Шуй Інь побігло оглянула кімнату, відкрила гардероб, знайшла кілька найкращих комплектів одягу, а потім, взявши цей одяг в халапу, вийшла і постукала у двері сусідів. Сусідка, яку вона звала старшою сестрою, вміла перешивати й шити одяг. Шуй Інь принесла їй цей одяг і попросила перешити її на дитячий розмір. Почувши її слова, старша сестра від здивування не могла закрити рота:
— Хіба це не одяг твоєї Сяйлянь? Ти хочеш перешити її для Сіонь?
« Вони більше не потребують Сядалі, — каже Шуй Інь. — Вона показала втомлену і безпорадну усмішку.
Старша сестра відразу ж з жалем подивилася на неї:
— Добре, я швидко. Скоро все перешию.
Хе Сянь, яка одягнула новий одяг, здавалося, що вона бачить сон. Вона бачила, як її старша сестра одягала цей гарний одяг, але ніколи не думала, що сама зможе надіти його.
Вона вагалася сказала Шуй Інь:
— Мамо, я не хочу цей одяг, старша сестра розсердиться.
Шуй Інь якраз розбирала в будинку цінні речі. Почувши ці слова, вона не піднімала голови і сказала:
- Я кажу, що ти повинна її носити. З цього моменту у тебе немає ані сестри, ні брата. А якщо хочеш брата і сестру, то у тебе не буде матері.
Хоча Шуй Інь говорила спокійним тоном, Хе Сяоань все одно злякалась і відразу наробила новий одяг. Як тільки одяг виявилася на ній, стало видно, що вона досить мила дівчинка з круглими очима і трохи опущені зовнішніми кутками, коли вона дивилася на людей, то нагадувала цуценя.
— Мамо, я допоможу тобі.
Шуй Інь не стала зупиняти її. Вона вже зібрала всі гроші в будинку, обшукавши навіть кімнати Хе Сіолянь і Га Ченцзу, та спакувала все цінне.
— Я ненадовго вийду. Зачиняй двері, нікого не впускай, навіть Хе Сіолянь і Хэ Ченцзу. Поняла?
Хе Сянь енергійно закинула.
Шуй Інь винесла всі ці речі на вулицю, знайшла пункт прийому і продала їх, заручивши велику суму грошей. Швейну машинку приймали перехожі по дорозі і відразу купили її, заплативши навіть трохи більше, ніж вона очікувала.
Повернувшись додому, вона помилася і взяла зібрані речі, одягла лише шкіряні туфлі Му Сян та вийшла з Хе Сіоянь.
- Мамо, куди ми йдемо? За покупками? — запитала Хэ Сянь.
Шуй Інь, тримаючи її за руку, повела вперед:
— В Шанхай.
Хе Сянь не уявляла, що таке Шанхай. Вона кивнула, ніби все зрозуміла і озирнулась на подвір’я, де прожила понад рік. Ворота були закриті, але не зачинені, як господарі в будь-який момент могли повернутися. Вона повернулася назад і міцніша стиснула руку Шуй Інь.
По дорозі деякі люди, побачивши їх, з усмішкою запитували, куди вони йдуть. Шуй Інь відповідала однаково з гіркою посмішкою:
— Ми йдемо шукати Ченцзу. Вчитель сказав, що він з кількома хлопцями втік зі школи і ніхто не знає куди вони поділися.
Ось так з нічого не зрозумілою маленькою дівчинкою вона вирушила в місто. Деякі дороги їх підвезли місцеві жителі, а до міста вони добралися автобусами. Лише до півночі, зробивши кілька пересадок, ми дійшли до центру — найближча залізниця була саме там.
Хе Сянь ніколи не була у великому місті. Вона трохи побоювалась, що її не знатиме, і лише міцно вхопиться за руку Шуй Інь.
Тут їх вже ніхто не знав, і вежна усмішка давно зникла з обличчя Шуй Інь, змінюючи холодною відстанню. Коли вона купувала квитки в касі вокзалу, система в голові знову почала попереджати:
[Тільки завдання: вмовити Хе Ченцзу повернутися до школи і не збиватися з шляху. Господиня не може продовжувати відмовлятись.]
[Дозвольна не може покинути місце розвитку сюжету! Господиня не повинна залишати поточне місце основних персонажів!]
Шуй Інь простягла гроші в віконце і взяла квитки.
Вона знехтувала попередженнями системи так само, як Шен Цювань уперто сіла на корабель і попливла. Тільки цього разу їй не вдалося втекти, а на цей раз... Хто знає?
Поїзд відправлявся глибокої ночі. У простому залі очікування було мало людей. Шуй Інь знайшла місце, сіла і дістала консерви, печиво та молоко — все це було взято з тієї крамниці. Окрім цих продуктів на дорогу, вона нічого більше не зворушила.
Після того як Шуй Інь поділилася з Хе Сяоань консервами та печивом, вона почала їсти апетит. Пропустивши обід, вона відчувала сильний голод. Хе Сянь, поклавши банку консервів, деякий час дивилася, як мати їсть, і спробувала відкрити банку, але не змогла відчинити кришку. Вона мовчки подивилася на Шуй Інь, ніби зробила щось не так.
Тільки тоді Шуй Інь помітила це. Вона взяла банку і зі кришкою розкрила її.
Хе Сянь з сором’язливістю на обличчі прийняла банку.
Шуй Інь добре розуміла, про що вона думала. Надто слухняні діти часто відчувають сором, коли не можуть щось зробити або не виправдовують сподівань батьків. Це схоже на вироблений умовний рефлекс, який часто формується в дитинстві і що несе людині все життя, від якого важко позбутися.
Хе Сянь і Хэ Ченцзу с Ха Сіольєн були як дві протилежності.
Вона нічого не сказала Хе Сянь, а просто відкрила для неї ще одну банку:
- З'їж все до кінця.
Хи Сянь украдкою глянула на матір і, побачивши, що вона дивиться на бічний прохід, а не на неї, мимовільно розслабилася. Хи Сяоань відчула себе надзвичайно щасливою, коли наситилася смаком солодких консервів. Старші брат і сестра часто брали що хотіли з крамниці, але вона не сміла цього робити. Раніше навіть мама сама нічого не їла з крамниці, а вже вона і понаважила, кожного разу просто спокійно загладжуючи слину.
Сьогодні ж вона зможе з'їсти цілих дві банки консервів. ХІ Сянь раптом почала менше боятися цієї подорожі з невідомою точкою призначення.
Глибокої ночі Хе Сянь розбудили. Вона побачила, що мама біля неї збирає речі:
- Готуйся, зараз поїдемо.
Дівчинка швидко підскочила на ноги, взяла маленький пакет з їжею і притиснулася до матері. Ще кілька пасажирів, як і вони, йшли в тому ж напрямку. Раптом Хе Сянь відчула, що мама поруч зупинилася і подивилася вгору. Її мати оперлася об стіну, вся тремтячи, а її обличчя побіліло.
Хе Сянь, злякавшись, боязко покликала:
— Мама? У тебе щось болить?
Шуй Інь наданула на віскі і, під цікавими поглядами інших пасажирів, випросталася і зтиснувши зуби, повела Хе Сіоянь далі.
[Хіба господиня готова доглядати за Хе Сянь, чому не хоче піклуватися про двох інших дітей? Якщо добре їх виховувати, вони стануть дітьми, які шанують тебе. Хіба це не твоя відповідальність як матері? Жінка, яка думає тільки про себе, надто егоїстична.]
« Їм більше підходить виховання суспільства».
« Я не можу втовкти все це. Яку б нісенітницю ти несла, я буду робити тільки те, що вважаю потрібним. Охочуєш ти це чи ні, ображаєш мене або хвалиш - все це мені байдуже. Сподіваюся, ти усвідомлюєш своє місце: у тебе взагалі немає прав мене обмежувати або карати, ви просто сміття, що приклеєне до підошинки мого взуття і заважає йти".
Шуй Інь і Хе Сяань сіли в поїзд і знайшли свої місця. Незабаром потяг напав.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno