— Старший Мисливець!
— О, Старший Мисливець, коли ви приїхали до Стародавньої Столиці?
— Хто це такий? Чому ви його так називаєте? — хтось із Магічної Асоціації штовхнув плечем мисливця поряд.
— Ти що, не знаєш Старшого Мисливця Ду Сяо? Це ж експерт із Рейтингу Сюань… — відповів мисливець із нотками захвату.
Мо Фань добре пам’ятав цю людину. Коли в Аудиторії Університету Перлини Материнський Фантом влаштувала хаос, саме цей хлопець спустився з неба верхи на блакитній істоті з величезними рогами. Це видовище закарбувалося в його пам’яті.
Тоді поряд із ним був його підлеглий — жіночний чоловік у шкіряній куртці, який мав стосунок до Мисливського Агентства Чистого Неба. Лінлін завжди кликала його Яо Нань.
Мо Фань озирнувся й одразу помітив Яо Наня — худорлявого, майже як жінка чоловіка, у світло-блакитній куртці. Він не пішов слідом за Старшим Мисливцем Ду Сяо, а натомість підійшов просто до Мо Фаня і всміхнувся:
— Що, набридло полювати на демонічних звірів, вирішив спробувати різати мерців?
Мо Фань знизав плечима:
— Я й уявити не міг, що в Стародавній Столиці зустріну стільки знайомих облич.
— Ну, раз тут бешкетують мерці, то ти хіба думав, що такі, як ми, хто любить пхати ніс у чужі справи, оминуть це місце? — розсміявся Яо Нань.
Мо Фань не став довго балакати з Яо Нанем і знову перевів погляд на Старшого Мисливця Ду Сяо. Він зустрічав цього поважного мисливця ще давно, але так і не бачив на власні очі, якою є його справжня сила. Схоже, у прийдешній битві за мури він отримає нагоду побачити це на власні очі.
І справді, Старший Мисливець Ду Сяо мав чималий вплив. Радник Чжу, який щойно люто наполягав не кидати життя лідерів у небезпеку, тепер спокійно видихнув, побачивши цього чоловіка.
— ХА-ХА-ХА-ХА! Ти якраз вчасно! — Чжу Мен сам підійшов привітатися з Ду Сяо.
— Якби я знав, що Сигнал Збору покличе сюди знаменитого Старшого Мисливця Ду Сяо, я б узагалі кинув цей свій Елемент Рослин і повністю переключився на Елемент Світла! — жартівливо посміхнувся інструктор.
— Раднику Чжу, я не можу гарантувати, що всі залишаться неушкодженими під час бою з Правителем Мерців, але тепер у нас куди більше шансів перемогти. Принаймні я витягну звідти хоч когось живим. З'явилася Темна Безодня і Примарний Імператор-Тиран керує мерцями всередині неї. Якщо ми не знищимо його зараз, то все більше мерців рівня воїна і командира прокинуться. Вони просто продірявлять величезну діру в Північному Мурі! — Старший Мисливець Ду Сяо одразу перейшов до справи, його голос звучав твердо.
— Раз ти тут... — Радник Чжу зрештою погодився. Він справді не бачив іншого способу впоратися з цією загрозою менш ніж за годину. Тож іншого виходу, окрім як діяти за вже підготовленим планом, просто не було!
— Добре, у нас достатньо верховних магів. Пора розподілити людей! — підтримав Фей Цзяо.
— Примарний Імператор-Тиран оточений цілою купою Скелетів Генералів, Зомбі Генералів і Примарних Генералів. Зі Скелетами і Зомбі Генералами ми впораємося без проблем, просто розчавимо їх. Але Білі Безмовні Примари під проводом Примарних Генералів рівня Командира стануть для нас великою проблемою, якщо їх буде забагато. Якщо не помиляюся, серед нас немає жодного, хто володіє ментальним елементом? — сказав Лу Сюй.
— Саме це було найбільшою загрозою при знищенні Примарного Імператора-Тирана. За нашим планом, це найскладніший етап, але… — Чжу Мен провів рукою по бороді.
Радник Чжу Мен обернувся й глянув на сорок з гаком магів, які висловили готовність взяти участь у бою.
— Вибачте всі, але ситуація набагато серйозніша, ніж ми описували раніше. Нам потрібна ваша допомога, щоб ліквідувати Примарного Імператора-Тирана. Звісно, ми, верховні маги, займемося ним особисто. Від вас потрібно одне: знешкодити найбільшу загрозу — Білих Безмовних Примарних Генералів і їхніх підлеглих! — промовив Радник Чжу Мен.
Натовп мовчав. Насправді всі чули розмову між лідерами. Але вийти за мури й битися з мерцями — це не те саме, що обороняти мури. Це могло стати квитком в один бік!
— Друзі, ця операція ретельно спланована. Якби не те, що всі вільні солдати кинуті на захист мурів, ми б і не кликали вас сюди чотирма Сигналами Збору. Не хвилюйтеся, вам не доведеться битися з істотами рівня Командира чи цілими зграями мерців воїнів. Ваше завдання — тримати під контролем Світлові Формації й не допустити психічного впливу Білих Безмовних Примар... — пояснив Командир, коли побачив сумніви серед магів.
— Радник Чжу Мен іде на передову, тож як ми можемо відступити? — один із відставних Міських Мисливців рішуче зробив крок уперед.
— За мурами — мої батьки й рідні... тож і я з вами. Не хочу віддавати таку справу комусь іншому, — відважно виступив уперед і мисливець зі шрамами на обличчі.
Студенти виявилися найгарячішими — для них битва пліч-о-пліч із верховними магами була величезною честю. Кілька з них одразу зголосилися.
— Я теж з вами!
— Якби я хотів утекти, то зробив би це ще коли побачив сигнал. Рахуйте й мене.
Чжун Цзішань глянув на студентів, які були під його опікою. Він якраз хотів спитати їхню думку, коли Цзян Лі, що рвався проявити себе, і Чжоу Мінь, котра завжди стояла за справедливість, першими викликалися піти в бій.
Му Бай вагався кілька секунд, але зрештою теж вирішив приєднатися.
Красень-студент натомість не промовив ні слова — схоже, він зовсім не збирався ризикувати власною шкірою.
Ніхто не мав права змушувати когось брати участь у такій операції. Чжун Цзішань нічого не сказав, лише поплескав хлопця по плечу, мовляв, якщо не хочеш — йди звідси.
— Чжун Цзішань, а ти? — спитала Чжоу Мінь.
— Я ж обіцяв твоєму вчителю пильнувати за вами. Тож піду, без питань, — усміхнувся Чжун Цзішань.
— Який старанний! Але щось мені підказує, що наш учитель тебе й так не полюбить! — підколов Цзян Лі.
— Це не важливо. Я людина слова, — Чжун Цзішань перевів погляд на Мо Фаня.
Мо Фань знизав плечима:
— Я тут у відпустці, так що бажаю всім удачі.
— Серйозно, Мо Фань? — розчаровано мовила Чжоу Мінь.
Мо Фань не став нічого пояснювати. Він не був зобов’язаний рятувати світ. До того ж, навіть із цими магами мури потребували додаткового захисту. Для нього достатньо було виконати свій обов’язок мага. Нехай ризикують ті, хто справді готовий класти життя заради країни.
— Ха! Думав, ти такий крутий, а ти все той самий боягуз! Тобі навіть не личить називатися магом! — видав Цзян Лі, ніби раптом відчув себе вищим за Мо Фаня.
— Виродок, ще слово — і я без вагань повішу твою голову на мурі, щоб відганяти нечисть, поки мерці не витягнуть твої кишки! — Мо Фань з холодом сплюнув у бік Цзян Лі.
— Годі, кожен робить свій вибір! — швидко втрутився Чжун Цзішань.
А тим часом Яо Нань, що стояв збоку, дивно пирснув зі сміху.
— Чого ти ржеш?! — огризнувся Цзян Лі, його обличчя аж переливалося всіма кольорами.
Яо Нань тільки продовжував сміятися. Лише за мить він нарешті спокійно сказав Цзян Лі:
— Гей, товстун, якби кожен, кого той чоловік, якого ти щойно обізвав боягузом, урятував, просто плюнув на тебе, цього вистачило б, щоб змити тебе геть, наче заклинанням Розкатиста Хвиля!