Обидві сторони вже стояли з оголеними мечами й натягнутими тятивами!
Лень Цін чекала, поки суперник зробить свій хід, з крижаною, гордою поставою, зважаючи на те, що цей чоловік був гостем, який прибув до їхньої країни.
А от Дікайос не виявив жодної поблажливості. Він різко змахнув руками вперед, примушуючи вітер зібратись з усіх напрямків!
Потоки повітря стали навіть видимими — вони мали дивний золотаво-бурий відтінок, якого Мо Фань ще ніколи не бачив. Цей бурий вітер здійнявся довкола й миттєво перетворився на гігантську вітряну стіну, що оточила Мо Фаня та Лень Цін.
Стіна швидко стискалася, звужуючи простір навколо них до мінімуму.
— Ого, цей тип швидко формує закляття! — пробурмотів Мо Фань.
Проміжне закляття він завершив майже миттєво. Було очевидно, що його культивація досить висока — певно, він здатен завершити зоряний візерунок лише подумки!
Здатність формувати зоряний візерунок однією думкою означала, що він може накласти проміжне закляття миттєво. Це було просто жахливо потужно!
— Ти спускайся вниз! — холодно сказала Лень Цін. Вона розтиснула пальці й відпустила Мо Фаня.
На щастя, вони були не надто високо, інакше Мо Фань просто гепнувся б об землю, адже під палючим сонцем навколо не було жодної тіні, в яку він міг би сховатися.
Щойно Мо Фань приземлився й підняв голову то помітив, що вітряна стіна вже скоротилася до метра від Лень Цін. Потужний смерч міг би розірвати на шматки навіть п’ятиметрову істоту воїнського рівня, що вже казати про жінку з ніжною шкірою та тендітним тілом!
— Хм! — холодно пирхнула Лень Цін. Енергія якогось невідомого елементу вирвалася з її тіла й розсипала бурю на друзки.
Бурий вітер розчинився у потоках повітря, що розлетілися в різні боки. В її очах спалахнув темно-бурий блиск — ніби в зіницях прокинувся древній кам’яний демон!
— Очі Кам’яного Демона: Небесне Полотно! — промовила вона.
Небо вкрила темно-бура завіса з піску, що лагідно оточила Лень Цін, мов тканина.
— Йди! — наказала вона.
Небесне Полотно, утворене з дрібних піщинок, зібралося в гострі сталактити завдовжки по два метри й рвонуло в бік мага з Храму Парфенон!
Сталактити свистіли в повітрі, летячи вперед, але Дікайос лише розсміявся глузливо:
— Очі Кам’яного Демона? Я теж знаю це закляття. Хочеш перевірити, чий Елемент Землі сильніший? — посміхнувся він.
Його очі спалахнули й поступово стали червоно-бурими, ніби щось закривало його зіниці.
Було видно, що і Лень Цін, і Дікайос володіли різними видами земних насінин. Хоча закляття було те саме, відтінки та ефект відрізнялися.
Очі Кам’яного Демона Дікайоса виглядали більш моторошно. Червонувато-бурий пісок швидко зібрався навколо нього, створивши своє власне Небесне Полотно.
Але він не контратакував. Сталактити Лень Цін уже наближалися, і йому довелося оборонятися.
Небесне Полотно легко змінювало форму. Після короткого спалаху в очах Дікайоса, пісок зібрався перед ним у товсту бронеплиту, яка прийняла удар на себе.
Потужність сталактитів значно зменшилася після зіткнення з панциром. Проте Лень Цін не змарнувала решток свого Полотна — вона миттєво розчинила сталактити, перетворивши їх на довгий батіг, і з розмаху вдарила ним по Дікайосу!
Той не встиг захиститися. Він не очікував, що Лень Цін так майстерно володіє Очима Кам’яного Демона — вона розпустила й заново сформувала Полотно майже без жодної затримки!
Товстий батіг з розмаху хльоснув уперед серед піску, що кружляв у вітрі і пробив оборону Дікайоса, збивши його з неба просто на землю.
Дікайос підвівся на ноги й, принижений, глянув на Лень Цін. Схоже, мені доведеться взятися за справу серйозніше! — присягнув він.
— Я навіть ще не розігрілася, — байдужо відповіла Лень Цін. Ці її слова ледь не зірвали формування закляття у Дікайоса.
Поки Лень Цін і Дікайос були зайняті сутичкою одне з одним, Мо Фань скористався нагодою і підкрався до літака.
— Люди в літаку, виходьте негайно, бо я його рознесу. Як ви смієте викрадати дівчину просто вдень? Це ж не ваша територія! — різко крикнув Мо Фань, вказуючи на літак.
Кулаки його палахкотіли вогнем Вогняного кулака. Це було останнє попередження від Мо Фаня.
Двері кабіни повільно відчинилися. З них вийшов чоловік середніх років із золотою шевелюрою й холодно глянув на Мо Фаня золотими очима.
— Ти смієш кидати виклик авторитету Храму Парфенон? — холодно промовив Глоркіан.
— Ти що, ідіот? — вилаявся Мо Фань.
Глоркіан не дуже добре володів китайською, тож не до кінця розумів сенс лайки. Проте йому було зрозуміло: хлопець його принижує!
— Ти тільки-но образив викладацький склад Коледжу Парфенон. Ми маємо право покарати тебе за це! — сказав Глоркіан.
— Іди на х*й! — відповів Мо Фань.
Мо Фаню здавалося неможливим вести діалог із цим ідіотом. Він просто вдарив по крилу літака.
Люте полум’я Вогняного Кулака четвертого рівня ринулося на крила літака у вигляді дев’яти вогняних драконів і розірвало їх на шматки!
Глоркіан підняв брову. Ніхто ніколи не дозволяв собі так поводитися з ним у самому Храмі Парфенон. Побачивши, як крила розсипаються по землі, а нещодавно налите ним червоне вино розбивається на підлозі, він миттєво стрибнув з борту літака.
— Не чіпай його, інакше... — з насупленим чолом попередила Є Сінься, відчувши могутню ауру Глоркіана.
— Я лише дам йому урок. Цей невихований хлопчак має знати — ніхто не сміє не поважати людей Храму Парфенон! — крокував уперед Глоркіан, не повертаючи голови.
Він уже був менш ніж за десять метрів від Мо Фаня. Глоркіан безтурботно підійняв руку — було важко зрозуміти, яке саме закляття він творив.
Мо Фань насторожено глянув на чоловіка. Якраз коли він збирався завдати превентивного удару, земля під його ногами раптом тріснула. З-під ґрунту вирвалася товста лоза, за мить витягнулася на чотири метри й зі страшною силою хльоснула в бік Мо Фаня!
Мо Фань не встиг відреагувати. Його відкинуло на понад десять метрів.
— За роки навчання у нас завжди збирається дюжина невихованих хлопчаків, яким треба влаштувати урок. Ти зруйнував мій літак і перешкодив нашій священній місії... — продовжував рухатися Глоркіан. Він підняв руку знову; з неї виходила слабка, зелена енергія.
Мо Фань дивився під ноги в очікуванні нової лози.
— Позаду тебе, ідіоте! — зневажливо кинув Глоркіан.
Земля менш ніж за пів метра позаду Мо Фаня розірвалася, і з неї виросла товста лоза, що знову різко хлинула в його бік!