Фей Цзяо не звернув уваги на Цзян Лі, який намагався йому підлабузнюватися, і відразу підійшов до Мо Фаня.
— Це я зв’язувався з тобою. Чжан Сяохоу — мій учень, — Фей Цзяо тепло усміхнувся. Було видно, що він уже отримав найсвіжіші новини від Мо Фаня.
— Ой, вибач, я твій голос не впізнав, — Мо Фань винувато посміхнувся.
Мо Фань справді спілкувався з ним телефоном, але не очікував, що власник такого дорослого голосу виявиться досить молодим на вигляд. Йому було трохи за тридцять, а він уже був Головним Військовим Інструктором армії Стародавньої Столиці — цей Фей Цзяо явно не проста людина!
— Нічого страшного. Якщо чесно, я був вражений: ніхто б не наважився сунутися туди протягом року, знаючи, що з’явилася Темна Безодня, а ти пішов — і ще й мого учня назад привів... — сказав Фей Цзяо.
— Знаючи? Можеш не сумніватися, я жодного уявлення не мав, що таке ця ваша Темна Безодня! — відказав Мо Фань.
— ХА-ХА-ХА! Я не це мав на увазі, просто мій учень не раз згадував про тебе. Він шанує тебе куди більше, ніж мене чи будь-якого іншого інструктора тут. Та й ти сам не простий хлопець, про тебе я вже багато історій чув, — Фей Цзяо простягнув руку й дружньо потиснув Мо Фаневі долоню.
У залі зібралося не менше сорока магів, більшість із них — маги Середнього Рівня. Також серед них було кілька магів Високого Рівня. Вони не могли не дивуватися: хто цей хлопець? Його не лише знає Радник, а й Головний Військовий Інструктор Стародавньої Столиці сипле йому похвали, хоча на значку Мо Фаня чітко видно, що він лише маг Середнього Рівня!
Мо Фань лише скромно всміхнувся, але помітив заздрісні погляди навколо. Він не став затягувати розмову з Фей Цзяо й одразу перевів тему на справу, яка їх зібрала.
Фей Цзяо перейняв слово у Чжу Мена й пояснив:
— Друга Темна Безодня з’явилася десь за сто кілометрів від міста. Мій учень тоді опинився там і ледве не загинув. А третій раз... вона з’явилася всього за тридцять кілометрів від зовнішніх мурів — місце, яке ще донедавна вважалося передмістям!
— З кожним разом усе ближче! — вигукнув один із мисливців.
— Саме так, щоразу Темна Безодня підступає все ближче до нашого міста...
— Хіба ж ви не казали, що Темна Безодня з’являється у випадкових місцях? Може, це просто збіг? — втрутився Чжун Цзішань.
— Ми теж сподіваємось, що це збіг, але якщо таке трапилося тричі поспіль — важко не думати інакше, — озвався Командир поруч із Чжу Меном, який досі мовчав.
Цей Командир відповідав за оборону зовнішніх мурів. Усі бойові маги на більш ніж десятикілометровій ділянці північних мурів були під його командуванням.
— То ви скликали нас сюди, щоб ми боролися з Темною Безоднею? Та ми ж нічого їй не вдіємо. Ми ж лише купка магів Середнього Рівня, — мовив хтось.
— Там, де колись з’явилася Темна Безодня, надовго залишається потужний подих смерті. Тому дуже скоро туди почнуть стягуватися мерці рівня воїна та командира... Я сподіваюся, що сьогодні вночі ви всі охоронятимете мури. Щойно високорангові мерці подадуть ознаки, що прямують до мурів — ви знищите їх негайно! — сказав Радник Чжу Мен.
— Мене все влаштовує, головне, що нас не посилають досліджувати саму Темну Безодню, — з полегшенням зітхнув один зі студентів.
— Не хвилюйтеся, Раднику, ми, може, й не здолаємо Темну Безодню, але з демонічним звірам, які посміють сунутися під її прикриттям, ми дамо відсіч як слід. Це — наша робота!
— Я згоден, стоятиму на варті всю ніч!
— І мене рахуйте!
— Я теж.
Маги явно зітхнули з полегшенням, дізнавшись, що їх не женуть прямісінько в Темну Безодню.
Усі вони й так прийшли сюди, щоб зробити свій внесок у війну з мерцями. Нічна варта їх цілком влаштовувала. До того ж, із сорокома магами Середнього Рівня й чотирьма-п’ятьма магами Високого Рівня, вони могли тримати оборону навіть перед створінням рівня правителя.
Коли всі почали висловлювати готовність тримати нічну варту, небо на півночі раптом прорізав гучний рик, що сколихнув темряву й змусив стіни здригнутися!
Усіх раптом пронизав різкий біль у вухах — неначе потужна ударна хвиля з-за обрію вдарила прямо в мури.
Радник Чжу Мен, інструктор Фей Цзяо й Командир Північних Мурів здригнулися. Вони одразу поглянули на чорну постать у далечині...
Мо Фань прослідкував за їхнім поглядом і побачив ту ж саму суцільно-чорну постать, яку помітив, коли вперше піднявся на мури. Цього разу він бачив її набагато чіткіше, бо був ближче — видовище справляло ще потужніше враження!
— Знову ця істота! Вона прагне пробити мури — дедалі більше мерців збирається через Темну Безодню! — гнівно вигукнув Чжу Мен.
— Це погано! Правитель Мерців уже керує армією з десяти мільйонів мерців. З Темною Безоднею поруч його просто не зупинити. Нам потрібна підмога! — заявив військовий радник.
— Нам бракує людей, — відповів командир Лу Сюй.
— Цього замало, наші сили не витримають. Потік мерців не припиняється! Якщо ми не вистоїмо цієї ночі, Північні Мури впадуть під натиском Правителя Мерців, а північ міста потоне в крові, — твердо мовив Фей Цзяо.
— Схоже, доведеться запускати план, про який ми домовилися раніше, — Чжу Мен звів брови.
— Раднику, це надто ризиковано! Якщо щось піде не так, ми всі опинимося серед мерців без виходу! — заперечив військовий радник.
— Раднику Чжу, доки я, Чжу Мен, у цьому місті — я не дозволю жодному мерцю прорватися! Може, в нас і не вистачить сил, аби відбити вторгнення, але шанс знищити Генерала Мерців у нас є! — рішуче заявив Чжу Мен.
Причина, чому Чжу Мен сидів на найвищій посаді в Магічній Асоціації країни, полягала не в тому, що за ним стояли відомі родини чи таємні фракції, — а в тому, що він завжди йшов уперед у найстрашніші часи, сам ставав поруч зі своїми людьми. Цього ніколи не робили чиновники, які гнили у своїх кабінетах, малюючи стратегії на папері.
Він здобув свою посаду завдяки власній сміливості!
— Ні, так не піде! Якщо план провалиться, хто командуватиме обороною мурів? Усе перетвориться на хаос! — радник Чжу був категорично проти ризикувати всіма.
Чжу Мен міг очолити штурм, але це не означало, що він міг так само кидати в небезпеку всіх інших лише тому, що він Член Ради.
— То як ти пропонуєш зупинити атаку Примарного Імператора-Тирана? — запитав у відповідь Чжу Мен.
— Ми щось вигадаємо!
— Менше ніж за годину вони вже будуть за три кілометри від стін, — холодно нагадав Чжу Мен.
— Я все одно проти! — радник і не думав іти на компроміс.
— А якщо я піду з вами? — серед Магів, що зібралися, вперед виступив чоловік у чорному хутряному плащі з різкими бровами та впевненою, спокійною усмішкою.
Всі одразу перевели погляд на нього. Дехто з Мисливського Союзу впізнав цю людину, і на їхніх обличчях промайнула відверта розгубленість.
Мо Фань глянув на цього чоловіка — й відчув, що той здається йому надзвичайно знайомим!