Бань Шен все ж зупинився. По-перше, Лінь Вейся мала температуру і вона хворіла. А по-друге він знав, що між ними ще не було повного взаєморозуміння. Тому він стримався, бо не міг дозволити собі бути таким безсовісний.
У результаті він прийняв холодний душ. Вийшовши, він витер вологі чорні волосся рушником. Потім легко в ліжко, піднявши ковдру і вже хотів обійняти сплячу Лінь Вейся, але, згадавши, що від нього виходить холод, зупинився. Почекавши, поки тіло зігріться, він притягнув її до себе.
Зрештою вони так і заснули, нічого більше не зробивши.
Наступного ранку Лінь Вейся прокинулася в його міцній обіймах - його підборіддя торкався її макушини, а довга рука лежала на талії.
Минулої ночі через температуру її свідомість була затьмарена, і тепер вона смутно згадувала деякі фрагменти. Їй здавалося, що вона була в безпорадності.
Вона обережно прибрала його руку, встала, пройшла до дивана, де її одяг лежала під його чорною курткою, і, намагаючись не шуміти, витягнула її.
Зібравши речі, вона вже навшпиньки попрямувала до виходу, як раптом почула низький хрипловатий голос:
- Куди зібралася?
Вона випросталася і обернулася, відчуваючи себе винною:
- Ти вже прокинувся?
« Я майже не спав, — сказав він під очима запалили тіні і голос звучав хрипло, а потім додав: — Ти цілої ночі купувала з мене одяг.
Обличчя Лінь Вейся почервоніло. Вона хотіла заперечити, але коли зустріла його погляд, то сумнівалася — вона і справді спала неспокійно. Раніше, коли вона спала з Мен Цзи, вона постійно забирала ковдру, а іноді прокидалась обнімаючи її талію.
Мені Цзи завжди казали:
— Дорогенька, ти виглядаєш такою спокійною і відірваною, а вночі перетворюється на коал - притискаєшся до мене і весь час за талієм хапаєшся, але мені лоскотно.
я дуже активна у сні. Я піду до своєї кімнати, серйозно вибачилася Лінь Вейся і вже пішла геть.
Вона дійсно повинна була піти, щоб ніхто не побачив, як вона виходить з його кімнати - вони ще не були разом.
Але Бань Шен гукнув її, не даючи піти.
Вона обернулася і побачила, як він потертий обличчя, випростався і встав з ліжка.
На ньому були тільки штани. Раннє світло пробивалося крізь щілину у завісах, освітлюючи його м’язистий торс з легким засмагом, що надавала йому викликаючого і чуттєвого вигляду.
Він затиснув у зубах незапечену сигарету, нахилився, щоб підняти одяг, і його хребет витягнувся в красиву лінію, що виходить вниз, до пояса штанів.
Лінь Вей відвела погляд, пофарбувавши.
Він посміхнувся, але не став її соромити. Одягнувшись і застібаючи куртку до самого горла, він виглядав струнким та підтягнутим.
Підійшовши до неї, він взяв її пальто, яке лежало у неї на руках, і допоміг їй одягти його, акуратно застібаючи гудзики. Лін Вейся відчувала його запах і не могла втримати скажене серце.
Вони вийшли разом. Лін Вейся озирнула коридор — нікого. Вона полегшено видихнула, але в наступну секунду, наче на зло, двері у сусідніх кімнатах відкрилися, і почали виходити інші.
Вона напружилася, хотіла відійти, але в цей момент він взяв її за руку, переплітаючи пальці.
Десять пальців у замок.
Всі сонно вийшли і, побачивши їх, відразу прокинулися, почулись свист та вигуки.
— Ого, уже все вирішили?
— Бань-е, мені тепер називати її невісткою? — гукнув Цю Минхуа.
Бань Шен вийняв цигарку з рота і сказав:
— Запитай у неї.
Лінь Вейся злякалася, спробувала звільнитися, але не змогла, і тихо запитала:
- Ти що робиш?
— Ти вийшла з моєї кімнати, тож повинна взяти на себе відповідальність », — сказав він.
Лін Вейся ще не повністю видужала від хвороби, і Бань Шен, не бажаючи, щоб вона знову перевтомлювалась, забрав її додому раніше.
Вдома вона взяла вихідний, щоб відпочити а через те, що два дні не було занять, вона повернулася до університету тільки в четвер.
Як тільки вона прийшла, одногрупники почали дивитися на неї з усмішками - хто з заздрістю, хто із цікавістю.
Куди б вона не пішла, на неї звертали увагу.
Після занять, виходячи з корпусу, вона зустріла Мен Цзи і розповіла їй про це. Мен Цзи поклала руку їй на плече:
- Ти не знаєш? Весь університет обговорює це. Хтось кликав його в бар, хтось - на нічні гонки, але він відмовився від усього. Знаєш, що він сказав?
- Що? — запитала Лінь Вэйся.
- Він сказав, що дівчина не дозволена, тому він не піде. І цю дівчину звати Лін Вэйся, — посміхнулась Мен Цзи. - Кажуть, тепер він постійно пропадає в лабораторії з науковим керівником. Як гадаєш, це означає, що гулянка остепнувся і заради кохання повернувся на шлях істинний?
Мені Цзі розповіла Лінь Вейся і все, що сталося в Юнчуні - про Ші Лі та інших.
Раптом Лінь Вейся відчула полегшення. Але більше, ніж зрозуміти в їхніх відносинах, її тішило, що Бань Шен нарешті намагається йти вперед.
Чи вона все ще повертається до себе?
Повернувшись додому, вона дістала телефон — у груповому чаті хтось кликав на вечірку в неділю і позначив її. Вона вже надрукувала « Добре» як раптом у екрані з'явилося нагадування: « 22 грудня, день зимового сонцестояння, народження Бань Шена.
До цього залишалося три дні.
Вона стёрла "добре" і написала: [Вибачте, що в неділю у мене справи.]
***
У неділю випав сніг.
Лінь Вейся встала рано, побачила, що вікна запилювачі від холоду. Вона швидко помилася, одяглася, з'їздила на ринок за продуктами, купила борошно і гов’яжий фарш, зробила дві пересадки та добралась до будинку Бань Шена.
Сьогодні був його день народження і зимове сонцестояння. Вона знала, що він не святкує, але хотіла приготувати для нього пельмені.
Вона записалася у охорони і, пройшовши за житловим будинком, без перешкод піднялася на 33-й поверх.
Нервнича, вона стояла біля чорного дверей з паперовим пакетом в руках і натиснула дзвінок. Поправила волосся — ніхто не відкривав.
Було рано, він напевно ще спав.
Вона пробиралася до кісток, покидалась і натиснула ще раз. Нарешті пролунав виклик на клацання замку.
Двері відчинилися, і Лін Вейся вже почала посміхатися:
— Бань...
Але коли вона побачила, хто стоїть перед нею, то завмерла. Лі Шенжань була у вільному білому светрі і довгій спідниці, на шиї червоно - червоний слід.
Коли ми побачили Лінь Вейся, то теж застигли.
Тепле повітря з квартири окутав її ноги, але Лінь Вейся відчувала тільки крижаний холод. Вона пригадалась і запитала:
- А де Бань Шен?
Лі Шенжань підняла брову, не збираючись відповідати і вже хотіла закрити двері.
У Лін Вейся затінили ноги. У голові проростало таке враження, що Ши Лі в барі хотіла зробити таку саму татуювання. Але він відмовив їй, сказавши, ніби не піде. Може, через Лі Шенжань?
А Лі Шенжань казала, що метелик на його ключі - через неї.
Тепер це здавалося можливим.
По тілу розлився холод, вона міцніша притискала пакет і не збиралася йти. Вона набрала його номер, а телефон був вимкнений.
Схрестивши руки, Лі Шенжань зачепила її. Раптом пролунав дзвінок ліфта, і її обличчя напружилося.
Лінь Вейся обернулась - Бань Шен стояв у чорній товстовці з капюшоном і синім джинсовою курткою, каптур був натягнуті на голову, обличчя бліде та втомлене, видно, що він не спав всю ніч. Він потерти шию і раптом зустрівся з нею поглядом.
Побачивши цю сцену, він швидко підійшов і взяв її за руку:
- Зайди всередину.
Від його погляду рука здригнулася.
Але Лінь Вейся не рухалася з місця, холодно дивлячись в сторону.
— Сяючись, дай мені пояснити, — сказав він, у голосі чулася тривога.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno