(ПП: ця кличка Му Бая була згадана і пояснена в 7 розділі)
Слідом за підказкою Коротуна Мо Фань дістався вулиці, де оселилися люди з міста Бо.
Вулиця була невеликою — всього лиш провулок між двома жвавими проспектами, де продавали магічні товари.
Мо Фань навчався у відомому магічному університету, де більшість студентів були магами середнього рівня. Кожен такий маг уже мав певну повагу в суспільстві. Та правда полягала в тому, що безліч людей і магів ледь зводили кінці з кінцями на самому дні суспільної драбини. Вони заробляли на дрібній магічній торгівлі: продавали спорядження, перепродували магічну руду, постачали корисні частини тіл демонічних звірів...
Вулиця Хуілі була якраз заповнена такими крамницями й лотками — тут продавали всіляке базове магічне спорядження. Ціни коливалися від п’ятисот до десяти тисяч юанів, адже справжню цінність уживаного спорядження часто складно визначити. Місце було схоже на антикварний ринок, куди новачки приходили спробувати щастя. Іноді їм вдавалося знайти справді добру річ, яка могла помітно підсилити їхню силу!
Мо Фань не сподівався зустріти тут усіх зі свого рідного міста — він і так ніколи не знав усіх. Йому було цікаво просто побачити, як у них йдуть справи...
Пройшовши повз кілька крамниць, Мо Фань помітив, що більшість працівників і власників дійсно були з міста Бо. Їхній південний акцент одразу впадав у вуха. Здавалося, їм тут жилося непогано — кожен посміхався й виглядав задоволеним.
«Та що це за товар? Та це ж купа мотлоху! Я що, дарма спустив сто тисяч за це лайно? Поверніть мої гроші!» — долинув з крамниці хриплуватий голос. Голос був неприємний, але Мо Фань одразу впізнав його.
Він глянув туди й побачив власника крамниці з засмаглим обличчям, вузькими очима й приплюснутим носом. Попри деякі зміни у рисах, він усе ще виглядав майже так само, як у старших класах.
— Чжао Туйцзи! — Мо Фань весело привітався.
Чжао Кунсан щойно кипів від злості — його люди принесли якусь купу сміття, а тепер він ламав голову, як це продати. Почувши, як хтось вигукнув його старе прізвисько, він мало не вибухнув!
Він завжди тримався поруч із Му Баєм. Той ставився до нього як до молодшого брата, а не як до жалюгідного підлеглого — і тут хтось насмілився назвати його цим гидким прізвиськом!
— Ти що, шукаєш пригод? Вір у те, що я тебе одним закляттям зітру! Я тобі кажу — я маг, маг базового рівня третього щабля! — рявкнув Чжао Кунсан, дивлячись на Мо Фаня, що заходив до крамниці.
Та його голос швидко стих. Його очі розширилися, ніби він щойно побачив привида.
— Чорт... це ж ти! — Чжао Кунсан витріщився на Мо Фаня, довго не знаходячи слів.
Мо Фань!
Чого це Мо Фань тут? Після катастрофи міста Бо він його більше не бачив. Тепер про Мо Фаня знали всі — він став справжньою знаменитістю після всього, чого досяг в університеті Перлини.
Чжао Кунсан особливо не переймався Мо Фанем — він завжди недооцінював його. Але Му Бай — той завжди стежив за його справами. Щоразу, коли Му Бай чув щось нове про Мо Фаня, він відразу йшов у відлюдництво, тренувався без перепочинку — аби перевершити його й нарешті взяти реванш.
— Це я, давно не бачились, — Мо Фань посміхнувся, а його долоню оточили фіолетові розряди блискавки. Якби цей тип знову брякнув якусь гидоту — він би одразу влупив йому, як у старі добрі часи!
— Бос, може, людей покликати — викинемо цього виродка? Він що, не знає, чия тут територія? — озвався робітник, побачивши реакцію шефа.
— Геть звідси, це не твоя справа, — Чжао Кунсан сердито махнув рукою.
Та він що, дурень? Навіть усі маги на цій вулиці разом узяті не зрівняються з Мо Фанем. Чжао Кунсан був не настільки безглуздим — він добре знав, на що спроможний Мо Фань.
— Дивлюсь, тобі тут добре живеться, — Мо Фань прибрав блискавку й важко поплескав Чжао Кунсана по плечу.
Той криво посміхнувся й неохоче відповів на його запитання.
Як і личило Чжао Кунсану, слухняному підлеглому, він одразу повідомив Му Баю про появу Мо Фаня.
Му Бай теж довго не зволікав — Мо Фань устиг зробити лише кілька ковтків чаю у крамниці, коли той вже увійшов із кам’яним обличчям.
— Хлопче "зелений чай", давно не бачилися, — Мо Фань уважно оглянув Му Бая.
Як завжди, Му Бай був бездоганно вдягнений і доглянутий. Він і досі виглядав, ніби й досі був частиною багатої родини.
Проте Мо Фань помітив, що зарозумілість і гордовитість, що раніше читалися в його погляді, зникли — натомість з’явилася певна виваженість. Схоже, після катастрофи міста Бо він таки змінився.
Зі слів Коротуна, Му Бай викупив цілу вулицю. Схоже, у бізнесі він розумівся, бо ця вулиця дешевою не здавалася.
Побачивши здобутки Мо Фаня, Му Бай зосередився на своєму розвитку, тож всі справи на вулиці вів його підручний Чжао Кунсан. Більшість тих, хто переселився сюди з міста Бо, працювали на нього. Це була рідкісна добра справа з боку Му Бая — допомогти землякам якось стати на ноги.
Спершу Му Бай заходив спокійним, але коли почув кличку хлопець «зелений чай», його обличчя одразу перекосилося — він почав лаяти Мо Фаня подумки.
Лю Жу сиділа поруч і спостерігала за ними обома. Чомусь їй здавалося, що стосунки цих «старих друзів» неймовірно дивні.
— Раз ти тут, я покличу Чжоу Мінь сьогодні ввечері, посидимо разом, — Му Бай усе ж не був таким безсоромним, як той, хто сидів перед ним. Він не збирався сперечатися з таким маніяком, як Мо Фань.
— Чжоу Мінь теж тут? — здивувався Мо Фань.
Власне, вони давно не спілкувалися. Катастрофа міста Бо розкидала всіх у різні боки — Мо Фань не знав, куди хто подівся й як їх тепер знайти.
— Вона теж вчиться в університеті Стародавньої Столиці, як і я. Останнім часом постійно сидить у відлюдництві — готується до відбіркових. Я й сам давно її не бачив, — відповів Му Бай, відставивши чашку.
— О?
— Хоча... особливої надії пройти відбір у неї нема.
Мо Фань кивнув. Пройти відбірковий тур було непросто. Та й Чжоу Мінь походила зі звичайної сім’ї — потрапити до десятки найкращих університету Стародавньої Столиці лише завдяки старанням було занадто важко.
— О, Ван Пандзи теж тут. Треба йому теж сказати, — раптом згадав Чжао Кунсан.
— Чудово.
Всі вони пережили катастрофу міста Бо, разом пройшли через багато що. Дрібні шкільні образи тепер нічого не важили — хоча Мо Фань бачив, що Му Бай усе ще не готовий визнати свою поразку.
— Я вже забронював місце. Вони обидва погодилися прийти, коли дізналися, що ти в Стародавній Столиці, — сказав Му Бай трохи згодом, відклавши телефон.
— Зелен... Му Бай, ти це робиш для сім’ї Му чи для себе? — Мо Фань кинув погляд на крамницю. Він помітив, що та обходилася недешево.
— Для себе. Сім’я Му... хмф, вони поводяться з нами як з жебраками, — холодно пирхнув Му Бай, явно тримаючи образу на свою рідню.
— Що трапилося? — Мо Фань підняв брови, зацікавившись.
— Та ти б не зрозумів, навіть якби я розповів. Для головної гілки сім’ї Му ми — ніхто. Їм цікава лише Му Нінсюе через її вроджений дар... — сказав Му Бай.
— Її талант справді надзвичайний! — погодився Мо Фань.
Вроджений дар Му Нінсюе був зовсім не таким простим, як здавалося раніше. Мо Фань і досі не міг забути ту неймовірну силу Крижаного Кристалічного Луку.