Му Нінсюе подивилася на Мо Фаня, чекаючи, поки він продовжить.
— Мені якось розповідав про це Чжао Ман'янь. Я ще тоді здивувався, з чого б це він раптом зацікавився Тотемними Звірами і навіть почав їх досліджувати, — Мо Фань пригадав розмову з Чжао Ман'янем і пов'язав її з тим, що йому нещодавно розповідав Голова Шао Чжен про Басю. Він швидко впорядкував інформацію, перш ніж усе пояснити Му Нінсюе.
— Чжао Ман'янь переповів мені легенду про Чорну Черепаху, і про те, як у неї з'явилося два нащадки. Один із них — Чорний Тотемний Змій, а інший — Бася. За припущеннями старого Бао та Голови Шао Чжена, дерев'яна тріскачка, яку знайшов Чжао Ман'янь — це символічний артефакт Басі. Щось на кшталт реліквії, якою зазвичай володіли вожді стародавніх племен, що перебували під захистом Тотемних Звірів. А тепер поглянь сюди: це візерунок Тотемного Звіра, якого шукав Цзян Шаоцзюнь. Я впевнений, що це печатка Чорної Черепахи.
Мо Фань дістав щоденник Цзян Шаоцзюня. Там була недбала позначка, що вказувала саме на Чорну Черепаху.
Але найцікавішим було те, що печатка Чорної Черепахи здалася Му Нінсюе напрочуд знайомою...
— Ця... печатка Чорної Черепахи виглядає як накладення печатки Чорного Тотемного Змія та візерунка з дерев'яної тріскачки! — вражено промовила Му Нінсюе, пригадавши візерунок на артефакті Чжао Ман'яня.
— В саму точку! Це комбінація обох! Дві печатки зливаються і утворюють печатку Чорної Черепахи... Це фактично підтверджує легенду про те, що Чорна Черепаха мала двох нащадків: Сюаньше і Басю! — вигукнув Мо Фань.
Му Нінсюе кивнула. Вона помітила, наскільки Мо Фань був схвильований розгадкою цієї таємниці.
— А тепер поглянь на цю частину пера, — Мо Фань приклав загадкове перо до стіни і закрив його частину рукою.
— Мгм, це схоже на візерунок Місячної Молі-Фенікса, ти вже це казав, — відгукнулася Му Нінсюе.
— Якщо наше припущення про те, що Чорний Тотемний Змій і Бася є нащадками Чорної Черепахи, вірне, це означає, що Місячна Міль-Фенікс насправді є одним із нащадків того, кому належало це перо! — сказав Мо Фань.
Серце Му Нінсюе пропустило удар, коли вона почула ці слова. Невимовний трепет охопив її душу!
Якщо Місячна Міль-Фенікс була лише нащадком власника цього пера, то ким же тоді був сам Тотемний Звір, якому воно належало?
— Стривай! Якщо ми вже знаємо Тотемну Печатку Місячної Молі-Фенікса і печатку власника пера, хіба ми не можемо просто відняти одну від іншої, щоб дізнатися печатку іншого Тотемного Звіра? — Му Нінсюе аж очі засяяли, коли вона це усвідомила.
— Точно! — Мо Фань енергійно закивав.
Формула Тотемних Печаток була простою: печатка Басі + печатка Чорного Тотемного Змія = печатка Чорної Черепахи!
Отже, печатка власника загадкового пера — печатка Місячної Молі-Фенікса = печатка невідомого Тотемного Звіра!
Сліди Тотемних Звірів були майже стерті часом, і знайти бодай якісь зачіпки про них було вкрай важко. Проте, якщо заздалегідь знати печатку Тотемного Звіра, це може стати чудовим орієнтиром для його пошуку!
— Можливо, Цзян Шаоцзюнь теж розгадав зв'язок між Тотемними Звірами завдяки цим малюнкам? — припустила Му Нінсюе, пригадавши слова Лянь Сішаня.
— Так і є. Він наполягав на тому, щоб досліджувати південь, навіть якщо йому доведеться йти туди самому. Він, мабуть, вирахував, що там знаходиться могутній Тотемний Звір, використовуючи Тотемні Печатки. Він навіть згадував про це у своєму щоденнику! — з запалом підхопив Мо Фань.
Цзян Шаоцзюнь справді розгадав таємницю Великого Тотемного Звіра за допомогою Тотемних Печаток. Але тоді йому ніхто не повірив, тож він вирішив довести це самостійно.
Чоловік, який настільки палко цікавився минулим; чоловік, який був готовий пожертвувати всім заради пошуку істини; чоловік, який розкрив таємниці Тотемних Звірів, і зрештою безслідно зник... Мо Фань не раз чув, як Цзян Шаосюй розповідала про свого брата Цзян Шаоцзюня. Раніше він не відчував із ним особливої спорідненості, але тепер, коли він сам торкнувся цієї таємниці, його серце шалено калатало!
Ким міг бути Тотемний Звір, якому належало це перо — істота, чий ранг перевершував Місячну Міль-Фенікса? І який Тотемний Звір стояв на одному рівні з Місячною Міллю-Феніксом?
Ким був той Великий Тотемний Звір, про якого Цзян Шаоцзюнь постійно згадував у своєму щоденнику? Чи це був той самий Тотемний Звір, якому належало перо? Чи хтось інший?
— Хоч я й не до кінця розумію, чому ти так захопився Тотемними Звірами, але я щиро вірю, що ти знайдеш інших, окрім Чорного Тотемного Змія та Місячної Молі-Фенікса, — тихо підтримала його Му Нінсюе.
Мо Фань і сам не міг би дати точної відповіді.
Чому він так палко зацікавився Тотемними Звірами? Чи справа була лише в їхній силі?
Невже його просто вабила нездоланна міць Тотемних Звірів? Чи він був у захваті від думки, що міг би вільно мандрувати світом, якби зміг підкорити собі одного-двох із них?!
— До речі, ти не знаєш, що сталося з Чжао Ман'янем? — запитала Му Нінсюе, коли їй на думку спало це питання.
— Щодо цього є дещо, чого я не можу збагнути, — відповів Мо Фань.
— Що саме? — Му Нінсюе теж було цікаво. Вона чула від інших подробиці про те, як Чжао Ман'яня проковтнула гігантська істота.
— Якщо Бася слідував за нами аж від Японії до Венеції, чому він раптом з'явився саме після завершення Світового студентського турніру? Мене не покидає відчуття, що все не так просто, як здається! — поділився сумнівами Мо Фань.
Му Нінсюе виглянула з альтанки і саме вчасно помітила, як Чорний Тотемний Змій наблизив до них свою велетенську голову. Очевидно, він відчув присутність Мо Фаня і приплив привітатися.
Одна думка майнула в голові Му Нінсюе, коли вона побачила, наскільки приязним був Чорний Тотемний Змій до Мо Фаня:
— Мо Фаню, а чи не могло бути так, що життя Чжао Ман'яня опинилося під загрозою? Бася не з'явився, щоб щось зруйнувати, і він не збирався їсти Чжао Ман'яня. Насправді він намагався його врятувати!
Ці слова Му Нінсюе миттю розвіяли всі сумніви Мо Фаня!
Точно! Бася, вочевидь, слідував за Чжао Ман'янем, оскільки дерев'яна тріскачка була його символічною посудиною. Чжао Ман'янь був для нього немов вождь стародавнього племені, яке захищав Тотемний Звір, тому він з'явився саме тієї миті, коли життя Чжао Ман'яня опинилося в небезпеці!
І чому він не додумався до цього раніше?! Це означало, що з Чжао Ман'янем справді щось сталося...
— Пам'ятаєш, про що Чжао Ман'янь із тобою говорив? — запитала Му Нінсюе.
— Він здавався дуже пригніченим, здебільшого через свого батька. Він хотів довести йому свою цінність, щоб батько ним пишався. І ще він хотів мені щось сказати, але так і не наважився. Здавалося, йому було б занадто боляче про це говорити, — пригадав Мо Фань.
— Хіба ви не близькі друзі? Чому він не захотів тобі розповісти? — здивувалася Му Нінсюе.
— Я... я не знаю, — Мо Фань і сам гадки не мав.
— Зазвичай є кілька причин, чому людина щось приховує. По-перше, це може зашкодити тому, з ким вона говорить. По-друге, це може нашкодити комусь, хто так само важливий, як і ця людина. По-третє, це може завдати шкоди їй самій, — пояснила Му Нінсюе.
Слова Му Нінсюе змусили Мо Фаня поглянути на свої запитання під іншим кутом. Якщо Бася з'явився лише тому, що Чжао Ман'янь опинився в небезпеці, то чи не означало це, що Чжао Ман'янь не хотів розповідати йому всього, бо це наразило б на небезпеку і самого Мо Фаня?
Голосний крик із небес перервав роздуми Мо Фаня.
Мо Фань і Му Нінсюе вийшли з альтанки і побачили Нічного Яструба та його Орла Світлової Завіси, що кружляли в небі.
Чорний Тотемний Змій уже занурився у воду, щоб не лякати птаха, інакше той просто не наважився б приземлитися.
— Мо Фаню, сталася біда! — насупившись, гукнув Нічний Яструб.
— Що сталося? — запитав Мо Фань.
— Поговоримо, коли доберемося до філії Союзу Примусу Лін'їнь, — Нічний Яструб дав знак Мо Фаню та Му Нінсюе сідати на свого Орла.
Вони полетіли на Орлі Світлової Завіси над озером у напрямку гір Лін'їнь...
Нічний Яструб доставив їх просто до в'язниці. Там уже були Тан Чжун і Тан'юе. Їхні обличчя були похмурішими за хмару. Вони не могли промовити й слова, коли побачили Мо Фаня та Му Нінсюе.
Мо Фань зазирнув у в'язницю і побачив, що в одній із камер була величезна калюжа крові і труп, понівечений до невпізнання.
В іншому кутку сидів Псар. Його погляд був лютим, а руки — вкриті кров'ю. Кров повільно капала на підлогу.
— Він убив Ке Лінсі, — з почуттям провини промовила Тан'юе. — Мені не варто було замикати їх в одній камері.
Мо Фань був приголомшений цим видовищем.
Розум в'язнів придушувався, поки вони перебували в камерах, що означало неможливість використати бодай якесь закляття. Іншими словами, Псар убив Ке Лінсі в найжорстокіший спосіб — голими руками.
Смерть Ке Лінсі означала, що вони втратили єдиний доказ для звинувачення Континентального Радника Су Лу!
(ПП: геніальне рішення, як завжди)
— Навіщо ти це зробив?! Твої злочини були не настільки серйозними. Тобі довелося б відсидіти кілька років, а потім ти б усе ще міг залишатися магом. Але після вбивства Ке Лінсі тобі вже ніколи не вийти з-за ґрат! — зірвався Тан Чжун.
— Я боюся Су Лу куди більше, ніж довічного ув'язнення, — Псар підняв погляд. На його обличчі не було самовдоволеної усмішки, ніби все йшло за його планом. Навпаки, він був блідий і вкритий холодним потом від тривоги та тваринного жаху!
Су Лу найбільше ненавидів, коли його люди його підводили. Псар чудово знав, які тортури на нього чекають, якщо він не лише провалить завдання, а й накличе на Су Лу проблеми.
Псар волів спокутувати провину, навіть якщо це означало скоїти тяжкий злочин, убивши члена комітету Дослідницького Союзу. Краще провести залишок життя у в'язниці, ніж зазнати гніву розлюченого Су Лу!
— Невже цей чоловік справді настільки страшний? — здивовано запитав Мо Фань, бачачи реакцію Псаря. Важко було уявити, чому чоловік, майже непереможний на просунутому рівні, міг настільки панічно когось боятися!
— Тобі не зрозуміти... тобі ніколи цього не збагнути... тобі теж варто приготуватися. Су Лу ніколи не прощає тим, хто переходить йому дорогу. Скоро... скоро ти опинишся на моєму місці, — Псар стиснувся в кутку. Здавалося, він уже почав божеволіти.
— ...Ходімо, — зітхнув Мо Фань.
Тан'юе продовжувала картати себе за те, що сталося. Мо Фань запевнив її, що в цьому немає її провини.
Тан'юе могла бути Карателем, але вона була занадто доброю, щоб зрозуміти, наскільки потворною може бути людська натура. Це точно була не її вина...
(ПП: точно її вина)