Паросток полум’я розрізав повітря, поєднуючи в собі коричневі й палаюче-червоні відтінки — чіткий контраст двох видів вогню.
Кулак Мо Фаня тремтів. Він уже збився з ліку, скільки разів запускав полум’я. Якби він досі був лише Магом Середнього рівня, його Вогняний елемент давно вичерпався б!
Маленька Полум’яна Белль не залишала тіла Мо Фаня, дозволяючи йому використовувати частину її сили.
Попри те, що вони винищили так багато скелетів, армія нежиті навіть не зменшилася. Мо Фань підняв голову й безпорадно побачив, як його Метеоритний Кулак: Дев’ять Драконів, який можна було порівняти з Заклинанням Просунутого рівня, поволі тьмянів серед натовпу скелетів.
Цього разу на нього насувалося понад десять формацій, і кожна складалася приблизно з шістдесяти Скелетів з залізними булавами!
Ніхто не знав, як ці скелети набули такого вигляду. На їхньому хребті виросла неймовірно важка кістка, схожа на кулю. Вона була завбільшки з людську голову. Скелети могли витягати цю кулеподібну кістку зі спини й приєднувати її до довгої кістки на плечі. Їхня атака була простою — вони знімали кістку з плеча й розмахували нею, мов булавою!
Один чи два таких скелети не становили загрози. Але коли близько шістсот істот одночасно розмахували своїми булавами під командуванням створінь із вищою кровною лінією — ситуація ставала моторошною.
Мо Фань і Маленька Полум’яна Белль вже знищили майже тисячу мерців. Тепер їхнім супротивником була армія Скелетів з залізними Булавами. Їхні білі важкі кулеподібні кістки гулко розтинали повітря!
(ПП: якось маловато вони знищили)
Зробивши глибокий вдих, Мо Фань знову кинувся в атаку на формації скелетів.
Коли Маленька Полум’яна Белль оволодівала його тілом, Мо Фань теж міг осідлати хвилю полум’я, як і вона...
Коли він рвонув уперед, вогняна хвиля заввишки понад двадцять метрів покотилася вперед. Мо Фань спритно застрибнув на цю хвилю, дозволяючи жару нести його вперед!
Коли він наблизився до першої формації Скелетів з залізними булавами, то стрибнув у повітря. Його тіло вже забарвилося в червонястий колір, і раптом він випустив понад десяток вогняних клубків. Вони повністю огорнули його, перетворивши на гігантський метеорит, що палає в небі!
Метеорит, у який перетворився Мо Фань, врізався в землю, залишаючи за собою сліпучий вогняний слід.
Палаючий метеорит зіткнувся з рядами скелетів, і в повітрі пролунав оглушливий вибух. Ґрунт розтріскався від нестерпної сили удару!
Наступної миті уламки каменю розлетілися в усі боки. Жахлива ударна хвиля, з Мо Фанем у центрі, розкинула Скелетів з залізними булавами у різні боки, змушуючи їх крутитися в повітрі!
Одних розірвали уламки, інших відкинуло вибуховою хвилею. Але це була лише прелюдія — справжня загроза полягала в полум’ї, яке вмить накрило територію завбільшки з озеро!
За допомогою ударної хвилі вогонь поширився концентричними колами більш ніж на сто метрів. Ряди рядових Скелетів розсипалися, щойно полум’я торкалося їх!
Мо Фань рідко бився разом із Маленькою Полум’яною Белль. Він знав, що це могло мати побічні наслідки для її розвитку. Вона все ще перебувала на Етапі Юності й не досягла рівня Вогняної Чаклунки, тому ще не опанувала вміння вселятися. Чим довше Мо Фань користувався її здібністю, тим більше шкоди її це завдавало.
Та зараз він не мав вибору. Не тільки Маленька Полум’яна Белль витрачала всю свою енергію на боротьбу зі скелетами — сам Мо Фань ніс на собі тягар, який перевищував межі можливостей його тіла!
Коли перша формація була знищена, кілька інших уже встигли оточити Мо Фаня. Вони підняли свої кістяні булави й несамовито гатили ними по землі. Навколо летіли уламки білих кісток.
(ПП: озеро всього навсього вміщає 60 скелетів. це більше на калюжу схоже уж тоді)
Мо Фань петляв серед них, але все ж отримав кілька важких ударів від цих імпровізованих булав. Броня Чорного Змія змогла заблокувати більшість ушкоджень, та біль усе одно пульсував у тілі. Найгірше було те, що під натиском цих безперервних атак Мо Фань повністю втратив рівновагу.
— Тіньовий Клон! — вигукнув він.
Мо Фань утомився від безкінечних важких ударів. Швидко сховавшись у тінь, він розділив її на приманку, яка миттєво рвонула геть.
Скелети мали крихти розуму. Побачивши рух після того, як втратили справжню ціль, вони одразу ж кинулися навздогін за тінню й продовжили жбурляти свої кулеподібні кістки в неї.
Мо Фань залишився на місці. Коли тіньовий клон віддалився, він побачив, як Скелети з булавами сунули за ним, утворюючи своїми тілами справжню півгору!
Видовище було надмірно перебільшене. Звичайний маг не мав би жодного шансу вижити в такій ситуації.
— Я зітру їх усіх одним ударом! — вирішив Мо Фань.
Маленька Полум’яна Белль була синхронізована з ним, перебуваючи всередині його тіла. Вона накопичувала полум’я й наділяла Мо Фаня здатністю надавати йому форми.
Зосередившись, Мо Фань відчув, що як Трояндове Полум’я, так і Вогонь Лиха перебувають під його повним контролем. Звичайним магам доводилося покладатися на енергію Зірок, щоб випустити силу Вогняного елемента, але унікальна елементальна істота, така як Маленька Полум’яна Белль, могла керувати вогнем самою лише думкою. Запаси енергії у неї були обмежені, проте нова Галактика Вогняного елементу Мо Фаня забезпечила його рясним джерелом енергії, тож він міг легко користуватися вмінням Маленької Полум’яної Белль контролювати полум’я!
— Вогняний Меч! — пролунала команда.
Мо Фань сконцентрувався. Хоча він ще звикав до цього, енергія Вогняного елемента стрімко зібралася перед ним.
Вона виросла від маленького паростка до величезного полум’я. Та вогонь не виривався з-під контролю, а зосереджувався перед Мо Фанем, набираючи форму довгого предмета!
Наче зброю, яку кували в розпеченім горнилі, полум’я витягнулося й перетворилося на палаючий меч завдовжки десять метрів!
Меч був зіткнений із самого вогню; він сяяв криваво-червоним, як Трояндове Полум’я, роблячи його доволі яскравим. Уздовж леза виблискували вогняні лінії коричнево-червоного кольору — це Вогонь Лиха викарбував на ньому візерунок, перетворивши Трояндове Полум’я у форму меча...
— Час винищити їх усіх! — закричав Мо Фань. І десятиметровий вогняний меч рвонув уперед, прямуючи просто на Скелетів з залізними булавами, що гналися за тінню.
Сила меча була нищівною. Його поява несла скелетам лише руйнацію. Коли палаюче лезо розрубало гору, складену з тіл скелетів, гігантське полум’я одразу поглинуло їх, спалахнувши сліпучим світлом...
Люте полум’я дико розповзлося по всій місцевості. Посеред вогню вирізнялася довга розщелина, залишена розмахом меча. Усередині неї чорніла випалена земля, а скелети, позбавлені кристалів нежиті, були звалені в купу!
Скупчення Скелетів з залізними булавами теж опинилося у скруті. Вони зайнялися незгасаючим полум’ям, яке протягом кількох хвилин спалило їх дотла!