Мо Фань з’явився прямо перед Скелетним Генералом. Було незрозуміло, як ця істота зуміла вирахувати його місце. Вона одразу ж вистрілила вперед гострими кістяними клинками, довжиною понад два метри.
Щонайменше двадцять таких кістяних шипів рвонули одночасно. Якби Мо Фань бодай на мить розгубився, його б пронизали шипи, і він би застряг на них.
Мо Фань відскочив назад і вирвався з-під досяжності шипів.
Приземлившись, він підняв руку до неба, і слідом за пурпурово-чорним Зоряним Візерунком з небес зірвався дракон блискавки, вдаривши просто в Скелетного Генерала.
Черепа в того вже не було. Цього разу блискавка розірвала на друзки його груди. Одне з ребер глухо впало просто до ніг Мо Фаня.
Та Скелетний Генерал усе ще хитався на ногах. Він не помер навіть після втрати грудної клітки!
Мо Фань не став морочитися пошуком його кристала нежиті. Він накреслив ще один блискавичний Зоряний Візерунок — і на очах розсипав рештки тіла скелета!
— Тридцять п’ять! — холодно виголосив Мо Фань, розчавлюючи ногою залишки Скелетного Генерала.
— Лін~ — озвалася Маленька Полум’яна Белль. Вона кричала не через те, що Мо Фань щойно помстився за неї, а тому, що намагалася попередити його про небезпеку згори.
Ще до того, як Мо Фань устиг підняти голову, спис із кістки впав за пів сантиметра від його стопи. Третина древка встромилася в землю, і довгий спис іще тремтів від величезної сили удару!
У повітрі засвистали гострі леза. З різних боків у Мо Фаня полетіло кілька кістяних списів завдовжки майже метр!
Мо Фань миттєво відскочив убік. Чотири кістяні шипи врізалися в землю рівною лінією там, де він стояв мить тому, й тепер ще здригалися від страшного імпульсу.
Швидко окинувши поглядом довкола, Мо Фань помітив, як білі кістяні списи сипляться на нього з неба, немов стріли.
Раніше йому ледве вдавалося ухилятися завдяки різниці у часі падіння списів. Але зараз кістяна злива обрушилася одночасно — і вже не було жодного місця, де можна було б сховатися від цього шквалу.
Тінь Втечі більше не допомогла б. Навіть якби він обернувся на тінь, щільні кістяні шипи просто розірвали б цю тінь нашматки!
Зрозумівши, що становище стає критичним, Мо Фань миттю стягнув Маленьку Полум’яну Белль із плеча до себе на груди й, напівзігнувшись, прикрив її від кістяної бурі.
— Магічна Броня Чорного Змія!
Під кістяною зливою Мо Фань викликав свою розкішну броню.
Синьо-чорні луски миттєво вкрили його тіло від голови до п’ят. Хоча з вигляду це нагадувало металеві обладунки, луски чорного змія не були грубим матеріалом і не сковували рухів.
Шипи врізалися просто в спину Мо Фаня. Він продовжував підставляти себе під удари — адже на ньому була Магічна Броня Чорного Змія, а ось Маленька Полум’яна Белль захисту не мала.
— Інг~ — тихо озвалася Полум'яна Белль з-під його захисту. Вона чула пронизливий свист кісток довкола й відчувала, як земля тріщить і розлітається від ударів, але сама була в безпеці. Руки Мо Фаня міцно тримали її маленьке тільце.
— Я в порядку, ці кістяні шипи мене не проб’ють, — спина Мо Фаня видавала звук, схожий на дзенькіт металу під градом ударів.
Броня Чорного Змія справді забезпечила Мо Фаню надзвичайно міцний захист. Навіть Трупний Генерал не міг її пробити. Тож кістяні шипи рядових скелетів і поготів не мали шансів розколоти цей захист...
Кістяний дощ тривав довго. Хвиля за хвилею сипалася на землю. Навіть елітний загін магів середнього рівня зазнав би страшних втрат від такого шквалу.
Захист Броні Чорного Змія перевершив усі очікування Мо Фаня. Коли потік шипів врешті припинився, він відчув лише легку біль у спині. Броня була вся вкрита дрібними отворами, але жоден шип її не пробив.
— Час позбутися цих Скелетів із кістяними шипами, — холодно кинув Мо Фань, обвівши поглядом кілька їхніх загонів.
Було очевидно, що ними керували істоти рівня Воїна. Вони стояли в якійсь квадратній побудові. Коли вони починали жбурляти шипи, виникала саме та страшна атака, яку щойно витримав Мо Фань.
Окрім місця, де стояв він, вся земля була прошита кістяними списами, утворивши шар уламків.
Загроза від цих Скелетів із шипами була навіть вища, ніж від істот рівня Воїна, адже їх було надто багато. Вони ще й били з відстані, тож окрім сотень скелетів, що оточили його зблизька, Мо Фань мусив витримувати атаки сотень інших, що сипалися на нього з дальніх рядів!
У Броні Чорного Змія теж був свій поріг захисту. Ще кілька таких залпів — і кожен сантиметр його тіла був би прошитий кістяними дротиками!
— Інг~ — погоджуючись із думками Мо Фаня, кивнула Маленька Полум’яна Белль.
— Вселення! Знищимо їх усіх разом! — люто вигукнув Мо Фань.
Маленька Полум’яна Белль встигла трохи відпочити. Вона й так уже була в його обіймах, тож не треба було ще раз влітати в його тіло. Порцелянова лялечка, вкрита полум’ям, просто розчинилася в його грудях.
Броня Чорного Змія виявилася доволі чутливою — вона не завадила полум’ю, у яке обернулася Полум’яна Белль, увійти в Мо Фаня.
Коли Маленька Полум’яна Белль повністю злилася з ним, синьо-лускате тіло Мо Фаня оповило буре Полум’я Лиха. Броня Чорного Змія розжарилася й стала багряно-червоною!
— Трояндове Полум’я, Полум’я Лиха!
— Метеоритний Кулак!
— Дев’ять Драконів!
Тепер Мо Фань був укритий моторошною сумішшю синього й червоного полум’я й викинув могутній удар у напрямку квадратної формації Скелетів із шипами!
Вогняні дракони шалено рвалися вперед, несучи нищівне спустошення всьому, що траплялося на їхньому шляху, й обертали військо білих скелетів на попіл, що здіймався в повітря.
Метеоритний Кулак: Дев’ять Драконів був співставний зі закляттям Просунутого рівня. Його сила легко розносила в пил нежить рівня Воїна, то що вже казати про слабких рядових скелетів...
Мо Фань був рішуче налаштований винищити Скелетів із кістяними шипами. Його Метеоритний Кулак: Дев’ять Драконів повністю знищив їх. Квадратна формація зникла без сліду, коли дев’ять вогняних драконів розвіялися!
— Тридцять дев’ять!
Ледь помітні зеленуваті вогники, мов світлячки, попливли до Мо Фаня, і кулон на його грудях увібрав їх усіх.
Так чи інакше, він уже посилив тридцять дев’ять Зірок стихії Блискавки. І всі ці Есенції Душі він зібрав лише з тієї нежиті, яку встиг знищити!