— Оце вже подумую сам собі віку вкоротити, а ти?
— Мені анітрохи не легше.
— Ми хвилювалися, що з ним трапилася якась халепа, а виявляється — він просто покидає нашу команду Просунутих Магів!
— Може, приберемо його, поки він не здійснив прорив? Якщо він і справді досягне Верховного Рівня, ми втратимо свій єдиний шанс...
— Мо Фаню, ти справжній псих!
Вуличні ліхтарі витягували довгі тіні двох похнюплених постатей. Мо Фань із Чжао Ман'янем брели вулицями — Му Бай ущент зруйнував їм чудовий післяобідній настрій.
Га? Хіба вони не мали б радіти за друга?
Радіти, хріна лисого! Скільки сил вони поклали на пошуки Тотемних Звірів, рятуючи попутно незліченні життя, — а Небеса взяли й дозволили Му Баю першим досягти Верховного Рівня...
Ще в старшій школі культивація Мо Фаня випереджала Му Бая щонайменше на цілу вулицю, та клятий бар'єр Просунутого Рівня дав Му Баю змогу вирватися вперед. Заперечувати його везіння та впертість Мо Фань не міг, але, серйозно, — усі п'ять його власних елементів давно сягнули піку!
Хай там як, Мо Фань був страшенно незадоволений... і навіть якби Му Бай, здобувши Верховний Рівень, так і не зміг його здолати, легше від цього не стало б.
Мо Фань і Чжао Ман'янь рушили далі, на аукціон, хоча настрою в обох уже й слід прохолов.
Під час аукціону Мо Фань не переставав думати про Му Бая, майже не звертаючи уваги на цінність лотів, що йшли з молотка, — а планував же спершу підшукати собі надійне захисне спорядження.
— Наступний лот — артефакт зі Сходу. Цікаво, чи знає хтось із присутніх його походження... Артефакт зветься Ріг Бога-Оленя. Оцінювач припускає його зв'язок із давньою істотою-охоронцем, а отже, в очах колекціонера річ безумовно цінна. Стартова ціна — тринадцять мільйонів! — коротко пояснив аукціоніст натовпу.
Зумій знайдений ними оцінювач точно визначити вартість стародавнього артефакта, аукціоніст продав би його або за солідну суму, або якомусь колекціонеру, щоб зірвати добрячий куш. Та оскільки оцінити старожитність такого штибу було вкрай важко, здебільшого їх колекціонували просто заради захоплення. Деякі, щоправда, мали особливе застосування, що піднімало ціну вгору вдесятеро, — тож вартість артефактів із відомою силою і тих, чия суть лишалася загадкою, різнилася разюче!
Властивостей Рога Бога-Оленя аукціоніст, вочевидь, так і не розкрив — мав про нього лише короткий опис. Стартову ціну виставили на тринадцять мільйонів просто тому, що це антикваріат, здатний спокусити заможного колекціонера.
— Вони серйозно продають оце майже за мільярд?! — випалив Чжао Ман'янь.
Тринадцять мільйонів євро — це приблизно мільярд юанів, сума, яку чимало Просунутих Магів заробляли хіба ціною власного життя, ризикуючи ним на кожному кроці.
— П'ятнадцять мільйонів! — раптом вигукнув Мо Фань.
Чжао Ман'янь аж підскочив.
— Ти геть з глузду з'їхав? Навіщо тобі здалася ця штука?
— Шістнадцять мільйонів! — озвався якийсь чоловік з натовпу.
— Сімнадцять! — не вагаючись, підняв ставку Мо Фань.
Суперник більше не озивався.
— Сімнадцять мільйонів, продано! Схоже, цей юнак — поважний колекціонер. Хай Ріг Бога-Оленя принесе вам неабияку удачу! — радісно оголосив ведучий.
— Боже мій, розумію, настрій у тебе паскудний, але зганяти злість, розкидаючись грошима, — це вже занадто! Ми торгуємося в євро, ця штука щойно обійшлася тобі в півтора мільярда! — присоромив його Чжао Ман'янь.
Мо Фань хутко переказав кошти й забрав лот; податок аукціоніст мав сплатити сам.
— Пане, бажаєте забрати річ просто зараз? Можемо й доставити...
— Заберу зараз же.
— Звісно.
Тільки-но Ріг Бога-Оленя опинився в руках, на душі в Мо Фаня одразу полегшало.
Чжао Ман'янь підійшов до нього, сьорбаючи сік із пляшки, з кислою міною на обличчі.
— Знаю, ти зірвав неабиякий куш на нагороді за Сльози Медузи, але марнувати гроші отак не варто. Може, поясниш, для чого взагалі здався цей гівняний ріг?
— Старий Чжао, ти справді не второпав? — серйозно перепитав Мо Фань.
— Второпав, ти просто ідіот!
— Ти що, тупий баран? Для мене гроші важливіші за власне життя — то якого дідька я б викидав їх на щось непотрібне?! Ця штука — Тотемний Артефакт! — заявив Мо Фань.
Обличчя Чжао Ман'яня вмить пожвавішало. Він узяв Ріг Бога-Оленя, досі запечатаний у скляному контейнері, і заходився уважно його роздивлятися.
— Чому ти вирішив, що це Тотемний Артефакт?
— Поглянь, тут є Тотемна Печатка, — Мо Фань показав на лінії, що вкривали ріг.
Через стан рога лінії помітити було непросто: одні товщі, інші тонші, мов павутинки. Розгледіти їх міг хіба хтось добре обізнаний із Тотемними Печатками.
— Я... я нічого не бачу... — зізнався Чжао Ман'янь.
Правду кажучи, Мо Фань і сам спершу не розгледів Тотемної Печатки — про зв'язок рога з Тотемним Звіром він дізнався лише тоді, коли Маленький Кулон-Вугор подав йому сигнал!
Маленький Кулон-Вугор рідко виявляв цікавість до чогось, окрім речей рівня Джерела Фараона та Тотемних Артефактів.
Щойно Мо Фань помітив, що Кулон зацікавився рогом, він рішуче вступив у торги.
Придивившись до артефакта зблизька, Мо Фань переконався: під певним кутом лінії на розі й справді нагадували Тотемну Печатку. Сумнівів не лишалося — колись ця річ належала Тотемному Звіру!
Усі Тотемні Артефакти вважалися давно втраченими. Шао Чжен свого часу шукав їх, та натрапляв хіба на дрібні зачіпки. Мо Фань і подумати не міг, що знайде один із них тут, в Афінах!
А це, своєю чергою, означало: чимало Тотемних Артефактів насправді осіли за кордоном — одні прикрашають чиїсь маєтки як рідкісні реліквії, інші й досі кочують по аукціонах!
— Він і справді належав Тотемному Звіру? Хто ж це міг бути? — вигукнув Чжао Ман'янь, вирішивши повірити другові на слово.
Вистеж вони ще одного Тотемного Звіра — і, можливо, отримали б шанс розірвати кайдани Просунутого Рівня!
Му Бай уже знайшов свій шлях до Верховного Рівня. Їм двом доведеться напружитися вдвічі сильніше — усвідомлення того, що Му Бай їх наздогнав, муляло дедалі дужче!
— Без сумніву. Пошукаємо відомості про Тотемного Звіра, схожого на оленя... маючи Тотемну Печатку, знайдемо більше зачіпок. Хтозна, може, натрапимо на щось на кшталт Місячної Молі-Фенікса — а то й на когось сильнішого! — радісно припустив Мо Фань.
— ХА-ХА-ХА, оце пощастило натрапити на нього випадково — а коли шукали цілеспрямовано, то жодного разу не поталанило!