життям і навіть не ставлячись до себе як до людини. А тепер я усвідомлюю, що насправді заробляю менше, ніж ті хтиві шльондри. Вони можуть отримати все, що побажають, просто виляючи сідницями і продаючи свої дупи, — з гіркотою промовила Гу Їн.
— Е-е... — Мо Фаню раптом відібрало мову.
Їхня лідерка була міцною як сталь!