Цзян Лі зиркнув на жіночного чоловіка й огидно буркнув:
— Ти взагалі хто такий?
— Я Яо Нань, хлопче. Слідкуй за язиком. Бо метод, про який Мо Фань тобі щойно розповів — це ще дитячі забавки в порівнянні з тим, що я можу зробити, — Яо Нань посміхнувся у відповідь.
Тим часом Верховні Маги закінчили обговорювати план: коли починати операцію, коли висилати групу магів активувати Світлові Формації й коли знищувати Білих Безмовних Примарних Генералів!
— Маги Високого Рівня стримуватимуть командирів мерців. У Примарного Імператора Тирана буде чимало генералів мерців для захисту. Запам’ятайте, не намагайтеся їх убити. Ви просто маєте відволікати їх... — промовив Командир Лу Сюй.
Відгукнулися чотири чи п’ять Магів Високого Рівня, котрі прибули на башту. Крім того, підключать ще половину магів цього рівня, які охороняли стіни. Отже, понад двадцять Магів Високого Рівня підуть у бій, а решта залишиться захищати стіни від натиску мерців.
Найбільше було Магів Середнього Рівня — щонайменше дві сотні, разом із бойовими магами. Їхнє головне завдання — прикривати вогнем і розділяти армію нежиті на менші загони.
Найголовніше — знищити Білих Безмовних Примарних Генералів і їхні загони Білих Безмовних Примар. Для цього не треба було жертвувати собою — головне виконати завдання.
— Яо Нань, ти поведеш цих магів. Прослідкуй, щоб вони залишилися неушкодженими й завершили розгортання формацій, — сказав Член Ради Чжу Мен.
— Без проблем! Але в мене буде маленьке прохання, — Яо Нань віддав честь і хитро всміхнувся.
— Яке? — спитав Чжу Мен.
— Віддайте мені цього хлопця, Мо Фаня, — в очах Яо Наня промайнув лукавий блиск.
Почувши це, Мо Фань ледь не вибухнув: «Та пішов ти!..»
— Перепрошую, але я взагалі-то не погоджувався брати участь у цій операції, — Мо Фань нахабно озвучив це вголос.
Чжу Мен одразу кинув на Мо Фаня лютий погляд і буквально витяг його з натовпу.
— Малий, слухай сюди. Це тобі не Ханчжоу! Тут у тебе немає твого гігантського тотемного змія, тож годі мені тут права качати! Досить базікати — марш у загін! — Чжу Мен скористався нагодою помститися. Будь-хто інший міг і відмовитися, але цей хлопець?.. Та ні! Чжу Мен не збирався давати йому спуску!
У Ханчжоу цей шибайголова сидів на шиї тотемного змія, бився проти Срібного Правителя Неба — навіть Член Ради такого не робив! А тут — ключовий момент бою: потрібен був хтось винахідливий і безстрашний, щоб прикрити магів Світлових Формацій. Мо Фань підходив ідеально!
— Забирай його й роби з ним що хочеш. Якщо втече — особисто напишу листа в Університет Перлини, щоб його відрахували! — Чжу Мен штовхнув Мо Фаня до Яо Наня.
— Дякую, Члене Ради... — Яо Нань розсміявся тихим, хижим сміхом.
Яо Нань навіть не звернув уваги на бурчання Мо Фаня й заходився рахувати своїх людей.
Серед Мисливців Яо Нань мав добру репутацію, тож вони були тільки раді підкоритися його командуванню. Найбільше було саме Мисливців, але коли решта студентів, магів Асоціації Магів та інші дізналися, що Яо Нань — Маг Високого Рівня, ніхто не заперечував.
Мо Фань мусив визнати: це був його перший справжній досвід війни...
Та війна тут уже не була бійнею між людьми за власну вигоду — це була вічна війна між живими і мертвими. Так тривало вже тисячі років!
І коли Джанкун кликав Мо Фаня в армію — той завжди відмовлявся...
Він не був прихильником війни — не тому, що не хотів захищати тих, хто стоїть за стінами, а тому, що ненавидів це відчуття власної нікчемності… Навіть маючи проміжний рівень і подвійні вроджені елементи, він усе одно лишався лише дрібною піщинкою у цій битві.
У операції брали участь понад дві сотні магів Середнього Рівня. Навіть його Подвійні Вроджені Елементи нічого кардинально не змінювали. Він не був тим фактором, який вирішить результат війни — зате ризик загинути був більш ніж реальний!
Ситуація, якою Мо Фань не міг керувати… ось що він найбільше ненавидів!
Грудки чорних хмар змикалися над землею, підвладною мертвим, там, звідки насувалася чорна постать. Це була та сама картина, що він уже бачив: істота, навколо якої нежить котилася хвилями, немов розлючений натовп голодних, безпритульних цивільних, які під проводом нового вождя хотіли скинути свого імператора й прорватися всередину теплих, затишних мурів!
Чим довше була відкрита Темна Безодня, тим сильнішою ставала ненависть і тим густішим — подих смерті, що вона випромінювала. Таким сильним, що деякі зомбі, скелети й примари могли еволюціонувати раніше, ніж мали б. Генерали Мерців, які мали б спати ще десять чи й сто років, розкривали свої труни й виходили у цей крижаний світ.
Серед мертвих порядок був суворішим за людський. Вищі за рангом могли командувати нижчими, як хотіли, адже ті не мали ані мозку, ані мети. Лиш би був голос, що покличе вперед — і вони підуть, без страху смерті, з однією спрагою й голодом, що жене їх до живих!
Чим потужніша ненависть, тим більше збиралося мертвих, тим густішим ставав подих смерті. Навіть люди, що стояли на стінах за десятки кілометрів, уже чули сморід гнилої плоті, що котився до них, мов морський вітер.
Гуркітливі крики долинали з темряви без упину. Спершу вони були достатньо тихі, щоб лише трохи їх було чутно на мурах, та з часом ці рики ставали оглушливими — так, що здавалося: ось-ось луснуть барабанні перетинки. І якщо хтось намагався щось крикнути побратимові поруч — той міг навіть його і не почути!
Велична башта стояла рівно посеред північних мурів. Понад дві сотні магів Середнього Рівня і вище зібралися там.
Коли наказ був відданий, під проводом Члена Ради Чжу Мена, Командира Лу Сюя, Головного Військового Інструктора Фей Цзяо та Старшого Мисливця Ду Сяо загін магів залишив цей досконалий рубіж оборони й рушив у бік чорної постаті, що несла людям страх.
На відміну від Мо Фаня, який боявся померти, чимало магів жадали слави — і вже малювали собі в уяві нагороди, що їх отримають після перемоги. Потім вони з гордістю розповідатимуть друзям, як билися у війні проти істоти Рівня Правителя!
Війна, щоб убити істоту Рівня Правителя...
І навіть якщо маг був не надто сильним, він усе одно розтринькає про це всім навколо, аби почути бодай кілька похвальних слів.